Мова – це те визначальне, що формує і сам народ, і його душу, його віру, його інтелект. Ось чому мовознавці, літературознавці, фахівці бібліотечної справи і, звичайно ж, письменники, з такою старанністю і таким натхненням віднаходять, реставрують і досліджують будь-які пам’ятки, будь-які прояви національної писемності, будь-які писемні згадки історії, будь-які документи сивої давнини. Адже за кожною з цих пам’яток прояву національного духу і національної культури – буття наших предків, їх світосприйняття, їх погляди у минувшину і майбутнє...
Саме такі думки навіювала розлога і добре продумана документально-літературна виставка “Живи, народу віще Слово!”, організована в читальній залі Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького з нагоди Дня української писемності і мови. Її розділи: “Пам’ятки української писемності”, “Засуджене й заборонене”, “Рідні голоси здалеку”... відтворювали долю української писемності – такої ж славної, буремної та багатостраждальної, як і доля самого українського народу.
Увагу відвідувачів одразу ж привертав розкішно виданий фоліант “Пересопницьке євангеліє 1556 – 1561. Дослідження, транслітерований текст та словопокажчик.”, що з’явився в Києві 2001 року і становить собою багатолітній та багатоголосий збірник праць науковців, що досліджували мову та сутність цього церковно-мовного патріарха. Не меншу повагу викликала й “Повість временних літ по Іпатському списку”, яка побачила світ у Санкт-Петербурзі ще 1871 року і того ж року видання “Летопись по Ипатскому списку”.
А кого міг залишити незворушним томик “Древнерусских княжеских уставов ХІ – ХV вв.», в якому зібрано прадавні документи, що відтворюють реалії буття наших предків, буття давньої української державності? Не менший інтерес викликали і “Грамоти ХІV ст.”, збірник “Українсько-руських пам’яток ХІ – ХVІІІ вв. Про князів Бориса та Гліба” та дослідження В. Німчука “Мовознавство на Україні в ХІV – ХVІІ ст.”.
Разом із відкриттям книжкової виставки, того ж дня, 9 листопада, відбулася й конференція, присвячена Дню української писемності і мови, яку розпочала вступним словом виконувачка обов’язків директора ОДНБ ім. Горького, заслужений працівник культури України Ольга Бельницька. Своїми баченням проблеми функціонування української мови в Україні і, зокрема, на її південних теренах поділилася голова Одеського відділення Інтелектуального форуму “Україна – ХХІ століття” Лариса Козловська. Проблему пізнання “Рідної мови як засобу існування духовності народу” висвітлив в емоційній, по-справжньому ораторській промові кандидат філологічних наук, доцент Південноукраїнського педагогічного держуніверситету Володимир Сподарець, а роздумами про “Українську мову як засіб національного відродження” поділився доцент кафедри археології та етнології Національного університету ім. Мечникова В’ячеслав Кушнір. Заслухано було й кілька інших виступів.
Відповідний настрій конференції формувався і під впливом фольклорно-етнографічного ансамблю “Дивограй” під керівництвом Тетяни Верді, який продемонстрував усю красу пісенного багатства українського народу.
Залишається додати, що в конференції взяли участь представники наукової та творчої інтелігенції Одеси, бібліотечні працівники і, що дуже важливо, чимало студентів-філологів.
