Читач, напевно, вже починає нарікати: скільки ж можна писати про зловживання при розподілі та здаванні в оренду земельних ділянок?! Хотілося б, звичайно, вже поставити крапку. А ще краще – окличник. Закінчено, мовляв, епопею, і зло переможене! Але це можна стверджувати поки що тільки з дуже великим знаком питання. Метастази безгосподарності, на жаль, і далі руйнують поранене тіло землі й загрожують їй летальним наслідком. І не тільки в переносному значенні.
Нова перевірка, проведена в семи районах області, підтвердила цей гіркий діагноз. І вона ще раз дає підстави сказати: майже немає сьогодні такої сільської, селищної, міської ради, де б не порушувалися вимоги Земельного кодексу України. Причому порушувалися часто із відвертим викликом і до самого кодексу, і до багатьох інших законів країни взагалі. Тому довелося ще раз взятися за перо...
Читаєш документи перевірок і не знаєш: сміятися чи плакати. Але вірніше буде гучно грюкати в двері всіх правоохоронних та інших контролюючих органів і кричати: «Люди добрі, що це діється з нашою матінкою-землею! У яку годівницю для ненаситних її перетворили! Зупиніть сваволю!»
Не знаємо, як далі, але дотепер три публікації нашої газети залишилися поза увагою. Та що ми, газета! Ось і заступник голови облдержадміністрації І.М. Чорбаджи з високої трибуни обласної наради теж повідомляє, що на офіційні письмові запити за підписом губернатора теж немає відповіді з обласної прокуратури й інших правоохоронних органів.
Чи не в цій «нестиковці» криється одна з причин того, що доводиться бачити мало чи не в кожному селі. Скажімо, досить виїхати за околицю Одеси до відомого села Нерубайське Біляївського району. І одразу ж натикаємося на брутальнющі порушення законодавства. За шість років сільрада уклала 13 договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення. І сума така, що тільки пильнуй – 1,6 млн гривень. Але немає жодного офіційного обліку за цим у сільраді, як і контролю за надходженням грошей, хоча документи в усіх власників на руках. Довелося полічити членам комісії все знову, і вийшло, що борг-то залишився чималий – 386 тисяч. Саме тільки ТОВ «Граніт» «забуло» сплатити майже 230 тис. гривень.
А в сільраді тиша, й ніхто навіть і гадки не має почати бодай якісь дії, щоб повернути борги за продану землю. Можна подумати, що місцевим бюджетам гроші не потрібні. Сільський голова І.Г. Петренко байдужо спостерігає крізь вікно, як поруч приватник без жодних правових документів вибудував величезну майстерню для ремонту вантажівок. Другий зробив те саме, але на іншій вулиці, від сільради не видно. Третій використовує ділянку під автозаправну. А четвертий ніяк її не використовує, вона поросла бур'яном і стала місцем нагромадження величезних куп сміття. Це полігон мобільної техніки науково-дослідного інституту – ІНПОІТ. А охопив він свого часу майже 53 гектари землі, основну частину яких давно полишив без будь-якого догляду. І знову мовчить сільрада. І жодної реакції з боку посадовців.
І так на всіх землях цієї сільради: то стихійний смітник на 0,4 га, то зруйновані будинки й земля, що поросла бур'янами на 10,2 гектарах, то ділянки трьох фермерських господарств по 4,5 гектара кожна, що не знають обробки вже кілька років.
Одне слово, ну геть неподобство. Залишається додати, що, до всього цього, ще й не ведеться облік і контроль за надходженням коштів від орендної плати. За них це зробили контролери й виявили, що в трьох юридичних і 11 фізичних осіб борг склав 34,5 тис. гривень. Але мабуть і вони не потрібні сільраді. Тій самій, яка у всіх інстанціях скаржиться, що немає в неї коштів на підтримку музею «Партизанська слава», що в катакомбах.
Така ж картина й у багатьох інших селах району. Тільки з окремими відхиленнями залежно від місця розташування й «апетиту» сільських голів.
Хто тільки не орудує бульдозерами та скреперами на території Усатівської сільради, яку очолює Ю.І. Маковейчук. Фантастичне самозахоплення землі площею 14 гектарів здійснив «Облавтодор». Це землі запасу, резерву та 15 пайовиків. Мовляв, державну справу робимо, міст будуємо. А тому не потрібні нам ані правоустановчі документи на земельні ділянки, ані дозвіл місцевої влади на здійснення будівельних робіт. Їм би на дозвіллі почитати ст.ст. 125 та 126 Земельного Кодексу України, а заразом зазирнути й до 254 ст. Кримінального кодексу. Може тоді й за розум візьмуться, і справа буде вестися без порушень законодавства.
А навіщо, заперечать вони, – ось поруч широко відомий «Інфоксводоканал» використовує ділянку п'ять гектарів, і теж без будь-яких документів. А ВАТ «Теплоенерго» взагалі занедбав чотири гектари землі, які засипано сміттям. А ще десять років тому Одеський центр профілактики й боротьби зі СНІДом здобув велику площу майже на 10 гектарів. Виявилося, для нового розсадника хвороб, бо використовується лише десята частина, а решта – місце скупчення відходів і нечистот.
А з трибуни говоримо про землю-годувальницю, про дбайливе ставлення до неї, раціональне використання кожного гектара для збільшення збирання зерна, вирощування інших культур, для зміцнення кормової бази та зростання продуктивності тваринництва. Отже, все це суцільне лицемірство. Бо на практиці немає ані одного, ані другого, ані третього. А є земля, яка заросла бур'яном і засипана сміттям, що звозиться звідусюди.
На доказ продовжимо «огляд» по селах Біляївського району. Зазирнемо до Дачного, де сама назва передбачає доглянуті двори й вулиці, що схиляють до відпочинку в затишку.
Але ось 26 ділянок, виділених під спорудження будинків понад десять років тому, досі не використовуються за призначенням і поросли бур'янами.
А в Хлібодарському інша крайність. Тут просто мало землі. І за такої ситуації очікувалося, що за кожним гектаром встановлено облік. Але немає цього. Навіть шанований Одеський інститут агропромислового виробництва (колишня дослідна станція) використовує 733 гектари землі без необхідних документів. Що тоді говорити про її використання військовиками. Для них теж, отже, закони не писані.
А ось і благоденственний акт райдержадміністрації, яка 12 травня цього року уклала договір оренди з приватним підприємцем на 49 років. І виділила ділянку 0,376 га. Акцію зареєстровано тільки в районному відділі земельних ресурсів. Решти документів поки що немає, а нова АЗС працює на всю потугу.
Або ще приклад для правоохоронних органів. На території селища на площі 3,14 гектара ТОВ «Причорномор'я плюс» будує багатоповерхівку, а документів на право використання земельної ділянки знову немає.
Знову на озброєння взято принципи: головне швидше побудувати, а землю дадуть – куди, мовляв, дінуться. Але це все під Одесою, де проявляється особливий інтерес до земельних ділянок і де багато хто, користуючись потуранням або скорою погодливістю сільських голів, норовлять «прихопити» клапоть землі.
Можливо, у віддалених селах інша картина? Скажімо, в тій же маловідомій Іллінці або Августівці? Зі слів Іллінського сільського голови О.О. Дубенка в останні два роки договори оренди взагалі не укладалися. А ті, що укладалися раніше, давно не переглядалися, відповідно до нових законодавчих вимог. А навіщо турбуватися: знає районний відділ землевпорядження, – і досить. Тим більше, що й там мовчать, сигналів тривоги теж не подають. Чогось вичікують.
А потім з'ясувалося, що договір треба було укладати й цього року. Хоча б із тим же ТОВ «Інфокс», який використовує 2 га землі, та й з представниками «Київстару», які на землях сільради встановили свою приймально-передавальну вежу. І знову без документів на право використання землі.
Є тут і місцеві особливості. Два ТОВ – «Мрія» й «Бори», – які входять до асоціації «Хаджибейський лиман», уже п'ять років використовують земельні ділянки без документів. А проектна документація на будівництво причалів не пройшла Державної екологічної експертизи. А навіщо? Все одно контролю немає, і за п'ять років ніхто не здогадався перевірити.
А в селі Августівка – що не договір, то неодмінно зі значними порушеннями. Але найчастіше цих документів взагалі немає, або вони складені на таку швидку руку, що в них немає навіть підпису орендаря та його печатки. Та й ні до чого це, коли землю можна й так використовувати на власний розсуд, будувати базарні ятки, ремонтні автомайстерні, нові несанкціоновані рибальські причали. Повний розгул без усілякої оглядки. А можливо, є для цього надійний «дах»?
Ні, що не кажіть, а до цього регіону, відомого, як Міжлимання, мабуть, ані правоохоронні органи, ані представники місцевої влади не зазирають, не зустрічаються з людьми. Інакше б добре знали й про наведені, й про десятки ще не оприлюднених фактів порушень. А так поки що тиша та благодать в аурі благодійного товариства «Добрий самарянин», яке теж використовує 4 гектари землі в межах села Черевички під санаторій, але теж без правовстановлюючих документів.
Тоді побуваймо в селах, куди районне керівництво заїжджає часто, ну мало не щодня. Та й обласне ці місцини начебто не оминає. Заїдьмо до широко відомих Яськів. Піднімемо документи в сільраді, і вкотре переконаємося, що порок незнищенний. Виявляється, на земельні ділянки, що використовуються для розміщення літніх баз відпочинку приватними підприємцями, багато хто навіть не укладав договорів оренди землі й, звичайно, офіційно жодної оплати не робив. Інші, такі як «Біла акація», «Аседа», звели будівлі взагалі не маючи необхідної документації. Торговельні точки в селі теж працюють без будь-яких офіційних дозволів і орендної плати, звичайно, не платять.
Далі – більше. Агрофірма «Дружба народів» і ТОВ «Алес» видобувають пісок й піщано-галькові породи з місцевого кар'єру. Документів знову жодних. Ані на право використання землі, ані висновку державної екологічної експертизи щодо робочого проекту розробки й дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферу. А навіщо працювати з видатками, чи не краще по-свояцьки домовитися із сільським керівництвом? Воно якось дешевше обходиться. Хоча, хтозна...
В інших районах ситуація анітрохи не ліпша. З тією лише різницею, що у віддалених районах земля менше затребувана. Але попит усе ж таки є, й сумнівні угоди теж. Їх протягом цілої години перелічував із трибуни заступник голови облдержадміністрації І.М. Чорбаджи, але й навіть скоромовкою не вдається все оголосити.
Назвемо хоча б кілька адрес з інших районів, щоб не ображалися. По-перше, в кожному із них – Балтському, Ренійському, Болградському, Іванівському, Арцизькому, Тарутинському – є факти самозахоплення земель. Це, гадаю, вже виклик місцевій владі й упевненість, що все мине безкарно. А далі – те ж оформлення договорів із порушенням законодавства, сплата за оренду не з цілої суми, а величезні борги за цією статтею і в приватників, і, особливо, в колективних господарств. Хижацька експлуатація водних ресурсів, нецільове використання рекреаційних земель тощо.
Однак вже хочеться говорити про вжиті заходи та творення ладу. Надія нас не полишає... Адже зло не вічне не тільки в казках.
