Черговим гостем програми Одеського обласного радіо «Віч-на-віч з громадою» нещодавно був губернатор Одещини Василь ЦУШКО. Фрагменти цього прямого ефіру пропонуються у друкованому варіанті. Вів програму головний редактор Одеського обласного радіо Іван Шевчук.
– Василю Петровичу, трохи про “історію питання”. Після того, як Вас призначили головою Одеської облдержадміністрації, Ви довгий час утримувалися від великих виступів у пресі. Про Ваш намір вийти на систему прямих ефірів та пресконференцій прес-служба ОДА повідомила десь у травні, але реально з’являтися на екранах Ви почали зовсім недавно. Отже, у чому причина? Ви нарешті відчули себе губернатором чи до більшої публічності Вас спонукають недалекі вже вибори?
– Ви знаєте, вибори тут ні при чому. Але перші сто днів потрібно було самому зрозуміти, що таке посада голови облдержадміністрації, розібратися, яке “господарство” дісталося. А просто так роздавати обіцянки – це не мій стиль. Тому в той момент я не “красувався”, а просто вивчав роботу.
Зараз же настав такий момент, коли влада має грати роль якогось стабілізатора у суспільстві. І я повинен коментувати ситуацію від ролі першої особи у суспільстві, щоб люди могли нормально працювати і не звертали увагу на реакцію деяких політиків. Тому що політики – це артисти, виступати – їхня робота. Тому не потрібно особливо переживати, коли одного політика змінюють на іншого, треба спокійно оцінювати все по справах. Ті, кого відправили у відставку, нікуди не дінуться, ще повернуться. І жаліти потрібно не їх, а своїх дітей. Бо зарплати піднялися, але ціни теж. І саме це було політичною помилкою…
– Василю Петровичу! Ви теж були і є політиком. Чи Ви відчуваєте себе хоч іноді актором?
– Якщо я іноді й актор, то актор-реаліст. Коли я обирався депутатом, то ніколи не дурив виборця, не говорив про якісь пільги. Працюючи головою облдержадміністрації, я реально оцінюю обстановку і кажу, що можу зробити, а що ні. Мене не можна звинуватити в піарі. І якщо наше суспільство прийде від популізму, від різних казок та обіцянок до реальності, то все буде нормально.
– Тим часом реальність зараз викликає не найкращі відчуття. Нова влада переживає не найлегші часи. Величезний кредит довіри, що став наслідком революційного піднесення, вже не може компенсувати відсутність реальних економічних здобутків. Ситуацію загострив розкол у лавах “помаранчевої” влади. Чи легко Вам в таких умовах представляти владу у конкретно взятому Одеському регіоні?
– Буду чесним. Я готовий відповідати за себе, але не можу відповідати за тих, хто був у міністерських кріслах. Це вирішив Президент. Я думаю, що свою роботу роблю професійно у межах тих можливостей, які мені надані. Тому в цьому плані я не вважаю, що винен в чомусь перед громадою Одеської області.
– Хто винен перед нею?
– Може, це неприємно буде звучати для наших виборців, але винні ми всі. Я був депутатом і знаю, що занадто часто ми голосуємо не за тих, хто говорить правду, а є “грошовими мішками”. Можливо, я перший політик у регіоні, який потрапив на таку посаду і є частиною вас – простих виборців. І це тяжко. Дивіться, що відбувається у суспільстві. Ті, хто за роки Незалежності України зменшили її населення на 5 мільйонів та розікрали мільярди, зараз стають кумирами нації. Люди добрі, та в цьому ж проблема! Подивіться, кого ви готові повернути до влади! Так, сьогодні у Ющенка є проблема з кадрами, тому що їх ніхто не виховував. Найталановитіші пішли в бізнес. З кого перебирати? Тому тих держслужбовців, які не готові були іти в опозицію, треба розуміти і прощати. Вони просто виконували свою роботу. Чудес не буває, але Ющенко дає хоча б тенденцію до змін. Суспільство має взяти контроль над владою. Вибачте за такий одеський вираз, але я вважаю, що влада має бути “без понтів”. Владу треба поважати, але її не потрібно боятися. Зараз ми маємо просто перехідний період. І якщо суспільство здригнеться і поверне все “на свої місця”, то ми програємо на десятиріччя.
– Що це суспільство отримало вже сьогодні, щоб у нього не виникло бажання повернути назад? Що дала “помаранчева революція”, окрім надії?
– Скажу про себе. В області, де 70% голосували не за Ющенка, всі очікували якихось репресій. Я нікого не переслідував, не знімав з посад, а говорив: “Є правоохоронні органи. Якщо людина порушила закон – притягайте до відповідальності”. Якщо в облдержадміністрації змінилося якихось 10-15 чоловік, то це тому, що були питання з точки зору виконання функціональних обов’язків. Особисто я жандармом не став. Жодного бізнесмена чи керівника я не схиляв до того, щоб він мені заплатив якусь “гривню”. Податки, так – це святе.
Найголовніше, що потрібно зрозуміти, – чудеса можна створити лише власною працею. Джерело грошей на зростання пенсій і зарплат – це лише виробництво. Хто є символом Америки? Ковбой. А у нас – селянин, доярка; це, може, і не лайливі слова… але немає до нього поваги! У нас немає поваги до людей, які створюють матеріальні блага. Спитайте молодь: дівчата всі хочуть стати топ-моделями, а хлопчики – банкірами… А потрібно працювати! Потрібно створити такий клімат у суспільстві.
Я вважаю, що у нас не було “помаранчевої” революції. Були вибори, на яких людей одурили. А потім ці люди вийшли на Майдан і стали вимагати, щоб їхні голоси порахували правильно.
– І чи отримали вони наслідки, яких хотіли?
– Ні. Але так завжди буває з очікуваннями від революції, і це доведено історією. Зміни можуть відбутися тільки після нормальної організації виробництва. Подивіться – я представник Соціалістичної партії. Але я жодного разу не говорив, що в Одеській області потрібно відібрати у когось завод чи інше виробництво. Чому? Тому що після розвалу СРСР був період “дикого капіталізму”, у тій же Одеській області тисяча нерозкритих убивств… Була приватизація – законна, але несправедлива… Тому: не потрібно знову починати перерозподіл і піднімати хвилю убивств. Риба ловиться там, де тихо, гроші теж ідуть туди, де тихо. Тому у мене підхід такий: є у вас фабрика чи завод? Бог з вами. Запустіть його, дайте людям нормальну заробітну платню, платіть податки і ставайте мільйонерами та мільярдерами. Тому що у сільському господарстві ми бачимо: там, де збереглися колишні колгоспи (хоч зараз вони називаються приватними підприємствами чи акціонерними товариствами), є й робочі місця. Там, де люди розбрелися, – вони у більшості не мають роботи...
– Чи можна сказати, що нинішня влада, вигравши “холодну громадянську війну” (до речі, ваше формулювання), на сьогодні програє мир, бо не може створити оптимальну організацію праці?
– Просто влада занадто ринула вперед, не розрахувавши усіх можливостей. Чи можна сказати, що ви проїдете 100 кілометрів, якщо у вас в автомобілі бензину лише 5 літрів? Не буде цього, хоч ви і виїдете з великою швидкістю. Потрібно було спочатку нарощувати виробництво, а вже потім підвищувати соціальні блага. Я зараз дуже сподіваюся на Юрія Єханурова та ту команду, яка прийшла з новим Прем’єр-міністром. Це – люди справи, прагматики. Більше того – є ще один серйозний плюс. Єхануров “пройшов” губернаторський пост в Дніпропетровську. Він знає проблеми “низів”, бо у нас в Києві не зовсім уявляють, що діється на місцях. Тому я дуже сподіваюся, що проблемам регіонів тепер буде приділятися більше уваги. Тільки потрібно дати їм можливість працювати, а не починати знову через кілька місяців "кордебалет” з тими, хто просто багато обіцяє. Щоб не було, як в одного гумориста: ”Цьому народу вже стільки обіцяно, а йому все мало і мало"
– Серед запитань, які задають наші слухачі: чому цього року немає сільськогосподарських ярмарків з більш дешевими цінами?
– Коли мене призначили губернатором, я сказав, що не буду командувати селом. Не буду змушувати сіяти та інше, а буду стежити за правильним використанням землі. Бо сільське виробництво – це вже бізнес. Я взявся організувати такі ярмарки, але селяни підрахували, що через такі високі ціни на паливо їм це просто невигідно. І я не можу змусити власника торгувати собі у збиток. Він привезе свою продукцію, і вона може вийти дорожчою, ніж у перекупника, бо той їздить великовантажною машиною. А у ринковій системі перекупник – це “елемент, який працює”. Просто, на жаль, у нас зараз не регулюються надбавки у роздрібній торгівлі. І це потрібно вирішувати на законодавчому рівні.
– Ще одне запитання. Кажуть, що боротьба з корупцією призвела тільки до збільшення поборів, бо тепер беруть ще й “за ризик”…
– З хабарництвом дуже важко боротися, особливо в Одеській області. І мені не так легко міняти чиновників, які мені прямо не підпорядковані. Це так звані “територіальщики” – представники різних міністерств та відомств на території області. Я на них лише подаю рекомендації – замінити чи ні, а рішення приймає міністр. І у 80% випадків мені не вдається їх замінити… Я вже навіть зустрічався з Президентом з цього приводу. Є приблизно 25 чиновників, яких потрібно міняти. Проти них є протоколи про корупцію чи навіть порушені карні справи, але… Сподіваюся, що новий уряд буде уважнішим до цієї проблеми. Тих, в кого вже “руки до цього звикли”, безумовно, треба міняти. А якщо у громадянина виникають такі проблеми – одразу потрібно написати заяву до органів влади (наприклад, до райадміністрації), в міліцію, прокурору… Можете і мені особисто надіслати скаргу “замовленим листом” – реакцію я вам гарантую.
