Котрий тиждень вирують пристрасті в селі Кагарлик Біляївського району: з ночі селяни, які втратили всіляку надію, займають чергу на одержання належних їм грошей за оренду земельних паїв відкритим акціонерним товариством «Кагарлицький»: борги перед 390 пайовиками накопичилися із 2003 року. До ранку юрба перед правлінням господарства розростається: долучаються працівники ВАТ, яким вже не перший рік не виплачують у повному обсязі зарплату.
Ось і цього грудневого холодного ранку невеличкий майданчик перед правлінням був заповнений людьми.
– Пообіцяли, що будуть гроші давати. Частково, звичайно. Як вчора: чоловік сорок хоч щось одержали. Ну, нехай і так, ніж взагалі нічого, – говорить одна з пайовиків Олена Рогачко.
– У мене накопичився борг по зарплаті у 2 тисячі гривень, – долучається до розмови механізатор Петро Ліштаба, інвалід ІІ групи. – Ось, вже який день чекаю на морозі хоча б ті 100 гривень, які обіцяли виплатити до Нового року.
Ветеран війни і праці, 78-річна пенсіонерка Любов Довгун теж кожного дня приходить до правління і вистоює годинами у коридорах перед бухгалтерією: за свій пай вона поки що нічого не одержала, як і її зять. Жінка похилого віку не може стримати сліз:
– Внучка в нас серйозно хвора, потрібні гроші на лікування. Як викрутитися, розуму не докладу: пенсія ж самі знаєте, яка...
У Ніни Рожкової голос зривається від обурення:
– Він же сам мені папір підписав, неначебто задовольнив прохання видати гроші швидше: за вугілля треба віддати 600 гривень, ми з матір'ю в борги влізли, розрахуватися не можемо. А грошей так і не дали.
Він – це керівник ВАТ “Кагарлицький” Олег Бондаренко. Так, у спадщину від однойменного КСП, яке існувало до 1998 року, господарство йому дісталося добряче занедбаним. Але людей нове керівництво запевнило, і вони йому повірили: віддали в оренду паї під посіви ячменю й соняшнику. Є крупорушка, олійня, можливості займатися свинарством. Техніки посівної і збиральний теж вистачало. А ще Кагарлик здавна славився своєї птафофабрикою, яка почала працювати у 1968 році: був час, до цехів за досвідом птахівники із інших областей України приїжджали. То ж, хоч і з боргами, які залишилися після попереднього господарства, але все ж таки починати було з чого. Однак минав час, а змін на краще так і не сталося. І люди, зневірившись, почали забирати свої паї і віддавати їх в оренду господарству “Репак”, яке успішно працює в іншому селі – Майорах, і виплачує належне авансом: у 2005 році за рік наступний, як, втім, і мало бути по договорах із пайовиками. До речі, міцних, стабільно працюючих господарників у Біляївському районі чимало, досвіду є в кого повчитися: було б бажання.
– Зараз у “Кагарлицькому” залишилося не більш 600 га, та й ті не засіяно, а було понад 6 тисяч, – говорить Іван Вишневський, сільський голова, перед яким у ВАТ теж борг за оренду його земельного паю. – Так, рік на рік не схожий, в 2003-му, наприклад, був форс-мажор: посіви загинули. Проте селян запевнили: неодмінно, мовляв, розрахуємося, усі можливості для цього є. А на ділі копичилися борги, у тому числі – й по податках. Для сільради це – ніж гострий: близько 620 тисяч гривень недоотримані за кілька років з прибуткового податку. Що ж говорити про бюджет? Ні з чого його формувати. Які ремонти соціальних об'єктів, яка газифікація! Адже акціонерне товариство – єдине підприємство в селі. А воно котрий уже рік у неплатниках ходить. Тільки по зарплатах борг досяг 260 тисяч гривень. Люди в розпачі. А вони ж працювали – і на полях, і на птахофабриці. Розраховувалися ж з ними то натуроплатою, не рівноцінною зарплаті, то дрібними подачками, вибачте, інакше епізодичні копійкові виплати не назвеш.
Про ситуацію у Кагарлику добре інформована районна влада. Неодноразово тут бували представники райради, працівники райдержадміністрації, складалися і бралися під контроль графіки погашення боргів з оренди земельних паїв і заробітної плати. Ось і зараз вони складені. І головний бухгалтер ВАТ Марія Широка коментує ситуацію таким чином:
– Нам уже вдалося погасити боргів на 40 тисяч гривень. За графіком кожного місяця, до березня 2006 року, будемо продовжувати виплати, щоб максимально погасити заборгованість з паїв. Є перспектива із птахівницьким господарством, сподіваємося, виторг дозволить нам розрахуватися по зарплатах. До того ж, можемо частково гасити борг натуроплатою – соняшниковою олією, птицею.
Але люди вже не вірять жодним графікам і обіцянкам.
– Ми чуємо це з дня у день, нас і місяць, і тиждень назад, і вчора, і позавчора годували обіцянками: прийдіть, мовляв, завтра о 10 ранку, о 2 годині дня, після обіду – гроші будуть. І ми приходимо, терпляче чекаємо, а більшість йде ні з чим, – говорить мешканка села Валентина Шушняк.
Вони не сидять склавши руки. Понад 30 чоловік звернулися із позовами до суду. Сім’я Уляни Донєвої зробила це в повному складі – усі чотири пайовики зажадали через суд повернути гроші за оренду. У серпні 2005 року позови були задоволені Біляївським районним судом, і винесено рішення зажадати із ВАТ “Кагарлицький” шукані суми грошей на користь кожного із позивачів. У вересні виконавчі листи було представлено до правління ВАТ. Але зрушень – жодних. У відповіді на скаргу У. Донєвої з цього приводу 15 грудня ц.р. Державна виконавча служба Одеської області відзначає, що нині в Державній виконавчій службі у Біляївському районі перебувають в об'єднаному провадженні 33 виконавчих документи щодо утримання з ВАТ “Кагарлицький” коштів на загальну суму 1 117 000 гривень, до яких додано і відповідний виконавчий лист на користь заявниці. Вимоги виконавчих листів у добровільному порядку боржником не виконано, тому застосовуються заходи примусові. Винесено постанову на арешт рахунків ВАТ, а також чотирьох будівель птахофабрики. Провадиться експертна оцінка арештованого майна для того, щоб згодом передати його на реалізацію.
Питання: яка ж у такому разі бачиться “перспектива із птахівницьким господарством”? Як і наболілі запитання, які щодня ставлять керівництву ВАТ власники земельних паїв та механізатори, які втратили надію одержати свої кревні за оренду і нелегку селянську працю, воно повисає в повітрі.
...Час наближався до обіду, люди продовжували брати в облогу правління ВАТ. Їм знову пообіцяли: гроші будуть, чекайте. А вони, у свою чергу, пообіцяли дітям новорічні, різдвяні подарунки. І так кривдно, так боляче, якщо ці обіцянки знову виявляться не виконаними. Адже злочинно все це.
