Якось я розговорився з двірником: «Михайловичу, а що коли не прибирати день?» І він простими словами пояснив одну із злободенних проблем великого міста: «Сміття на вулиці нагромадиться».
– А два дні?
– Це вже купи валятимуться.
– А тиждень?
– Ти що! По вуха зас…засиплемося!
Не кращі справи і з міськими смітниками, розсипаними довкола по передмісті! Вони і близько не відповідають цивілізованим санітарним нормам. Вся очисна робота полягає в тому, що бульдозери згрібають сміття, нагромаджуючи його у великі купи. Сморід і хмари мух влітку, гниюча смердюча грзюка під час дощів, мертва, отруєна земля, що забула про родючість...
Звичайно, в останні роки періодично виникали й обговорювалися проекти будівництва заводу з переробки сміття. Один з найреальніших у втіленні все-таки не одержав схвалення, оскільки закладена у нього технологія трансформації відходів полягала у їхньому спалюванні. Теоретично це можливо. Практично ж не прийнятно.
– Ми живемо в курортному місті, куди з'їжджаються безліч туристів, ділових людей, потенційних інвесторів, компаньйонів. І з цієї точки зору найважливіше дотримуватися екологічних норм. Продукти спалювання забруднюватимуть атмосферу, – каже заступник міського голови Михайло Кучук. – Крім того, спалювання однієї тонни сміття коштуватиме близько 80 доларів. Це шалені гроші, буквально викинуті на вітер.
І ось недавно відбувся тендер. Перевагу віддали пропозиції, пов'язаній із сортуванням і подальшою переробкою сміття. Процес побудований так, що не завдає шкоди навколишньому середовищу. Пропозиція надійшла від київської фірми «Укрвторресурс», яка і стала переможцем конкурсу. Ті, «хто готові і будувати, і мести», працюють за іспанською технологією, відповідно до якої тверді фракції, що виділяються із загальної маси, піддаються пресуванню під великим тиском. Відбувається їхнє потужне стискання до невеликих обсягів, в результаті чого виходять брикети. Далі їх вивозять і ховають на спеціально відведеному для цього полігоні. Можливо, брикети якоюсь мірою можуть бути використані у будівництві.
– Створення цього підприємства з витратною вартістю 25 мільйонів євро цілком здійснюється за рахунок фірми. Місто не вкладає своїх коштів. Її працівники зобов'язуються самі забезпечувати збирання сміття і транспортування його до місця переробки. При цьому існуючі ціни на послуги щодо ліквідації відходів не зростуть, – говорить М. Кучук.
Проект запатентовано. Попереду одержання дозволу на будівництво, екологічна експертиза, аналіз різних сторін проекту. Нарешті, вибір земельної ділянки для розташування заводу. Можливо, це буде територія Комінтернівського району. Або Овідіопольського, враженого виразкою величезного смітника. Хотілося б, щоб очікування дня пуску заводу було коротким.
