Від подробиць цієї історії, яка сталася наприкінці минулого року, бере острах. Страшнішого у своїй абсурдності і безглуздості вбивства, зробленого ще зовсім молодими людьми, уявити, напевно, неможливо. Мотив же злочину і методи, якими воно здійснювалося, вводить у шок. Втім, все по порядку.
Одного не найщасливішого дня для родини жителів одного з приміських районів, відбулася НП. Глава родини, солідний 45-річний чоловік, батько двох дітей, не повернувся додому. Сім'янином він був добрим, як і господарем відмінним: підробляв в обласному центрі сантехнічними роботами, і всі гроші до копійки приносив у сім’ю. Ледве дочекавшись ранку, дружина зниклого звернулася по допомогу до міліції.
Ситуацію ускладнювало те, що слід було шукати не просто людину, яка пересувалася пішки і могла запам'ятатися перехожим або сусідам по автобусу, електричці. Потерпілий їздив на “опель-кадеті”. Отже, треба було шукати і зниклий автомобіль. Замовник, який спілкувався із сантехніком напередодні його зникнення, повідомив, що видав йому як аванс 500 гривень, і майстер вирушив додому на своєму автомобілі. Ось, власне кажучи, і вся інформація...
До пошуку підключилися співробітники карного розшуку Одеси. Тривало копітке відпрацьовування кола знайомих зниклого чоловіка. Допоміг випадок. Мобільний телефон, який був при ньому в день пропажі, раптом запрацював. Після цього затримати тих, які могли б бути причетними до зникнення людини, було справою техніки.
Спочатку взяли п'ятьох жителів Великого Дальника. Притому одного довелося буквально витягати з військової частини, де він уже служив строкову. Молоді люди 1982-1987 років народження, здавалося, мали стовідсоткове алібі. Але це тільки на перший погляд...
– Розмовляли ми з ними довго, – розповідає начальник управління карного розшуку УВС м.Одеси Володимир Босенко. – Реально підозрюваних залишилося двоє. Через невеликий проміжок часу їх вдалося розговорити.
…Молодим раніше не судимим мешканцям с. Великий Дальник, дуже хотілося мати автомобіль. Навіщо? А щоб розібрати, як конструктор. Звичайне життя: гра в карти, пияцтво за батьківські гроші вже не здавалося цікавим. Хотілося чогось свіженького, що лоскоче нерви. Цим свіженьким і повинне було стати викрадення автомобіля. 23-річний Кирило взяв у батька обріз мисливської рушниці і разом із другом, 20-річним Андрієм, вийшли “на справу”.
Машини на виїзді з міста вони вибирали ретельно. Перша модель “Жигулів” (у народі “копійка”), не підійшла – старенька і не престижна, за кермом БМВ виявився їхній знайомий, а ось “Опель-кадет” цілком відповідав тому, чого хотілося негідникам. Водія вони умовили довезти їх до Великого Дальника за 15 гривень. Подумати погано про двох хлопців, один із яких виглядав настільки інтелігентно, що навіть досвідчені опери не повірили в те, що він злочинець, нещасний роботяга не міг.
Отже, пасажири, один із яких сидів поруч з водієм, а другий позаду, доїхали до Дальника і почали розраховуватися. Одержавши гроші, водій відчув на шиї холод збройного ствола і почув короткий наказ: їдемо далі. Їхали вони в чітко продуманому напрямку: за кілька днів до здійснення злочину на одному із старих звалищ, розташованих за селом, негідники нагледіли місце для поховання трупа водія. Проїхавши кілометрів п'ять, водієві дали наказ вийти з машини. Чоловік благав не вбивати його, забрати машину і гроші, усе, що завгодно, але страшний шлях у непролазному багні і темряві тривав. Доля подарувала нещасному ще кілька хвилин життя, коли злочинцям здалося, що неподалік мерехтить вогонь. Вони знайшли безпечніше місце, і, змусивши нещасного стати на коліна, вистрілили йому в потилицю.
Залишилося перегнати додому, у заздалегідь підготовлений гараж, машину. І отут старенький автомобіль забарахлив. Однак меткі хлопці не розгубилися і зателефонували у село родичу, який і допоміг відбуксирувати додому примхливе авто. А трохи пізніше, повернувшись на місце злочину, закидали яму, де знаходився труп, будівельним сміттям...
Злочинці розговорилися вночі. Відразу ж після цього співробітники карного розшуку виїхали з ними на місце злочину.
– Ми виїхали через півгодини після одержання показань зізнання, – згадує Володимир Босенко. – Їхали двома машинами з групою співробітників, яким треба було точно зафіксувати місце поховання і кілька важливих для розслідування цього злочину фактів. Спочатку їхали, потім з лопатами йшли під дощем по оранці. Зрозуміло, ніяких чобіт і спецодягу не було. На взутті й одязі – грудки грязюки. Я уявляю весь жах потерпілого, коли його цією страшною дорогою близько години вели на смерть...
Труп знайшли на зазначеному місці. “Опель-кадет”, що стояв в гаражі, не коштував і тисячі доларів. Він був практично напіврозібраний. Знайшли й обріз, з якого було зроблено убивство. А сусіди злочинців ще довго розводили руками: діти, як діти, не судимі і на таке пішли, життя позбавили людину через залізяку, від якої і запчастини мало кому потрібні…
