Апк: проблеми, реалії, перспективи а людям же треба обробляти землю…

“Президент Л. Кучма прийняв у 1994 році 15,2 мільйона свиней, 21,6 мільйона голів ВРХ, в тому числі 8 мільйонів корів, а залишив по собі 6,4 мільйона свиней, 6,99 мільйона ВРХ, в тому числі 3,9 мільйона корів. Навіть 1915 року в Україні утримувалось 9,1 мільйона голів ВРХ.

Бурякоцукрову галузь відкинуто до рівня 1913 року. Вчені підрахували, якщо поповнювати матеріально-технічну базу села такими темпами, як нині, то для досягнення рівня 1990 року потрібне століття”.

(Газета “Сільські вісті”, від 9 грудня 2005 року, № 144).

Які цифри маємо у наших селах? Для прикладу візьму одне село – Миколаївку Ширяївського району. У вісімдесятих-дев’яностих роках минулого століття у тодішньому колгоспі “Прогрес” головував молодий та ініціативний керівник, випускник Мелітопольського інституту механізації сільського господарства Віктор Іванович Погорєлов. В ту пору господарство було економічно міцним, входило до числа кращих в районі. Врожайність ранніх зернових тут сягала за 30 центнерів з гектара. Добре родили також цукрові буряки, соняшник та кукурудза. Рослинницькою галуззю тоді в “Прогресі” займався заслужений працівник сільського господарства України Володимир Власович Чернега.

В господарстві було дві молочнотоварні ферми, дві тракторних бригади, одна свиноферма. На ланах і фермах трудилось понад 400 чоловік. Всі вони вчасно отримували заробітну плату, причому непогану.

До послуг мешканців села і трудівників колгоспу було споруджено пекарню, в якій випікались справжні українські паляниці, олійню, де кожен мав змогу переробити насіння соняшнику. У Миколаївці колгосп облаштував і чотири артезіанських свердловини, з яких брало воду майже півсела. Побудували добротний критий тік, два склади, дворядний корпус для відгодівлі свиней. Тобто з кожним роком у господарстві зміцнювалась матеріально-технічна база, а люди ставали заможнішими. Реформування агропромислового комплексу в Україні, яке розпочалося в кінці 90-х років, чорним крилом, інакше на скажеш, торкнулося й “Прогресу”. І негативно позначилось на подальшій долі господарства та його трудівників. Під час реформування в Миколаївці утворилось декілька агроформувань. Але... Якщо фермерське господарство “Полюганич”, яке взяло в оренду земельні та майнові паї у більшості миколаївців, організувало роботу на належному рівні, то цього не можна сказати про СТОВ “Лідер” (колишнє СТОВ “Прогрес”), у якому теж залишилась значна частина людей, землі та майна.

При реформуванні “Прогресу” в СТОВ “Лідер” спеціальною комісією було передано майна на 130 тисяч гривень для погашення боргу по заробітній платі. Зокрема, це – комбайн РКС-6, буряковий навантажувач, корівник на 108 тварин, 65 корів, 41 теля різного віку, 15 коней. Люди сподівались, що керівник “Лідера” Павло Миколайович Чумак використає все це з розумом. Та, на жаль, цього не сталось. Він нерегулярно розраховувався по заробітній платі. А якщо й платив, то дуже мало. Окремі трудівники за це навіть судились з ним.

Членам цього товариства набридло випрошувати зароблене. І коли врешті-решт їхній терпець урвався, вони гуртом прийшли на ферму і розібрали по домівках корови й телята. Наступного дня сюди прибули працівники районної прокуратури та міліції, провели з миколаївцями роз’яснювальну роботу, наголошуючи на тому, що анархія ніколи до добра не доводила. Все потрібно робити по закону.

Частина трудівників зрозуміла, що вчинила протиправні дії і привела назад 24 корови. Директор СТОВ “Лідер” П.М. Чумак зразу ж цих корів (вдумайтесь, корів, які б давали молоко й приплоди) здав на м’ясо. А от з людьми так і не розрахувався. Куди поділися виручені за продаж тварин гроші – невідомо.

Миколаївці з кожним днем наочно пересвідчувались, що міцне в минулому сільгосппідприємство розпадається у них на очах. Зникла тваринницька галузь, різко знизились врожаї сільгоспкультур, припинили свою роботу пекарня та олійня. Можна назвати ще цілий ряд чинників, що привели людей до зневіри. І вони десятками почали виходили із “Лідера”, забираючи свою землю та майно. 49 – з них віддали свої земельні та майнові сертифікати в селянсько-фермерське господарство “Калина”, домовившисьспільно володіти, користуватись і розпоряджатись майном, яке вони отримують у спільну часткову власність як єдиний майновий комплекс, відповідно до договору. Було це навесні 2003 року. Дотримуючись чинного законодавства, керівники СТОВ “Лідер” повинні були віддати відповідно до структури майнового паю людям, які вийшли у СФГ “Калина”, яке очолює Сергій Борисович Балута, майно.

Що ж вийшло насправді? Як за тим прислів’ям: “На тобі, Боже, що мені негоже”. Більше половини майна, а це важка техніка, сільгоспінвентар, було розукомплектовано, хоч з “Прогресу” СТОВ “Лідер” отримав майже всі сільгоспмашини та грунтообробні знаряддя комплектними. Тим, хто перейшов з “Лідера” у “Калину” не віддали майже на 9 тисяч гривень корів і на таку ж суму вони не отримали й обігових засобів. З часу розподілу майна вже минуло два роки. На неодноразові нагадування власників майнових сертифікатів про те, аби доукомплектувати техніку, інвентар і віддати усе належне їм майно, з боку директора СТОВ “Лідер” П.М. Чумака ніякої реакції не надійшло. А людям же треба обробляти землю, вести господарство... Ось такі вони справи.

Выпуск: 

Схожі статті