Випуск курсантів в Одеській національній морській академії – подія міжнародного масштабу. Адже її вихованців визнано як спеціалістів на всіх провідних флотах світу. Багато хто з них досягають там командних висот завдяки якості отриманої підготовки в академії.
Хлопці стоять у коридорі. Хвилюються. Потім йдуть через увесь зал, заповнений представниками компаній і морських агентств, готових надати їм допомогу у працевлаштуванні. Далі іде коротке відрекомендування ректорові ОНМА Михайлу Міюсову, уточнення місця, де працюватиме випускник. І, нарешті, добре побажання, як підсумкова риска: школярство закінчилося – завтра у похід!
Академія випускає 1767 чоловік. Всім, хто набрав плавального цензу, відповідно до міжнародних конвенцій видаються робочі дипломи і присвоюється звання бакалавра. Це рівнозначно праву займати на судні офіцерські посади.
Всього як прямих роботодавців або посередників у працевлаштуванні під прапор іноземного судновласника на цьому "ярмарку" майбутніх кадрів були присутні 136 представників. Найбільше "без п'яти хвилин мореплавців" бере до своїх штатних пенатів компанія "Ві -Шипс". Вона задовольняє потребу у зайнятості 215 чоловік. Багато хто з них зростали тут як спеціалісти, починаючи з першого дня практики. Зараз це досить розповсюджений спосіб просування по службі: спочатку увійти до складу якої-небудь компанії як кадет, потім закріпитися там, працюючи після закінчення старших курсів, на нижчих посадах – найчастіше рядових. І потім, після набуття досвіду і стажу, обійняти вже командну посаду. У цьому випуску за такою схемою почала вибудовуватися морська кар'єра майже 800 чоловік.
За словами М. Міюсова, ОНМА є значним постачальником кваліфікованої робочої сили. При цьому свобода вибору роботодавця залишається за курсантом. Багато хто з них приходять в академію з досить широким кругозором, оскільки є продовжувачами сімейних морських традицій. Тому хлопці самі розуміють переваги роботи спочатку мес-боєм (буфетником і помічником кухаря), матросом другого класу або вайпером (прибиральником у машинному відділенні). Їхня зарплата скромна не по амбіціях. Але зате дає можливість заробити капітал, достатній, щоб піти на додаткові курси з англійської, освоїти комп'ютер і купити гарний ноут-бук, пройти тренаж і закінчити курси в Центрі перепідготовки плавскладу, після чого стати власником сертифікатів, необхідних для влаштування на роботу на більш значимій і високооплачуваній посаді. Судноводійська доля дипломника Віталія Карпова склалася таким класичним чином. Як каже Дмитро Черних – заступник директора з крюїнгу ДП «Сигал», до якого Віталій йде третім помічником, він, набравши ценз у цій компанії, вже є реальним претендентом на вищу посаду.
Чи стоїть при цьому проблема збереження національних кадрів? Частково – так! У цьому випуску, який складається з курсантів з факультетів морського судноводіння, судноводіння по внутрішніх водах, судномеханічного, автоматики, радіоелектроніки і морського права, половина "контрактників". Але і "бюджетники" не ідуть на державну службу. Не тому, що їм не вистачає патріотичних почуттів, а тому, що державного флоту практично немає. Семирічна програма будівництва 169 суден різних класів і типів, розроблена до 2005 року, провалилася повністю. Зараз розробляється нова програма до 2012 року. Проте паралельно з суднобудуванням, на жаль, не розглядається питання відповідності зарплати на українському флоті із заробітками, пропонованими провідними судновими компаніями світу. У них матрос або моторист одержує 700 – 800 доларів на місяць. На наших суднах далеко не всі капітани можуть похвалитися, що мають стільки ж. Об'єктивно – це клопоти не курсантів і не викладачів ОНМА, а держави. А поки питання вирішується, випускники ОНМА стають донорами нашої економіки, ввозячи сюди зароблену валюту, чим повністю компенсують витрачені на їхнє навчання кошти.
