ВІК ЛЮБОВІ
Вистава за п'єсою американського драматурга Ричарда Баера «Смешанные чувства» повинен був з'явитися в репертуарі Одеського російського драматичного театру наприкінці жовтня. І, таким чином, стати третьою прем'єрою нового сезону, – у цілковитій відповідності з «прем'єрною політикою» керівництва театру. Але з об'єктивних причин прем'єра відбулася наприкінці січня.
І це в якомусь розумінні навіть пішло на користь виставі, – виражають надію її творці режисер-постановник Олексій Гирба (Москва), сценограф Григорій Фаєр, директор театру Олександр Копайгора. Щось побачили по-новому, дещо виправили. Але і утвердилися в думці про те, що глядачеві, поряд з такими масштабними «багатонаселеними» постановками, як, наприклад, «Вій», потрібні й камерні вистави.
У п'єси «Смешанные чувства» – добра сценічна доля: її ставили в США та інших країнах. На пострадянському просторі її було поставлено, зокрема, у Москві, у Театрі Антона Чехова – режисер Леонід Трушкин, ролі виконують Інна Чурикова і Геннадій Хазанов. Річард Баер – досить успішний драматург, майстер «яскравих ексцентричних характерів і дотепних репризних діалогів».
Усе перераховане вище є й у «Смешанных чувствах». Як і «натуралістична фривольність», якою грішить більшість американських п'єс (не вони одні...). Але усе менше глядачів, які відчувають незручність при цьому, – інший час, інші звичаї. У цілому ж, «Смешанные чувства» – з тих творів, де невимушено, дотепно і легко говориться про серйозне і важливе. А що може бути важливішим за “просте людське щастя”, – особливо, коли давно вже їдеш, як говорять у народі, не на ярмарок, а... у зворотному напрямку... «Любви все возрасты покорны», – констатував О.С. Пушкін, а це означає, що навіть якщо йому – 65, а їй – 61...
«Смешанные чувства» – п'єса типового «хепі енду». Але хоча десь із середини першого акта вже зрозуміло, чим усе закінчиться, цікаво стежити, як Герман (народний артист України Андрій Гончар) домагається руки і серця Христини (заслужена артистка України Лариса Коршунова). В акторів – не просте завдання: граючи ексцентричність характерів, показати духовну самітність, тугу своїх персонажів. Зробити комедійні ролі багатомірними і життєво-достовірними. Так і виходить у Л. Коршунової і А. Гончара, – і буде ще краще, коли вляжеться «прем'єрне хвилювання». В епізодичних ролях – вантажників, готових у будь-яку мить винести все добро з квартири Христини, яка від’їздить, зайнятий Валерій Жуков і молодий актор Дмитро Жильченко. Вантажники вийшли цікавими: один – джентльмен з бездоганними манерами, другий – представник «покоління реперів».
До душі виявилося сценічне оформлення вистави (художник Г. Фаєр), витримане в класичному стилі. Старий будинок, якого не торкнулися віяння часу... І старі мелодії (музичний керівник спектаклю О. Єрмакова) і старі танці (балетмейстер – Ю. Пурина) – у ритмах «Besame mucho» і рок-н-ролу – настільки близькі серцю ровесників Германа і Христини.
…А молодші глядачі можуть, звичайно, поблажливо посміхатися, дивлячись на шістдесятирічних, – їхні смішні танці, їхню любов... У них це ще попереду.
Ірина ГОЛЯЄВА, «Одеські вісті»
ПОДВІЙНЕ СВЯТО ТЕТЯНИ АНАНЧЕНКО
На Тетянин день у відомої в Одесі громадської діячки доцента Тетяни Ананченко, заступника голови Одеського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта”, члена Національної спілки журналістів України, відбулося подвійне свято. Колеги, друзі, знайомі привітали її з днем ангела та ще й поздоровили з виходом у світ книги культурологічних нарисів “України часточка – в мені…”, презентація якої відбулася в Одеській державній науковій бібліотеці ім. М. Горького.
Ошатна книжка на 280 сторінок, яку оформили подружжя художників Світлана Крижевська та Геннадій Гармидер і яку відкриває кольоровий портрет авторки, складається з п’яти розділів. Перший має назву “Під Одеським вітрилом”. В ньому – розповіді про Лесю Українку, Миколу Вороного, родину Лип, Миколу Куліша, Олександра Довженка, Івана Григурка, Василя Симоненка, Василя Фащенка, Бориса Нечерду та Анатолія Довгоноса. Другий розділ присвячений Іванові Мазепі, Тарасові Шевченку, Марусі Чурай, героям Крут. Героями наступного розділу “Рясних вінків не клали нам…” стали жертви сталінського тоталітарного режиму – Сергій Єфремов, Микола Хвильовий, Володимир Свідзінський, Майк Йогансен, Гео Шкурупій, Людмила Старицька-Черняхівська. Передостанній розділ присвячений славним жінкам України, її берегиням. Їх репрезентують Олена Пчілка, Ольга Бесараб, Олена Теліга, Ліна Костенко, Оксана Забужко. В останньому йдеться про народжених в Одесі, але закинутих долею далеко за межі України Олексу Воропая, Галину Змієнко-Сенишин, Клавдію Фольц, Святослава Караванського, а також про автора славетних “Журавлів” (“Чуєш, брате мій”) Богдана Лепкого, Євгена Маланюка, Яра Славутича, Оксану Лятуринську. Всі розповіді написані талановито, рясніють поетичними творами, цікавими фактами. Книжку також прикрашають фотографії, з яких на нас дивляться Марта Липа-Гуменецька, Василь Фащенко, В’ячеслав Чорновіл, Ярослава Коротило, Ніна Матвієнко, Яр Славутич та багато інших.
На презентації зі щирими вітальними словами виступили директор бібліотеки О. Ботушанська, голова Одеської “Просвіти” Г. Дольник, голова Одеської обласної організації НСЖУ Ю. Работін, перший заступник голови правління Одеського обласного відділення УФК Т. Максим’юк, доценти ОНУ ім. І.І. Мечникова Л. Ісаєнко та А. Мисечко, депутат міської ради, директор гімназії № 7 С. Мельник, нащадок славетної просвітянської родини Комарових М. Волянська, професор Т. Мейзерська та багато інших.
Книжка вийшла тиражем 1000 примірників за сприяння управління з питань культури та мистецтв Одеської міської ради. Вона стане добрим порадником вчителям, викладачам вузів, учням і студентам, всім, хто закоханий в історію нашого міста, історію нашої незалежної держави. Можна відзначити, що це третє видання, разом з книжкою Г. Зленка “Лицарі досвітніх вогнів: Тридцять три портрети діячів одеської “Просвіти” 1905 – 1909 років” та “Каталогом українських видань одеського друкаря Є.І. Фесенка”, укладеним Г. Закіпною та Т. Максим’юком, фактично присвячене 100-літтю одеської “Просвіти” (1905 – 2005).
Т. ІВАНЧУК
