Так вже склалося, що моє особисте знайомство з Південноукраїнським психоаналітичним товариством почалося зі знайомства з досить цікавою людиною – помічником голови облдержадміністрації Георгієм Євгеновичем Греком. Як з’ясувалося, випускником Київського міжнародного інституту глибинної психології. Він людина, якій постійно доводиться мати справу з багатьма посадовцями різного рівня; з політичними, релігійними, національними, соціальними і суто психологічними колізіями, якими сповнене наше громадське життя, можливо, як ніхто інший із сучасних одеських психоаналітиків, відчув, яка це складна та водночас потрібна наука – психологія, і яке велике майбутнє за фахівцями з психоаналітики. Бо тільки психоаналітик знає справжню ціну вислову: “пізнати людську душу”, який багатьом іншим фахівцям й, особливо, керівникам, на жаль, видається всього лиш своєрідною публіцистичною метафорою. А шкода! І вже разом із Георгієм Євгеновичем та озброєний його бесідами і матеріалами я з’явився на засідання Південноукраїнського психоаналітичного товариства, яке відбулося 11 лютого в Одеському Палаці моряків. Ну, про саме засідання дещо згодом, а поки що…
Це лише непосвяченому може здатися, що в одеському науково-культурному та педагогічному житті психоаналітика – це щось досить нове, утаємничене і суто закордонне. Насправді ж, світового імені австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд, якого вважають засновником школи сучасного психоаналізу, свого часу, оцінюючи розвиток психоаналітичних ідей на початку ХХ століття, писав, що “в Росії психоаналіз ще не розвинувся, і тільки Одеса має гідних представників психоаналізу”. Мало того, відстежуючи розвиток цієї науки та медичної практики, яка грунтувалася на методах психоаналітики, він здивовано констатував, що в Одесі “почалася маленька епідемія психоаналізу”.
А дещо згодом дослідники з’ясували, що й сам Фрейд не випадково цікавився Одесою, оскільки в цьому місті тривалий час жила його мати, Амалія Натансон, а батько його, Якоб Фрейд, часто навідувався з діловими візитами до Одеси, де й познайомився з Амалією та двома її братами Натансонами. А хто був єдиним російським пацієнтом З. Фрейда, як не одесит Сергій Панкеєв, що увійшов до класики світової психоаналітики, як Людина-Вовк? Тут, в Одесі, Панкеєв жив, тут навчався і тут залишилися дві садиби, що належали його родині.
Говорячи про спалах інтересу до психоаналітики, Фрейд передусім мав на увазі двох молодих лікарів – Когана і Халецького, які, захопившись основами психоаналізу, не лише творчо розвивали його, але й так само творчо застосовували в медичній практиці. Помітивши їх здібності, молодих психоаналітиків узяв був до себе на кафедру відомий психіатр Євген Шевальов, той самий Шевальов, який під час окупації зумів врятувати від страти пацієнтів психіатричної лікарні, а по війні удостоєний звання “праведник світу”. Саме в Одесі жив та тривалий час практикував інший прихильник психоаналізу – Мойсей Вульф, який став першим перекладачем на російську праць Зігмунда Фрейда. Другим, до речі, був уже відомий нам лікар-психіатр Коган.
У 30-ті роки психоаналітика виявилася не в пошані у радянської ідеології, і так тривало упродовж багатьох років. Згодом, уже в пострадянський період, у С.-Петербурзі почав працювати Східно-Європейський інститут психоаналізу, серед перших студентів якого виявилися і випускниці Одеського держуніверситету ім. І.І. Мечникова. У січні 2000 року в Одесі було офіційно зареєстровано громадську організацію “Південноукраїнське психоаналітичне товариство”, яку очолює професор Борис Херсонський. В статуті товариства наголошується, що основною метою його є “сприяння розвитку психологічної науки і культури у сучасному українському суспільстві, у тому числі – відродження одеської школи філософського, терапевтичного і прикладного психоаналізу, розширення фундаментальних і прикладних досліджень в галузі психології і психоаналізу…”
До речі, вже зараз на базі цього товариства діє Південноукраїнський психоаналітичний інститут, навчання на якому провадиться за програмою “Клінічний та прикладний психоаналіз”, і куди, на підставі співбесіди, приймають без вікового обмеження, після будь-якої вищої чи незакінченої вищої освіти.
Засідання в Палаці моряків було присвячене 6-й річниці товариства, тож, відкриваючи його, Борис Херсонський побажав учасникам сприяти розвитку психоаналітичної науки в краї. Гостями зібрання були президент Південно-східного українського психологічного союзу Світлана Свєтозарова та віце-президент цього ж союзу Сергій Солдатов (обоє з Запоріжжя). Своє вітання вони перетворили на театралізовану історико-психоаналітичну виставу, яку було сприйнято дуже схвально. Досвідом проведення спеціальних психоаналітичних семінарів і тренінгів, своїми роздумами над роллю психоаналітики в сучасній педагогіці поділилися педагоги-психоаналітики Віра Ворохаєва, Інна Маглиш та інші учасники.
Зараз у світі існують два – у Відні та Лондоні – музеї, присвячені діяльності З. Фрейда, а також “Музей сновидінь Фрейда” у С.-Петербурзі. Як повідомив Георгій Євгенович Грек, у лавах психоаналітичного товариства виброджує проект створення Центру-музею психоаналітичної культури в Одесі. Матеріалу для нього, як вважають ініціатори, вистачить. Вже навіть розроблено проект Центру та його історико-економічне обгрунтування. Тож будемо сподіватись, що з часом психоаналітичне товариство матиме і свій Центр-музей, і свій офіс, і приміщення для психоаналітичного інституту, який став би повноцінним науковим та дослідницьким центром на півдні України.
