Григорій Омельченко. Член фракції Блоку Юлії Тимошенко у Верховній Раді України. Кандидат юридичних наук, професор. Очолював відділ військової контррозвідки Служби безпеки України. Організатор та керівник депутатського об’єднання «Антимафія». Першим серед українських політиків почав розслідування зловживань високих посадових осіб. У Верховній Раді України очолював спеціальну слідчу комісію з розслідування справи Гонгадзе. Кандидат в народні депутати від БЮТ під номером 7.
В минулі вихідні Григорій Омелянович відвідав Одещину. Мети свого візиту не приховував: «Як і кожного представника будь-якої політичної сили , що бере участь в цих парламентських виборах, – це агітація за наш блок та пояснення нашої позиції». У спілкуванні з журналістами поводився динамічно: близько п’яти хвилин вступного слова, а далі – відповіді на питання. «Так вам буде цікавіше, тому що монолог однієї людини не приваблює нікого, навіть якщо будеш говорити віршами». Основні тези прес-конференції Григорія Омельченка ми пропонуємо вашій увазі.
НАСКІЛЬКИ РЕАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА СКАСУВАННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ТА ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД?
Коли задають це питання, я кажу: “Пожалійте мене хоч ви”. Тому що перед вами сидить автор законопроекту про скасування депутатської недоторканності. З групою офіцерів я розробив його ще у липні 1994 року. 13 січня 1998 Верховна Рада скасувала недоторканність депутатів місцевих рад. Ми сподівалися, що наступним кроком стане обмеження недоторканності депутатів ВР. Але ви знаєте, що трапилося 8 вересня минулого року. Після того, як Ющенко, Янукович та Єхануров підписали меморандум про так звану політичну амністію, Фракція Регіонів разом з комуністами швидко “підсунули” законопроект про введення депутатської недоторканності кандидатів місцевого рівня. Коли це рішення було прийняте – для мене воно стало справжнім політичним ляпасом. Як юрист скажу : починаючи з жовтня минулого року в Україні понад 500 депутатів різного рівня не притягнуті до кримінальної відповідальності, тому що відповідні ради не дали на це згоди. І багато хто балотується зараз з єдиною метою – “сховатися” за цим імунітетом. Я переконаний, що як тільки почне діяти Конституційний Суд він відмінить недоторканність кандидатів місцевих рад, бо це суперечить Конституції України. Але хотілося б, щоб це було рішення Верховної Ради. У вівторок (тобто сьогодні, авт.) – остання сесія – ВР, спробуємо ще раз підняти це питання.
Мною також розроблено законопроект про обмеження депутатської недоторканності депутатів ВР України. Якщо депутат ВР вчинив злочин за межами виконання своїх службових обов’язків, він притягується до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку. І тільки в одному випадку потрібна згода сесії – якщо потрібно його арештувати до винесення вироку. Така норма діє у багатьох країнах світу. Наш блок і всі кандидати підписали спеціальну заяву, один із пунктів якої передбачає скасування недоторканності депутатів місцевих рад і обмеження їхніх колег з ВР. Якщо член нашої фракції у парламенті за це не проголосує, то фракція його виключить, позбавить депутатського мандата і замість нього по списку пройде інший. Вважаю, що ця феодальна недоторканність повинна бути скасована. І хочу підкреслити: у нас серед кандидатів до ВР немає жодної людини, проти якої було порушено кримінальне переслідування і є претензії з боку правоохоронних органів.
АЛЕ Ж ВАШІ ПОЛІТИЧНІ ОПОНЕНТИ МОЖУТЬ ЗАКИНУТИ, ЩО ТАКОЮ ФІГУРОЮ (ДО ЯКОЇ БУЛИ ПРЕТЕНЗІЇ ПРАВООХОРОНЦІВ) Є САМА ЛІДЕР БЛОКУ, ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО?
Дійсно, був період перед виборами 2002 року, коли Юлія Володимирівна була заарештована, коли проти неї та її рідних була кинута вся машина державного переслідування. Тоді наш блок буквально висів на волоску. Але давайте знову перекладемо все у площину формальності закону. Якщо б знайшли хоча б один епізод, хоча б щонайменший склад злочину – швидко був би винесений вирок. Тоді Тимошенко не мала би прав балотуватися на виборах у 2002 році, і звичайно не була б призначена на посаду прем’єр-міністра. Повірте, все так “перерили” – ви собі і не уявляєте.
Юлію Володимирівну врятувало те, що вона у свій великий бізнес повстала з бізнесу малого. Вона не почала свій бізнес з посади віце-прем’єра, прем’єра чи іншого урядовця, вона була чистим бізнесменом. Так, працювала в умовах, встановлених тим режимом (по іншому вижити б не могла). Але вона, вибачте, не розкрадала державні бюджетні кошти, не використовувала їх за нецільовим призначенням... От і все.
НАСКІЛЬКИ ВЗАГАЛІ РЕАЛЬНИЙ, ПО-ВАШОМУ, ЗАКЛИК ВІДДІЛИТИ БІЗНЕС ВІД ВЛАДИ?
Це, звичайно, дуже непросто. Наприклад, нинішня влада також прийшла під гаслами моральності. Я як офіцер також несу відповідальність за помилки чи прорахунки Віктора Ющенка як Президента і Верховного Командувача. Тому що з групою офіцерів був поруч і робив все, щоб ми перемогли на президентських виборах. Якщо стратегічною кадровою помилкою Леоніда Кучми був “регіональний принцип” (він “тягнув” всіх з Дніпропетровська), то кадрова помилка Ющенка полягає у призначенні на відповідальні посади кумів, братів, племінників та інших родичів. Про це я говорив йому у вічі. Я радий, що у Віктора Андрійовича багато дітей, але стільки ж багато й кумів, і всі вони отримали високі призначення. Я нічого не маю проти його племінника-бізнесмена, але – вибачте – бути у 22 роки першим заступником голови Харківської облдержадміністрації, то це ж треба мати якийсь життєвий досвід ...
Переконаний, що якщо бізнесмен стає народним депутатом то перший час його просто не можна призначати на якісь відповідальні посади. Бо якщо він навіть передасть свій бізнес дружині чи брату, це не змінить ситуацію. Поглянемо на світовий досвід. У Західній Європі чи Сполучених Штатах великі бізнесмени також ідуть в політику, щоб реалізувати себе в іншому вимірі. Але там інша система контролю за їхнім бізнесом і дуже жорстке законодавство. Не приведи господи попадешся на тому, що лобіюєш свої економічні інтереси, – на цьому твоя політична кар’єра закінчена. У нас, на жаль, ще немає такої традиції. Владу можна відділити від бізнесу, але для цього потрібен якийсь час.
ВИ НЕ ПРИХОВУЄТЕ, ЩО ВАШ БЛОК ПРЕТЕНДУЄ НА БІЛЬШІСТЬ У ПАРЛАМЕНТІ, А ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО – НА ПОСАДУ ПРЕМ’ЄРА. ЩО ЦЕ МОЖЕ ДАТИ УКРАЇНІ?
Вперше в Україні вибори до Верховної Ради проходять чисто по партійних списках. По суті ми малюємо європейську модель. Можливо виникне ситуація, що ми не наберемо більшості в парламенті, і будуть вестися переговори з блоком Литвина. Але мені особисто цього б не хотілося. Та партія, яка переможе на виборах, згідно із змінами, внесеними до Конституції, має право на формування більшості в парламенті і внесення своєї кандидатури на посаду прем’єр-міністра. Потім прем’єр-міністр разом з парламентською більшістю формують уряд. Тобто вперше може скластися ситуація, що уряд і прем’єр будуть працювати 5 років, а не змінюватися щорічно чи навіть двічі на рік. А це дасть Україні політичну та економічну стабільність. Крім того, посилиться парламентський контроль за діяльністю уряду. Гадаю, це також позитив.
Ірина ТКАЧЕНКО
Сплачено з виборчого фонду БЮТ
