«Південь України напередодні виборів-2006: особливості со¬ціально-полі¬тичної диференціації електорату і політичної боротьби» – такою була тема «круглого столу», організованого 10 березня Одеським філіалом Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) спільно з Регіональним представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, Молдові і Білорусі та за сприяння Одеської облдержадміністрації. У роботі «круглого столу» взяли участь науковці з Києва, Херсона, Миколаєва, Сімферополя, Донецька, провідні політологи Одеси, представники політичних партій та громадських рухів, а також начальник управління внутрішньої політики та інформації Одеської облдержадміністрації Григорій Заславський, директор Регіонального представництва Фонду ім. Ф. Еберта Штефан Хробот і директор Регіонального представництва НІСД в Одесі Олексій Волович.
Відкриваючи “круглий стіл”, Олексій Волович відзначив, що не лише передвиборний час, але й увесь останній рік, що минав між президентськими та парламентськими виборами, був не просто по¬літично напруженим, але й драматичним. “На жаль, – наголосив він, – і на 15-му році незалежності нашої держави усе ще постає питання: бути Україні як самостійній і самодостатній державі чи не бути?
Згідно з оцінками багатьох аналітиків, нинішня виборна кампанія є значно прозорішою, демократичнішою і чеснішою в порівнянні з президентськими виборами 2004 року. Зараз опозиція має практично необмежені можливості користуватися ЗМІ усіх видів і рівнів, про що опозиція 2004-го могла лише мріяти. Але наявність в Україні понад 130 партій свідчить, що наша країна все ще перебуває на початковому етапі демократичного розвитку. Справжньої політичної структуралізації суспільства не відбулося. Жодна політична сила не може претендувати на провідну роль. Відтепер в Україні буде можливим лише колективне правління і колективна відповідальність”.
Одразу хочу зауважити, що, хоча “круглий стіл” (до речі, чудово організований) науковців та експертів відбувався напередодні виборів, учасники його докладніше зупинялися не стільки на організації виборного процесу, оскільки ніякі рекомендації та судження у цьому соціально-політичному обвалі нічого змінити вже не здатні, скільки прогностично зазирали в Україну пост-виборну.
І в цьому, на мій погляд, проглядався мудрий раціоналізм даного форуму, оскільки основним завданням його було – “напрацювати рекомендації для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо ефективного використання механізмів співпраці влади та опозиції після виборів”.
Так, тут аналізувалася відповідність українського виборного законодавства і практики його застосування – європейським стандартам; рівень по¬літичної культури та процес соціально-політичної диференціації електорату на півдні України... Одначе всі сходилися на тому, що все, що різні політичні сили могли зробити для розколу суспільства, вони вже, здається, зробили. Тому мудрість кожного поважаючого себе політолога, політичного діяча чи керівника саме в тому і полягає, щоб віднаходити такі ходи, такі рекомендації і рішення, які привчили б нас усіх до твердого переконання: стабільність у нашій державі, мир і добробут її громадян варті того, щоб найнепримиренніші передвиборні суперники після виборів віднаходили в собі мужність об’єднувати зусилля задля діяльності в ім’я незалежної, єдиної і процвітаючої України. Яка, зрештою, не повинна бути ні “проросійською”, ні “проєвропейською”, а, історично перебуваючи в географічному центрі Європи, залишатися самодостатньою у своїх економічних та політичних інтересах, тобто залишатися в усіх своїх проявах “проукраїн¬ською”.
І це не просто фраза. Серед пунктів, які підлягали розгляду на конференції, два вирізнялися своєю суворістю: “Роль державницьких патріотичних сил і рухів у передвиборному процесі...” І “П’ята колона. Роль антидержавних і антиукраїнських сил у виборному процесі на півдні України”. Останнім часом мені доводилося бувати на великій кількості всеукраїнських та регіональних конференцій, “круглих столів”, зустрічей і прес-конференцій. Але вперше науковці та політологи відкрито й офіційно констатували: “п’ята колона” антидержавних та, одверто антиукраїнських сил на півдні України справді є, вона діє і помітно активізовується, вдаючись до пропаганди насильницької федералізації та одвертого сепаратизму, спекулюючи на мовних та інших проблемах. І наводили десятки актів та свідчень цього.
Ось чому й Олексій Волович, і Штефан Хробот, і координатор “круглого столу”, заступник директора Регіональної філії НІСД в Одесі Володимир Шевченко; науковці Михайло Мацюк та Євген Акимович з Одеси, Євген Пожидаєв з Донецька, Ігор Бернарський із Сімферополя та інші були єдиними у думці, що і під час виборів, і після них усі ми повинні пройнятися відповідальністю за долю свого краю, свого народу, своєї держави. Мистецтву барикадно відстоювати свої політичні уподобання та амбіції ми вже навчилися, тепер слід учитися мистецтву компромісів.
