Сьогодні відключення світла, непередбачувані й тривалі, немов переносять нас до 1998 року. Саме тоді з'явилася акціонерна компанія "Одесаобленерго", яка одержала право накласти свою самовладну руку на подачу й розподіл електро¬енергії як промисловим об'єктам, так і нам – рядовим користувачам лампочками й кип'ятильниками. Біля джерел приватизації стояли кілька відомих приватних осіб. Але на яких умовах (точніше – за скільки!) відбулася ця трансформація держмайна стратегічного значення у приватну власність, покрито таємницею. Однією з тих, які розкривати можуть тільки вищі слідчі органи. Здається, матеріал для цього почав накопичуватися з того ж 1998 року, який пройшов під знаком нескінченних відключень електроенергії, що навіть одержали інтимну назву "віялових". Тому заводи простоювали цілодобово, зривалися всі виробничі плани, й збитки від систематичного розору національної індустрії можна обчислювати мільярдами.
Сьогодні партія "Союз" порушує питання про повернення "Одесаобленерго" знову в державну власність, – що збігається з думкою одеситів. Ще конкретніше: її передачу на баланс Одеси або області. Як сказав голова Одеської міськради партії "Союз" Володимир Мамонов, подальші вимоги, висунуті перед Урядом, полягають у тому, щоб розкрити механізм передачі компанії. Є підозра, що відповідно до так званих "американських" схем приватизації пакет акцій виявився нижче балансової вартості. Для підведення під цю акцію легальної юридичної бази бачиться необхідним прокурорське втручання. Наступним кроком має стати розукомплектовування компанії. Партія також виразила здивування нинішнім пасивним ставленням до даної ситуації Антимонопольного комітету України.
Так, дольова участь держави в роботі "Одесаобленерго" дорівнює 25%. Але її вплив на енергопроцеси, які відбуваються в місті й області настільки формальний, що цей факт можна розглядати як прикривання правди фіговим листком. Наприклад, у Європі, чиє суспільство взято сьогодні за зразок соціальної облаштованості, не знайти аналогу, щоб подібна компанія з настільки відповідальними функціями монопольно володіла енергозабезпеченням мільйонного міста й величезної області. Адже це пов'язано з економічною безпекою регіону. Однак питання, чому відбуваються відключення світла й тепла і хто регулює ці процеси, мають ставити політики, які стоять біля керма. А чекаючи відповіді, приватні електрики маніпулюють рубильником, як їм заманеться: хочуть – виключать! 21 справа, порушена з боку АМК проти "Одесаобленерго", руки їм не вкоротила.
Відповідно до аналізу В. Мамонова, ця компанія робить заяви, схожі на відверті визнання свого банкрутства. Так вона не розплатилася вчасно з енергопостачальною організацією, що пояснила відсутністю коштів, оскільки споживачі розраховуються з нею наприкінці місяця. Сума була в кілька сотень тисяч гривень – тобто для такої махини сущі копійки. Це особливо незрозуміло за наявності обіцянки внести інвестиції 300 мільйонів гривень. Виходить, що "Одесаобленерго" одержала свою власність за мінімальну плату, бере в кредит державну електрику, збирає за неї гроші з населення, й тільки потім може повернути державі вартість отриманого від нього ж енерготовару. Але при цьому не здатна заплатити за нього наперед за місяць-два, щоб забезпечити людям безперебійну подачу електрики. Сьогодні борг елек¬триків державі, за даними партії "Союз", становить понад один мільярд гривень. Тобто компанія – великий боржник, що знову ж ставить її на поріг банкрутства. Такий підсумок того, що вона ходила по руках фракцій політичної еліти: і російської, й нашої. Партія дає цьому оцінку не інакше, ніж як великомасштабної диверсії. І запитує, чи є при зовнішній збитковості дані про прибутковість компанії?
Стратегічні рекомендації сходяться на необхідності паралельно створити ще одну електророзподільну компанію. Її першочерговим господарським завданням, якщо не місією, має стати проведення заміни сотень кілометрів електричних ліній. Адже міські мережі є сьогодні технічно ветхою спадщиною царату, – більшість їх протягнено в 1910 році. "Одесаобленерго" їх заміною не займається. Тобто експлуатує на зношування, з кожним днем збільшуючи ступінь аварійності! А обіцяні інвестиції вкладає в придбання лічильників, щоб ретельно стежити, як повно їм платить за світло населення. При тому, що по суті бере цю енергію в борг у країни, тобто у цих же самих людей. І їм же за їхні власні гроші цю енергію не постачає. А обіцянки інвестиційної програми не виконані.
Розбивка енергорозподіляючої компанії на якийсь час дасть можливість подавати електрику до окремого села, окремого району міста. Не будуть на одному трансформаторі й промислові об'єкти, і житловий масив. І якщо в якомусь цеху відключать світло, то це не має спричинити настання темряви в будинках околишнього селища. А мешканці – не будуть утиснуті в правах на елементарні зручності, які їм гарантовані. Але користуватися послугами люди будуть завжди, бо це життєво важливі фактори соціуму. Тим часом, "комуналка" перетворена в один із найдохідних видів бізнесу.
