Такий висновок зробила В.П. Кудимова, начальниця служби у справах неповнолітніх облдержадміністрації на черговій «гарячій лінії». Йшлося про пріоритети сімейних форм виховання, про соціальний захист знедолених дітей і підлітків.
Агітувати за сімейні форми виховання сьогодні вже нікого не потрібно. Ухил у цей бік позначився кілька років тому, коли в суспільстві розпочалася відкрита дискусія: де дитині краще – в інтернаті чи поруч із татом і мамою, бодай і прийманими...
– Ні, ніхто не збирається перекреслювати інтернатний досвід виховання дітей, а тим більше закривати такі школи, – наголосила Валентина Павлівна Кудимова. – Згодом життя саме розставить все по місцях, віддавши перевагу найсучаснішій і найлюдянішій соціальній системі.
Та поки що статистика така: в області 39 інтернатних закладів, дев'ять дитячих будинків сімейного типу і тридцять прийманих сімей. Слідом за цим була ще одна цифра: на Одещині всіх дітей – сиріт і позбавлених батьківської опіки понад сім тисяч. Зрозуміло, що на перебування в сім’ях можуть сподіватися далеко не всі. Але робота в цьому напрямі проводиться, і чимала. Так, за словами В.П. Кудимової, тільки цього року (2006 р.) в області планується відкрити п'ять дитбудинків сімейного типу і 22 прийманих сімей. Якщо такими темпами йтимемо і далі, то допоможемо дітям-сиротам здобути домашнє вогнище.
Ще одна новина: відтепер цим питанням займатимуться служби у справах неповнолітніх (обласні, міські, районні). Докладніше ми про це розповімо в окремій статті, а поки що відзначимо, що, мабуть, краще дошукувати дітям батьків із таких, що більше та краще сиріт знають. Оскільки вже були проколи (і по області, і по країні) з добором таких сімей, розробляється дуже строгий і чіткий порядок. І перш ніж внести бажаючих взяти сиріт на виховання до спеціального банку даних, належать серйозні перевірки. Йдеться насамперед про здоров'я майбутніх тат і мам – виключено, що хтось із них, припустімо, лікувався від алкоголізму або туберкульозу... Не менш важливими є умови проживання, зокрема житлові, матеріальні. Адже трапляється, що люди мають на меті власну користь, тобто хочуть поліпшити своє життя коштом чужого горя... Тут Валентина Павлівна наголосила, що недавно значно збільшилися виплати на утримання дітей-сиріт, а також батькам-вихователям. І підкреслимо ще раз: варто розібратися зразу, чи годяться вони на таку роль, чи є в них передусім педагогічний хист.
Тут корисно випробувати себе, побачити, як то кажуть, збоку. Третьою стороною і виступлять центри соціальних служб для молоді, на які покладено тренінги, співбесіди тощо. І тільки після цього можна буде претендувати на внесення до банку даних. Що ж, зайва суворість в такій педантичній справі, як усиновлення, не зашкодить. Досить згадати скандал у Біляївському ра¬йоні, коли поквапом довелося ташувати дітей по інших сімейних дитячих будинках.
Торкнулася В.П. Кудимова і ще одного важливого питання, пов'язаного з незареєстрованими дітьми. Настає час входити їм у велике, самостійне життя, а документів жодних, непутящі мами навіть свідоцтво про народження не спромоглися отримати. Ускладнюють цю проблему і зростання кількості неблагополучних сімей, і мода на цивільні шлюби, і духовна криза, що охопила наше суспільство. Тільки за останні три місяці в області виявлено близько чотирьохсот дітей без жодних правовстановлюючих документів.
Зрозуміло, що таких дітей неодмінно візьмуть до дитячих притулків, де їм буде увага та ласка. До речі, нещодавно в Одесі відкрився тринадцятий за ліком дитячий притулок “Світанок”. І вже з'явилися проблеми з кадрами, не кожен здатен дати собі раду з юними безпритульниками, особливо якщо зважити, що здорових серед них практично немає. Перетворити їх на нормальних, повноцінних дітей за три місяці навряд чи до снаги найдосвідченішим і найвідданішим педагогам. Тому взято курс на створення центрів психологічної реабілітації, де неблагополучні діти зможуть перебувати вже майже рік. Хоча, якщо щиро, то найправильнішим був би інший курс – на зміцнення молодих сімей, на те, щоб кожна дитина жила з рідними батьками. На жаль, поки що не виходить...
