УЛЮБЛЕНІ ВІРШІ
Постійна кореспондентка «Дитячого куточка» Валентина Іванівна Барсукова з Котовська запропонувала надрукувати вірші Агнії Львівни Барто. Залюбки, – тим більше, що цього року виповнюється сто років від дня народження однієї з найулюбленіших дитячих поетес. Кілька поколінь зросло на її віршах, назви яких вмить повертають нинішніх мам і тат, бабусь і дідусів у дитинство: «Мишка», «Бычок», «Резиновая Зина», «Веревочка», «Ревушка-коровушка», «Девочка чумазая», «Мы с Тамарой», «Лешенька-Лешенька», «Сверчок», «Снегирь»...
CУБОТНІ УРОКИ
ТЕАТР
МИСТЕЦТВО, СТАРЕ, ЯК СВІТ...
Над ним, як і над єгипетськими пірамідами, не владний Час. Театр виник у далекій давнині, його “попередники” – свята на честь богів. Трагедія та комедія дійшли до нас із Стародавньої Греції (у перекладі – “пісня козла” та “хода з піснями”). Античні вистави розігрувалися на орхестрі (круглому майданчику). Актори (жіночі ролі грали чоловіки) виступали в масках. Змінюючи їх, вони передавали різноманітні душевні стани свого персонажу. Часто один актор виконував кілька ролей. Невід’ємна частина “костюму” античних майстрів сцени – котурни (взуття на високій підошві).
...Театр – вічно живе мистецтво! Щороку 27 березня актори всього світу відзначають своє свято. А разом з ними і ми, глядачі!
ГРАФОЛОГІЯ (наука не про графів, а про почерк)
РУКА СЯГАЄ ПО ПЕРО...
Точніше, ця наука вивчає залежність між почерком і характерними рисами особи. Можливо, не тільки графологи, але і ми з вами зможемо дещо довідатися навіть про незнайому людину, якщо до нас потрапить її рукопис. Отже...
Якщо рядки лягають рівно, натиск однаковий – це свідчить про стриманість, врівноваженість особи. Якщо літери або окремі їхні елементи занадто великі або, навпаки, дрібні, отже, людина прагне привернути до себе увагу, виділитися. У людей, яким властива точність і порядок, літери акуратні, чіткі – каліграфічно правильні. Хвилястість у написанні літер свідчить про спритність і хитрість. Якщо написання кутасте, – для людини характерні твердість, наполегливість і... схильність до провокування конфліктних ситуацій. Округлість написання літер свідчить про м’якість, миролюбність, бажання пом’якшити суперечності й уникнути конфлікту. У людей скупих почерк “стиснутий” – букви тісно притискаються одна до одної, щоб на листі їх вмістилося побільше!
...Що ж можна сказати про людину, почерк якої абсолютно нерозбірливий?
ЧИТАЛЬНА ЗАЛА
АГНИЯ БАРТО
Я выросла
Мне теперь не до игрушек –
Я учусь по букварю!
Соберу свои игрушки
И Сереже подарю.
...Деревянную посуду
Я пока дарить не буду,
Заяц нужен мне самой –
Ничего, что он хромой.
А медведь измазан слишком...
Куклу жалко отдавать:
Он отдаст ее мальчишкам
Или бросит под кровать.
Паровоз отдать Сереже?
Он плохой, без колеса...
И потом, мне нужно тоже
Поиграть хоть полчаса!
Мне теперь не до игрушек –
Я учусь по букварю...
Но я, кажется, Сереже
Ничего не подарю.
Я МОЖУ!
І ЦЕ ВСЕ ВОНИ...
Протягом кількох років Одеська центральна міська дитяча бібліотека імені Аркадія Гайдара провадить творчий конкурс для юних поетів, прозаїків, перекладачів, художників-ілюстраторів “Кожен може випробувати себе”. І щоразу з’ясовується: талановитих дітей стільки, що журі, яке очолює директорка бібліотеки Людмила Юхимівна Волкова, нелегко визначити переможців... А нещодавно у видавництві “Астропринт” вийшла збірка, де зібрано найкращі вірші, розповіді, переклади, малюнки учасників конкурсу. Ми знайомитимемо з ними читачів “Дитячого куточка”.
ВУЛИЦЯ РІДНА
Я живу в Одесі від народження. Мої батьки досить часто змінювали адреси місця мешкання. Ми жили на вулицях Щепкіна, Хутірській, Катерининській, Мечникова. Вулиця Гаріна – наша сьогоднішня адреса.
Але рідною я вважаю вулицю Щепкіна і будинок номер три. Тихий дворик-колодязь, з палісадником посередині. Всі мешканці знають одне одного, діти граються у дворі до пізнього вечора.
Щепкіна – вулиця, що належала колись до так званого тихого центру. Зараз вздовж неї стоїть вервечка машин. Тепер вона – вулиця-стоянка. Як шкода. А коли я був маленький, ця вулиця здавалася мені широкою і довгою. Я пам’ятаю запах акації та туркіт голубів. Двірники мели і без того чистий асфальт і поливали тротуари зі шланга.
На моїй рідній вулиці стоїть стара школа – Ришельєвський ліцей. Цю школу закінчувала моя мама. А саме на середині шляху від мого колишнього будинку до моєї гімназії розташований головний корпус старого університету імені І.І. Мечникова. До речі, це моя перша школа – адже там я з чотирирічного віку вивчав англійську мову на курсах.
Вулиця Щепкіна – моя маленька батьківщина. І я сумую за нею.
Андрій Соломанчук,
гімназія №2
МОЯ СІМЕЙКА
Маю тата, маю неньку:
В нас сімейка чималенька!
Дідуся й бабусю маю,
Завжди їм допомагаю,
Мамі мию посуд чисто,
Бабці я сплету намисто,
Дідусю заш’ю шкарпетку,
Татку принесу газетку.
Ось таку сім’ю я маю
І вірші для них складаю!
Ірина Баранова,
школа №48
ПОДАРУНОК ДЛЯ ВАЛЕНТИНИ ІВАНІВНИ БАРСУКОВОЇ З КОТОВСЬКА
До редакції надійшов лист – теж із Котовська. А в ньому прохання – подарувати Валентині Іванівні вірш Едварда Ліра. Але з однією умовою – не казати, від кого подарунок... Ми і не скажемо – сподіваємося, Валентина Іванівна сама здогадається.
ЭДВАРД ЛИР О САМОМ СЕБЕ
Мы в восторге от мистера Лира,
Исписал он стихами тома.
Для одних он – ворчун и придира,
А другим он приятен весьма.
Есть у Лира знакомые разные.
Кот его называется Фосс.
Тело автора – шарообразное,
И совсем нет под шляпой волос.
Если ходит он, тростью стуча,
В белоснежном плаще за границей,
Все мальчишки кричат: - Англича-
нин в халате бежал из больницы!
Он рыдает, бродя в одиночку
По горам, среди каменных глыб,
Покупает в аптеке примочку,
А в ларьке – марципановых рыб.
По-испански не пишет он, дети,
И не любит он пить рыбий жир...
Как приятно нам знать, что на свете
Есть такой человек – мистер Лир!
ВІДЛУННЯ СВЯТА
Як завжди, порадували чудовими виробами наші друзі з Болграда. Але цього разу, схоже, Аня, Юля, Сашко і Наталка – під чуйним керівництвом Вероніки Дмитрівни – перевершили самих себе: до “Дитячого куточка” прилетіли чудові білі лебеді, майже як справжні! Спасибі!
Наталка намалювала листівку, щоб повітати з 8 Березня маму, бабусю, тітку Світлану, тітку Таню і всіх п’ятьох своїх сестер. І нічого, що свято минуло, такі побажання – назавжди! “Чтоб не было печали,всем вам желаю я, / Чтоб в жизни окружали хорошие друзья, /Чтоб близкие дарили заботу и тепло, / Любимые – любили... И в остальном везло!”.
