Час потребує, щоб застосування альтернативних видів палива вийшло з розряду експериментальних дошукувань і стало практикою. Проте щодо цього немає певної думки ні в середовищі вчених, ні в середовищі підприємців, яким доведеться переходити на інші форми енергозабезпечення. У зв’язку з цим у клубі реформ «Порто-Франко» розгорнулася дискусія.
– Нетрадиційна енергетика зможе розв’язати проблеми економіки тільки у віддаленій перспективі, – вважає доктор технічних наук, за¬відувач кафедри процесів і апаратів Одеської національної академії харчових технологій Олег Бурдо. – При цьому запаси органічного палива на Землі зменшуються. Років через 50 це відчуватиметься гостро. Та в Україні вже сьогодні зазнаються симптоми близької енергетичної кризи.
Це багато чим пояснюється стрімким економічним проривом Китаю, Ірану, Індії, Бразилії, що стали активними споживачами енергії. Тим більше нам треба зіскочити з “газової голки”. Оскільки Україна перейшла в європейську систему ринкових відносин і формул розрахунку, ціни на газ неминуче зростатимуть. Можливо, вже влітку вони стануть помітно вищі за сьогоднішні 110 доларів за 1000 кубометрів.
– Зарадити можна тільки модернізацією технічної бази економіки, наслідком чого мусить стати скорочення питомої витрати енергоресурсів приблизно вдвічі. Властиво, за збереження тієї ж продуктивності, що й була, – говорить О. Бурдо.
Втілити цю теоретичну тезу в практику складно, бо енергокриза з обвалом цін на нафту, що струснула Європу в 1976 – 78 роках, Радянського Союзу відчутно не торкнулася. Але втім спонукала європейців шукати енергозбережних технологій. Тепер вони мають такі наробітки, порівняно з якими ми з нашим устаткуванням теплових електростанцій, що застаріли на 80 – 85%, і атомних, де воно вже на межі допустимої експлуатації, перебуваємо в неконкурентній ситуації. Європейські товари набагато дешевші, ніж їхні аналоги, вироблені в нас.
Проте в Україні жодних реальних заходів для енергозбереження не вживано. Насамперед, для цього не створено правових підстав, які б регламентували фінансово-господарські умови. У нас в економіці залишилися по суті ті ж соціалістичні принципи бухобліку, неефективні проведення грошей по вертикалі, по горизонталі. Кошти, одержані від заощадження енергоресурсів, так само пропонується освоїти в межах поточного календарного року, тому промисловець позбавлений змоги вкладати їх у розвиток виробництва. Немає державної підтримки енергозбереження коштом пільгових кредитів, податкових відстрочок, на чому тримається вся Європа. Заощадження енергії не стало сферою бізнесу й доходів. Обі¬цяні пільги залишаються декларацією: парламент не ухвалив жодного з законів, ініційованих Держкомітетом України з енергозбереження протягом трьох років. Може, газова дієта спонукає до дії?
І тоді, як сказав кандидат технічних наук, завідувач кафедри енергетичного менеджменту Одеського національного політехнічного університету Євген Фомичов, на наших підприємствах нарешті навчаться лічити витрати енергії, а також познайомляться з методами її ефективного використання. Адже перш ніж закуповувати нові технології, потрібно зібрати те, що викидаємо. В жодну програму не вмістити контроль за побутовою легковажністю, коли на кухні, – щоб зайвий раз не чиркати сірником, – газова конфорка горить цілий день. Через нещільно притиснутий фланець у трубопроводі може за рік по краплі іти в ґрунт до півтонни солярки. Але немає господаря, який би направив туди слюсаря з гайковим ключем, щоб затиснути болти. На це ж марнотратство хвора вся наша економіка. Хто не бачив над вечірнім Пересипом палаючих смолоскипів крекінг-заводу? Це спалюються гази, виділювані в процесі роботи. Тобто паливо, що могло б бути використане для потреб людей, знищується, зігріваючи хмари. Така технологія! Є висновки, згідно з якими навіть хліб вигідніше випікати в Туреччині і везти сюди на теплоходах.
Поки вчені сперечаються, директор Одеського регіонального центру підтримки бізнесу й міжнародного маркетингу “Інтмар” Сергій Назарчук від імені практиків стверджує, що українські підприємці здатні швидко переладитися на використання ресурсів малої енергетики. Це мікроГЕС, вітрові електрогенератори, сонячні батареї. За оцінками експертів, річний енергетичний потенціал тільки малих українських річок складає 12,5 млрд квт/рік. Німецькі фахівці полічили, що Аджалицький лиман, який є природною аеродинамічною трубою, може живити енергією вітру електростанції, за допомогою яких можна забезпечити електрикою всю Одесу з усіма її підприємствами. Звичайно, це не розв’яже проблем у масштабах усієї країни. Але вже напевне зменшить тенденцію йти до Заходу на уклін, щоб потім усвідомити себе перед потребою перебудовувати вітчизняну індустрію під зручні для закордоння технології.
