Глядачів, які прийшли в кінотеатр “Маски” на прем’єру короткометражного фільму “Трамвай № 5”, чекав приємний сюрприз: демонстрація ще одного фільму – “Іван Воробйов”. Обидва знято в Одесі, обидва на “одеську тематику”. Автор сценарію, режисер і оператор – Хуго Шер (Швейцарія). Необхідне уточнення: взявши шлюб з Іриною Ткаченко, Хуго Шер протягом останніх десяти років жив “на два доми” – у Швейцарії і в Києві. А у 2005 році оселився… в Одесі.
Не місце красить людину…
…Отож, чому показ “Трамвая № 5” випереджав “Іван Воробйов”? І хто він, власне, цей Іван? Безіменний, але добре всім відомий герой фільму С. Ейзенштейна “Броненосець Потьомкін” – безногий інвалід. Під час зйомок виконавцю цієї ролі було 20 років. Все повторюються і повторюються у фільмі Х. Шера кадри втечі людей сходами вісімдесят років тому... А на Потьомкінських у 2005-му сидить дочка І. Вороб¬йова Галина Іванівна і розповідає про батька, і показує, де все відбувалося. Але в історію і в пам’ять одеситів Іван Воробйов увійшов не лише завдяки “Броненосцю Потьомкіну”.
Старожили пам’ятають Ваню-чистильника, чиє постійне місце було на розі Грецької та Преображенської (тобто, Карла Лібкнехта і Радянської Армії), там, де зараз добре відвідуване кафе “Жарю-парю”, а раніше був кінотеатр імені Горького. “Батько, – розповіла Галина Іванівна, – робив крем для взуття за власним рецептом, і від клієнтів не було відбою”. Саме навколо Івана Воробйова збиралися футбольні вболівальники, які потім перебазовувалися на Соборну площу. Отож, його по праву можна вважати засновником відомого “Клубу під каштанами”.
В Івана Воробйова, з дитинства обділеного долею (ніг він позбувся у семирічному віці через нещасний випадок), були дружина і троє дітей, багато друзів. Не замкнувшись у біді, він знайшов у собі сили бути в гущі життя, а не на узбіччі”. З появою фільму Хуго Шера Іван Воробйов повернувся – до культурного простору Одеси, у пам’ять нових поколінь. А поєднує обидва фільми одна і та сама виконавиця головних ролей – Галина Іванівна Воробйова. Як можна було переконатися, вона однаково добре зіграла і в документальному фільмі, і в художньому.
Заснути у трамваї
“Трамвай № 5” – надзвичайний фільм. Все, що відбувається, – на грані дійсності і сну. Кожний може задрімати у трамваї, потім, прокинувшись, зануритися на мить у реальність, і знову впасти в сон, – у якому і відіб’ються ці реалії, “Чистий Фрейд”! Пасажирка (Галина Воробйова) везе додому знайдену в Аркадії величезну мушлю і, поки не заснула, дає решті пасажирам послухати, як шумить у ній море. (І нічого, що на аркадійському узбережжі зроду таких мушлів не було). Пасажири входять у її сон, опиняючись у неї вдома, де повнісінько дивовижних предметів. Дівчинка і хлопчик, які у трамваї пустують, викликаючи на себе гнів вагоновожатої (заслужена артистка України Юлія Скарга), почувають там себе як у казці. На жаль, у реальному житті навіть не підозрюючи про це. Трамвай пливе крізь сіру зимову Одесу (фільм чорно-білий), пасажири входять і виходять, і теж, як дівчинка і хлопчик, не знають про свою ірреальну подорож.
У фільмі мало слів, але багато музики. Написала її відомий композитор Кармелла Цепколенко, а виконав ансамбль “SЕNZА SFORZANDO” у складі випускників, аспірантів і студентів Одеської музакадемії (художній керівник – піаніст Олександр Перепелиця-молодший). Філігранні акторські роботи Олени Колісниченко та Аракела Семенова у ролі пасажирів. Як завжди, колоритна і переконлива Юлія Скарга. По суті, фільм зроблено одеською “командою”, – тим більше, що тепер і сам Хуго Шер не чужий нашому місту (друга камера – Ольга Горюнова, монтаж Артура Татаринова, звукорежиссер – Кирило Ольшамовський). Продюсер – Ірина Шер-Ткаченко. Ця співпраця виявилася плідною і, хочеться сподіватися, перспективною. Особливо під час відсутності “великого” одеського кіно...
…Трамвай № 5 з Аркадії прибув у депо, Галина Іванівна Воробйова, у ролі пасажирки, прокинулася і вийшла в реальне життя. І тепер вже стало остаточно зрозуміло, що вона і тут грала саму себе. Мрійницю, мандрівницю, аматорку чарів і казок.
