2 квітня 2006 р. з Одеси розпочався Міжнародний піший Хресний хід, через Тирасполь, Київ, Мінськ, Москву і завершиться 18 липня в Свято-Троїце-Сергіївській Лаврі (в день пам’яті прп.Сергія Радонезького).
Торік за благословенням Святійшого Алексія II, Патріарха Московського і Всієї Русі, на виконання заповіту прп. Серафима Саровського, з метою духовної єдності слов’янських народів і у зв’язку з 60-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні було проведено піший міжнародний Хресний хід по території Росії, Білорусі та України, по місцях пам’ятних битв з проходженням столиць трьох слов’янських держав – Москви, Мінська та Києва.
Хресний хід викликав небувалу зацікавленість з боку громадськості. Десятки людей зустрічали його, включаючи ієрархів Руської Православної церкви, губернаторів, представників влади усіх рівнів, громадські рухи. Всюди спостерігалося незвичайне духовне піднесення.
Хресний хід висвітлювався багатьма світовими інформаційними агентствами, телебаченням, газетами та іншими засобами масової інформації.
Хресний хід Москва-Мінськ-Київ показав, що народ свято шанує пам’ять загиблих у роки Великої Вітчизняної війни. Ця тема особливо актуальна цього, 2006 року. Сумна дата нашої історії – 65-річчя початку Великої Вітчизняної війни. Крім того, рівно 20 років тому наші православні землі прийняли на себе удар чорнобильської аварії.
2006 року триває молитовне єднання слов’янських народів, розпочате 2005 року, - і знову православні проходять тисячокілометровим Хресним ходом, з іконами і словом Божим багатостраждальною землею Батьківщини нашої.
Молитовно вшанувати пам’ять загиблих є нашим обов’язком.
За благословенням Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела Хресний хід почався 2 квітня ц.р. в Одесі.
На проходження Хресного ходу територією Придністров’я є благословення єпископа Тираспольського і Придністровського Юстиніана.
Далі, 18 квітня, віруючі знову виходять в Україну через Тульчинську єпархію за благословенням Преосвященнішого Іпполита, єпископа Тульчинського і Брацлавського.
Хресний хід на території України пройде по Одеській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській і Рівненській єпархіях.
Маршрут пішого Хресного ходу по Україні і Придністров’ю:
Одеса – 2 квітня, Тирасполь – 7 квітня (Благовіщення), Тульчин – 21-24 квітня (Великдень), Вінниця – 28 квітня, Почаївська Лавра – 13 травня, Луцьк – 19 травня, Ковель – 23 травня.
Далі Хресний хід перетинає кордон з Білоруссю і на своєму шляху поклоняється святиням Брестської, Пінської, Мінської та Полоцької єпархій.
Територією Росії молитвеники пройдуть Псковську, Тверську та Московську єпархії.
Завершиться Хресний хід 18 липня у Сергієвому Посаді на свято перебування чесних мощів преподобного Сергія Радонезького.
Організатор Хресного ходу – ШИШКОВ Юрій Іванович, православний журналіст – газета “Русь Державная”, м. Курськ. (8-097-519-8467).
З боку українських православних громадських організацій цей Хресний хід підтримали: громадський рух “За Русь Святу і Віру Православну”, (керівник – Євген Максименко), Духовно-Патріотична Спілка “Новоросія” (голова – Руслан Запорозький), “Спілка Православних Братств України” (голова – Валентин Лукіяник) та інші православні громадські організації.
Протяжність маршруту становить понад 2500 км.
Головні ікони Хресного ходу: Спасителя нашого Ісуса Христа, Божої Матері – Курська Корінна “Знамення” і “Державна”, Серафима Саровського та Сергія Радонезького. В Одесі Хресний хід прийняв список з ікони Божої Матері Ченстоховської, а в Тульчині до Хресного ходу долучиться Почаївська ікона, список якої буде привезено з Почаєва.
Ікони рясно мироточать і чудотворять!
Звертаємося до монастирів, парафій і до всіх православних християн по посильну допомогу учасникам цього Хресного ходу, який стане подякою за всі благодіяння Божі.
Зустрінемо і проведемо їх гідно!
Сьогодні особливо актуально звучать слова ігумена землі Руської преподобного Сергія: “Любовью и единением спасемся”. Проведення під цим гаслом нового Хресного ходу по Україні, Придністров’ю, Білорусі та Росії до святих мощей преподобного – до Свято-Троїце-Сергієвої Лаври – буде дуже корисним у справі єднання наших братніх слов’янських народів, за долю яких завжди печалилася Церква Православна, невпинно дбаючи про відновлення їх промислительної соборної триєдності.
