Таку пораду дає головний фахівець обласної науково-методичної лабораторії профорієнтації та психологічної підтримки молоді І.М. ЛУЦИШИНА.
– Ірино Миколаївно, почнемо з невигаданої історії: син моєї знайомої, провчившись три роки в політехнічному університеті, хоче покинути навчання. Електротехніка його більше не цікавить, але й іншу справу ще не підшукав. Батьки, звичайно, у паніці, метаються, шукають, хто б напоумив хлопця, вислухав, дав добру пораду…
– Подібна історія – не єдина. Таких випадків у нашій практиці чимало. Ось нещодавно була мама з дочкою, якій вона з дитинства вселила установку на кар'єру архітектора. Що¬правда, до будівельної академії ще не дійшло, після наших консультацій вони зрозуміли, що багато чого в їхніх планах, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. Не можна ж підганяти своє життя під мамині мрії… Хоча, останнім часом батьки стали менше тиснути на дітей, більше стало свободи й самостійності.
– Судячи з усього, ви активно працюєте і з дорослими – батьками, вчителями шкіл…
– Переважно наша робота, звичайно, пов’язана зі школярами, їхніми наставниками. Лабораторія є структурним підрозділом Одеського обласного науково-методичного центру освітніх і комп’ютерно-інформаційних технологій. Ми співпрацюємо з Південноукраїнським педуніверситетом імені К.Д. Ушинського, Південним науковим центром Академії педнаук України, обласним інститутом вдосконалення вчителів. Усі новітні наукові розробки, пов'язані із профорієнтацією, проходять у нас апробацію. Другий напрям – масові індивідуальні та групові консультації, лекції (їх прослухали з початку року майже півтори тисячі школярів), бесіди методичного й особистого характеру, зокрема й з батьками.
– Виходить, будь-яка людина з вулиці може зайти до вас і її приймуть, вислухають, дадуть пораду…
– Так, двері нашої лабораторії (вул. Пушкінська, 23) відкриті для усіх. Пам'ятаю, одного разу прийшли до нас мама з бабусею, побачили про нас передачу по телевізору. Вони були засмучені, що єдина дитина в родині, маленька Настя, ні в чому себе не виявляє, нічим на цікавиться. Що на неї чекає, ну хіба що, роль зразкової домашньої господарки. А вийшло навпаки. Ми провели тестування її особистісних особливостей (характеру, темпераменту, пам'яті, уваги), перевірили її професійні схильності, і наш психолог видав чіткі рекомендації. Родина прислухалася до наших висновків і пізніше зорієнтувала дочку в медицину. Нещодавно вони телефонували, дякували нам, адже медична кар'єра відбулася. Та й наші курси лекцій «Вікові особливості школярів» припали до душі багатьом батькам.
– Тим більше, що школи переходять на профільне навчання і вибір доводиться робити… дванадцятирічним дітям. Як їм?
– Тут взагалі багато проблем. Нерідко батьки силоміць тягнуть дитину у гуманітарну гімназію, навчають іноземним мовам, а в нього тяга зовсім до іншого. Важливо, щоб наша допомога була вчасною. Ми працюємо навіть з першокласниками і дошкільниками, допомагаємо їм впоратися зі шкільними стресами, підготуватися до майбутнього тестування, яке вже впроваджено в початковій школі. Та чи мало буває ситуацій, коли необхідне особистісне консультування: страх перед іспитами, конфлікт із близькими, труднощі із засвоєнням навчального матеріалу.
– Отже, ваша діяльність виходить за профорієнтаційні межі…
– Тут все взаємозалежно. Адже перш ніж довідатися про свою професію, потрібно довідатися про самого себе. Тренінги особистісного зростання дуже популярні серед підлітків. Вони повинні сформувати свої потреби, запити, інтереси. Без цього жодні тести не допоможуть визначитися в житті. Ми моделюємо різні ситуації, обігруємо механізми спілкування між людьми. В результаті, школярі одержують деякі алгоритми сприйняття, комунікативні навички. Душевним рухам теж потрібно навчатися. На тренінгах ми навчаємо контролювати свої емоції, навчаємо самоаналізу, самоспостереженню.
Наприклад, майбутнім абітурієнтам допоможе рольова гра «Приймальна комісія». Дітям пропонують ролі як вузівських екзаменаторів, так і випуск¬ників шкіл. Перша група випробує другу не міцність, на готовність в обраній сфері діяльності. Модифіковано і тренінг «Ораторська майстерність», який прагнуть пройти майбутні адвокати, філологи, журналісти. Заняття тривають по три години в лабораторних групах.
На жаль, шкільному психологу, а він один на численний колектив, не впоратися з усіма подібними проблемами. І в таких умовах ми повинні допомогти йому, а також вчителям-предметникам, організувавши методичне консультування з питань профорієнтації, професійного самовизначення. З цією метою ми готуємо методичні посібники, видаємо книжки. Щоправда, через нестачу фінансів, книжки доводиться випускати невеликим тиражем, тому вони відразу стають ніби раритетами і ознайомитися з ними можна в надрах лабораторії.
– Але ж сільські педагоги мають потребу в такій літературі…
– Це ви правильно помітили, особливо якщо врахувати, що наша лабораторія – обласного підпорядкування. Ми завжди раді допомогти колегам із глибинки, причому не тільки на семінарах. Але хотілося б мати і «зворотний зв'язок», щоб ми самі могли їздити до шкіл районів, частіше бувати у відрядженнях. На жаль, знову ж через нестачу коштів, це поки що недоступно. Зрозуміло, що ми неприбуткова організація, але з іншого боку, що може бути вигідніше здоров'я молоді, її успішної самореалізації в суспільстві?
