Останнім часом не раз доводилось чути таке:
– Болить зуб. Треба поїхати в Осички до стоматолога. Чесно кажучи, вперше така фраза мене дещо здивувала. З районного центру, де є стоматологічне відділення ЦРЛ, їхати в село до лікаря? Та виявилося, що в Осичках стоматолог Світлана Олександрівна Лучко зарекомендувала себе як хороший спе¬ціаліст, в кабінет до якого заходять без боязні.
Обладнання для сільського стоматологічного кабінету придбали в складчину. Крім того, в лікарняній амбулаторії регулярно проводять прийом педіатр та терапевт.
Говорячи про соціальну сферу цього села, не можна не згадати того, що тут ще з радянських часів і по цей день працює дитячий садочок. Причому, як розповідає секретар сільради Наталя Григорівна Лісниченко, його вихованці відвідують заклад цілорічно, а не сезонно, як буває практикують у інших селах. В селі є дві загальноосвітні школи: одна – початкова, друга – І – ІІІ ступенів. Всього в Осичках 365 дітей шкільного віку. Школярі початкових класів та пільгового контингенту харчуються безкоштовно. Інші – за помірну плату. Обіди готують із трьох страв. Утримання дитсадка сільрада взяла на себе. Щоб мати кошти, орган місцевого самоврядування дбає про наповнюваність бюджету. І в певній мірі це вдається. Так, у 2005 році цей показник було виконано на 108 відсотків. Це дало змогу вирішити ряд со¬ціальних питань, але на все, що потрібно зробити в селі, бюджетних коштів не вистачає. І тоді підключають спонсорів.
Ось, наприклад, зовсім недавно тут відновлено роботу лазні. В цій справі, крім сільради, яка виступила ініціатором і організатором, взяли активну участь підприємці Олексій Володимирович Цибулько, Валентин Миколайович Конюченко, Володимир Сергійович Довбня, Іван Григорович Бондар, ВАТ “Савранський маслозавод”, хлібозавод, автопарк, СТОВ “Дружба”. Допомагали, хто чим міг – грішми, будматеріалами. А мешканці села Анатолій Федорович Процідило, Микола Якович Шпитко, Іван Іванович Конюченко, Валерій Павлович Кравченко, Олександр Михайлович Ткачук допомагали роботою. Так спільними зусиллями добились, що в селі знову запрацювала лазня. “Тепер сюди по суботах та неділях приїздять люди з усієї округи”, – з гордістю розповідає сільський голова Володимир Павлович Гончарук. Та лазня не єдина його гордість. Напередодні нового року в Осичках відкрито перукарню, де майстер Наталя Антонівна Мазур надає сільчанам відповідні послуги. Щоб підстригтися чи зробити зачіску мешканцям Осичок тепер немає потреби їхати до райцентру.
В селі працює вісім приватних магазинів. Тож все необхідне люди можуть придбати, не від’їжджаючи з села.
“Розвитку соціально-культурної сфери Осичок значною мірою сприяє те, що у нас збереглось одне базове агроформування, – розповідає Володимир Павлович. – Часто ми з директором товариства Володимиром Устиновичем Лісниченком вирішуємо назрілі питання. По можливості він допомагає фінансово, іноді робочою силою, не шкодуючи нічого, бо знає, що все робиться для своїх людей”. Хороші взаємини в представників місцевої влади склались і з директором школи Лідією Яківною Паламарчук, і з настоятелем місцевого храму, і з усіма підприємцями, які працюють на території сільради. А це значить, що село не ділиться ні на які групи, клани, і всі питання, пов’язані з благоустроєм, розв’язуються спільно, всією громадою. Нерідко самі мешканці Осичок виступають з ініціативою. Так, саме за пропозицією вчительки-пенсіонерки Ольги Іванівни Романюк було оновлено пам’ятник партизанам-односельцям, прокладено до нього стежку.
Та не хлібом єдиним живе осичківська громада. Тут, напевно, як ні в одному з інших сіл проводяться різноманітні свята. При Будинку культури є історико-етнографічний музей. А ще тут люблять і вміють співати. Всі жителі села збираються на березі річки на Івана-Купайла, по особливому відзначають Петра й Павла, Андрія. А Різдвяні Дідки – взагалі неперевершене видовище. Урочисто, під звуки духового оркестру відзначають в Осичках День незалежності, свято Урожаю. Душею культурного життя села є директорка Будинку культури Надія Пуденкова. До речі, сама Надія Петрівна пише гуморески, неперевершено виконує різноманітні сатирико-гумористичні твори. Її виступ – це окраса будь-якого концерту. Н.П. Пуденкова неодноразово брала участь в Олійниківських читаннях, де виходила лауреатом.
Досить солідний фонд має Осичківська сільська бібліотека. Її завідувачка Любов Григорівна Конюченко не тільки добре знає свою справу, а ще й бере активну участь у громадському житті села. Проводячи подвірні обходи, вона нерідко виконує й доручення сільради.
На належному рівні налагоджено й роботу з одинокими престарілими. Соціальні працівники Людмила Василівна Шпитко, Любов Іванівна Кісельова, Ольга Пантеліївна Майданюк, Катерина Іванівна Кропив’янська та Галина Петрівна Паламарчук обслуговують всіх людей, які не мають змоги самі себе обійти, а дітей у них або немає, або вони мешкають дуже далеко. Для багатьох своїх підопічних ці жінки стали рідними не по крові, а через увагу, з якою ставляться.
Для тих, хто любить спорт, у селі є всі умови для тренувань. Найбільше тут полюбляють футбол, волейбол, теніс. Сільрада підтримує своїх спортсменів. Нещодавно закупила нову спортивну форму. А ті в свою чергу захищають честь села. Волейболісти вибороли друге місце в змаганні серед сільрад району. Не поступились їм і шахісти.
Різноманітним життям живуть в Осичках, та все ж таки на першому плані хліборобські турботи. Як трудівники СТОВ “Дружба”, так і приватники турбуються про врожай цього року, бо хліб – то головне мірило всіх цінностей. І вони ніколи про це не забувають. Саме тому більшість сільчан живуть в достатку, а осичківські садиби вирізняються ошатністю та впорядкованістю. Тут не буває такого, щоб якась господиня до храмового свята не пофарбувала огорожу чи підмурок. Коли проїжджаєш Осичками, то здається, що проходиш виставковою залою повз свіжонаписані картини.
