...Навіть незалежно від того, як приймуть глядачі і критика фільм «Штольня», день його виходу в широкий прокат – 13 квітня – може увійти в історію українського кіно. Цей україномовний пригодницький трилер, комерційний проект для найширшої аудиторії, – дебютна робота молодих українських кінематографістів. Вони вирішили зняти фільм із сюжетом, що захоплює, у дусі добротного старого Хічкока, але на українських реаліях. У подібній ситуації, що зі звичайної перетворюється в жахливу, може опинитися кожний, запевняють автори «Штольні». Режисер і автор сценарію – Любомир Кобильчук, автор ідеї, оператор і продюсер – Олексій Хорошко. Ко-продюсер – Денис Іванов. Творцям фільму – 26 років, виконавцям головних ролей – і того менше.
ПРО ЩО ФІЛЬМ
Студенти-археологи виїхали на літню практику. Неподалік від місця розкопок вони натикаються на закинутий вхід до штольні. Про неї в середовищі археологів ходять дивні чутки. Студенти загораються ідеєю розгадати таємницю штольні й спускаються в підземелля. Їх не зупиняють тривожні, начебто застережливі знаки, які трапляються їм на кожному кроці.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ
Наслухавшись від викладачів під час навчання в Київському інституті культури та мистецтв, яке чудове колись було кіно, і дивуючись, чому ж зараз такого немає в Україні, Олексій Хорошко вирішив сам взятися за зйомки фільму. Спочатку в нього була установка на комерційне – глядацьке, касове, розважальне – кіно. Виникла ідея можливого сценарію, якою він поділився зі своїм новим знайомим і, як виявилося, однодумцем, Любомиром Кобильчуком. Любомир – випускник історичного факультету Чернівецького університету і кіношколи в Німеччині, археолог і аматор трилерів. Робота над сценарієм закипіла.
ТРУДНОЩІ ВТІЛЕННЯ
Звідки взяли гроші (бюджет фільму – чотири мільйони гривень)? Спочатку Олексій Хорошко вклав свої кошти (включаючи позичені в родичів). Потім «в долю увійшла» компанія «Артхаус трафік», одним з напрямів діяльності якої є підтримка молодого українського кіно. На завершальному етапі створення фільму приєдналася корпорація «Перший Національний виноробний холдінг «Логос». Держава, в особі Департаменту кінематографії Міністерства культури і туризму, донині міркує, чи варто підтримувати цей проект...
Як шукали виконавців? В Україні знайти професійних молодих кіноакторів – проблема. Пошук вівся у театральних студіях, драматичних гуртках, не відмовляли і тим, хто далекий від мистецтва. На кастінг прийшло понад тисяча кандидатів. У результаті, були відібрані Ольга Сторожук, Олексій Забєгаєв, Світлана Артамонова з Києва, Сергій Стасько з міста Чигирин Черкаської області, Павло Лі з Євпаторії. З ними довелося чимало попрацювати, щоб домогтися щирості, розкутості, природності перед камерою. Зйомки, за загальним визнанням виконавців, були нелегкими, але збагатили їх безцінним досвідом. Практично усі вони хочуть тепер пов'язати своє життя з кіно.
ПОШУКИ НАТУРИ
У «ролі» штольні виступив занедбаний дот, виявлений Олексієм і Любомиром біля села Білогородка під Києвом. Побудований у 1939 році, він входив до оборонного комплексу Києва. Дот, здавалося, тільки й чекав свого часу – величезний лабіринт у три яруси з овальними склепіннями, сам був джерелом страшних історій місцевого масштабу, він, на радість творців фільму, виявився чудовою природною декорацією для трилера. Зйомки відбувалися влітку, при температурі всередині доту плюс шість градусів.
ТЕХНІЧНИЙ БІК
Фільм мав відповідати усім сучасним вимогам і стандартам. Використано технологію DI, за якою зняте на звичайну плівку («Кодак») зображення піддається комп'ютерній обробці, потім конвертується на 35-міліметрову плівку за допомогою лазера. Звук зроблено за технологією Dolby Digital 5.1. Частина техноло¬гічних операцій (лазерний друк інтернегативу, кодування звуку) провадилася на «Мосфільмі» через відсутність відповідної технічної бази в Україні.
ДОПРЕМ’ЄРНІ ВРАЖЕННЯ
На прес-конференції, що відбулася в арт-клубі «Перемога», автори «Штольні» справили враження людей серйозних. Вони справді мають намір створювати фільми нового покоління, розраховані на глядацький інтерес і комерційний успіх, здатні конкурувати із закордонним кіно. Звичайно, вони дуже сподіваються на успіх своєї «Штольні», але готові прийняти й конструктивну критику.
...Очевидно, передчасно говорити про «відродження українського кінематографа», тим більше, що в даному випадку, швидше, може йтися про народження нового українського кіно. А раптом?..
