5 січня 2006 року вийшов у світ новий Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Голова Спілки підпри¬ємців Одеського економічного регіону Євген Табачников вважає, що відтак у підприємництві почався черговий етап реформування. Наскільки зрештою зможуть стати збалансованими інтереси держави та бізнесу? Адже перед тим головною перешкодою на шляху його розвитку були неухильно зростаючі повноваження державних контролерів.
Відповідно до закону, процедуру одержання дозволів на підприємницьку діяльність тепер буде набагато спрощено. На думку голови Держкомпідприємництва України в Одеській області Василя Савчука, відпадає цілий шар можливостей адміністративного впливу на бізнес. А з обмеженням ступеня втручання чиновників у підприємництво зникають стимули, що живлять хабарництво.
Своєю чергою, бізнесмени як суб’єкти господарювання наді¬лені рівними правами. Тобто, з одного боку, старт конкурентної боротьби для всіх однаковий. З іншого, гра більше не ведеться в одні ворота, бо закон передбачає відповідальність посадовців за порушення порядку видавання дозвільних документів.
Безперечно, чиновники знайдуть шпарину. У їхній владі створювати цілу систему умов, без задоволення яких стане неможливо одержати дозвіл. Це може бути, наприклад, вимога провести в майбутньому офісі дератизацію – боротьбу з гризунами. Та ще укласти договір саме з тим виконавцем, якого вкажуть. Саму процедуру можна і не провадити, до того ж часто в ній немає потреби. Чи варто казати, що кожен із запропонованих заходів потребує окремої плати з боку нового бізнесмена?
Проте, згідно з законом, підприємець наділяється деякою свободою щодо вибору способу, в який він одержуватиме пакет дозвільних документів. Він може звернутися як до відповідних міських органів, чиї представники провадять прийом в одному приміщенні, так і до адміністраторів дозвільних центрів.
Новий закон регулює не тільки процедуру проходження документів, але й терміни, в які її належить завершити. Але, припустімо, у сфері туристичного бізнесу трапляється, що фірми, пройшовши коло погоджень для сертифікування, змушені знову проходити цим досить недешевим шляхом послуг, щоб здобути інший сертифікат, який підтверджує, що маршрути й обслуговування безпечні. До того ж, термін, за який належить провести перевірку поданих документів, встановлений у 5 днів. Цього, на думку В. Савчука, замало, щоб зробити якісний аналіз. Можливо, непорозуміння стаються, бо аж ніяк не всі дозвільні норми погоджуються з Комітетом регуляторної політики.
Врешті прозорість, яка, за задумом, мусить бути перевагою нового закону, далеко не всім вигідна.
Вищезазначеним далеко не вичерпуються новації, породжені Законом. Тому від імені Держкомпідприємництва України В. Савчук радить бізнесменам самим бути в курсі змін у законодавчій системі та знати власні права, а також те, які стосовно них можуть бути допущені порушення.
Свої плюси та мінуси є скрізь. За півроку до центрів оформлення та видання дозволів звернулися по області 696 чоловік. Є. Табачников вважає, що це зовсім небагато. Очевидно, закон поки що погано приживається. А до набуття ним чинності залишаються тільки три місяці літа – до 5 вересня 2006 року.
