Архангело-Михайлівська церква (Михайлівський храм) на Молдаванці – одна з багатьох церков, які зникли з лиця землі після 1917 року. І одна з тих, що нині відроджуються. На Михайлівській площі, куди впадають Косвенна, Комітетська, Степова, Бабеля (Виноградна), Михайлівська вулиці з'явився єпархіальний (Одеська єпархія Руської Православної Церкви за кордоном) будинок з будинковим храмом на честь Архістратига Михаїла. Він, звичайно, не є точною копією величного храму – одного з найдавні¬ших культових будинків Одеси, тому що через різні причини поки що немає можливості відтворити у камені першу церкву Молдаванки.
Але її відродження в іншій іпостасі відбулося! У минулому році у видавництві “ВМВ” вийшла книжка Тетяни Донцової “Архангело-Михайлівська на Молдаванці церква. Фрагменти історії. 1817 – 1917”. Перші сто років храму відбито в архівних документах, газетних публікаціях, фрагментах з книжок, малюнках, кресленнях, фотографіях... До розділу “Приложения” увійшли список священноцерковнослужителів храму за 1817 – 1918рр., формуляр церк¬ви за 1848 р., історична записка до 25-річчя церковно-парафіяльної школи та інші документи.
Надзвичайно цікавий розділ “Виды храмов 2-го Благочиния г. Одессы”, в якому показано фотографії нині існуючих і зниклих церков. Справа у тому, що протягом понад десяти років (1906 – 1918) Михайлівська церква була одним з центрів єпархіальної адміністрації. Тодішній настоятель о. Митрофан був благочинним 2-го округу, до якого входило майже тридцять церков, серед них такі, як Успенська, Вознесенська, Іллінська, Пантелеймонівська, Андріївська при Афонських подвір'ях, Усіх скорботних Радості при Стурдзівській богадільні...
Створенню і появі книжки сприяла низка “дивовижних обставин”. Вже коли макет був практично готовий, у каталозі “Архитектурные объекты Одессы и других городов Причерноморья. Конец ХVІІІ – начало ХХ ст.”, що вийшов з друку, виявилися три ескізи, що мають стосунок до Михайлівської церкви. Розповідь про неї увійшла до книжки. Інтер'єр церкви з видом іконостаса, відображений на знімку 1931 року, який приніс С.П. Величко – правнук останнього передреволюційного старости. В.В. Жучкова.
Завдяки сучасним технологіям вдалося оживити пожовклу фотографію, – мабуть, єдине збережене свідчення того, як виглядав усередині давно зниклий храм. Дивовижна зустріч відбулася у настоятеля Михайлівського храму єпископа Таврійського і Одеського Агафангела. У Нью-Йорку (!), під час офіційного візиту, він познайомився з Н.О. Покровською – онучкою колишнього старости Михайлівської церкви С.П. Колосова. Наталя Олександрівна, що народилася в еміграції, виросла на спогадах своїх рідних про Одесу, Молдаванку, її головний храм. У книжці є фотографії С.П. Колосова, трьох його дочок, у тому числі молодшої, Клавдії – матері Н.О. Покровської, і факсиміле виписки з метричної книги про народження і водохрещення Клавдії у Михайлівській церкві. Своїми спогадами і відомостями ділилися з автором багато одеситів.
І справжнім дивом можна вважати обставини виходу книжки. Кошти на її видання надав киянин, православний жертвуватель, який побажав залишитися невідомим. Їх вистачило на публікацію численних фотографій, кольорову вклейку, тверду оправу, супер¬обкладинку із золотим тисненням. Книжка вийшла ошатною, витонченою, елегантною. Майстерно і зі смаком виконав свою роботу – дизайн і верстку – Віктор Джевага. Дизайн суперобкладинки – Євгена Сокольського. Так щасливо матеріалізувався задум “православных людей, вернувшихся на то место, где более полувека назад был за один день разрушен коммунистами храм...”, як відзначив у передмові до книжки Агафангел, єпископ Таврійський і Одеський. Величезну роботу щодо збору матеріалу в архіві і бібліотеках виконав секретар і скарбник відроджуваного Михайлівського приходу, матушка Рафаїла. Неоціненна допомога співробітників облдержархіву. Для Тетяни Донцової робота над цією книжкою стала природним продовженням її досліджень з історії надзвичайно колоритного району Одеси, результатом яких стала книжка “Молдаванка. Записки краеведа”, що вийшла кілька років тому.
Опис історії Михайлівської церкви охоплює перші сто років, – надалі планується висвітлити наступні її етапи. А на Михайлівській площі все-таки повинен з'явитися величний храм.
