На жаль, життя багатьох ветеранів сьогодні складається нелегко. І найбільше для кожного з них горе – залишитися на самоті, полишеним на примху долі зі своїми тривогами, болями й надіями, всіма забутим. Але ж у цьому житті для кожного з нас, незалежно від віку, соціального стану, найдорожче – спілкування з людьми. І як же важливо, щоб від цього спілкування нас не відгороджували глухі двері та залізні ґрати, байдужість пересичених до незаможних, бюрократизм тих, хто за законом повинен подати допомогу нужденним. У зв’язку з цим, можна вважати повчальним і гідним усілякого схвалення ставлення до людей старшого покоління, яке постійно, а не тільки по святкових днях, виказує влада в Іллічівську. І не для казенних звітів про виконану роботу, а за покликом душі та серця, за законами совісті та громадянським обов’язком.

Автор не ставить метою перелік всіх тих добрих справ, що зроблені для ветеранів Іллічівська. А хочеться акцентувати увагу читачів на тому, що ці добрі справи викликають реакцію у відповідь не тільки в словах подяки за турботу, а й в активізації різноманітної діяльності ветеранських організацій. Саме їхні активісти доходять до кожної літньої людини, гуртують ветеранів у дружну родину, зважають і на потреби, і на реальні можливості всіх співтоваришів. При цьому орієнтиром обирається не утриманство, а потреба шукати власних резервів для подолання негараздів, бути корисним іншим. Саме на таких позиціях стоїть Іллічівська організація інвалідів Великої Вітчизняної війни та Збройних сил, яку очолює Ганна Бори¬сів¬на Михєєва – ініціативна, комунікабельна, доброзичлива людина.

Ми познайомилися в обласній раді Організації ветеранів, коли Ганна Борисівна та члени ради цієї організації показували її голові Олексієві Георгійовичу Гурському зібрані в альбомі фотографії, на яких були їхні товариші під час проведення різних заходів. “Ми приїхали не похвалитися, а досвідом поділитися, може, він і іншим ветеранам у пригоді стане”, – сказала вона, коментуючи знімки та плани роботи.

Іллічівська організація ін¬валідів об’єднує 270 чоловік. Із них 130 брали участь у бо¬йо¬вих діях у період ВОВ. Попри те, що інваліди зазнають труднощів матеріального плану (самі тільки ліки скільки коштують!), пріоритет у роботі організації віддано духовній стороні. Вони не дають черствіти душам і серцям, йдуть до людей, і передусім до молоді.

Стали традиційними виступи ветеранів у навчальних закладах, куди вони поспішають, не очікуючи особливих запрошень.

Налагоджено співпрацю з музеями, зокрема, з тим, яким керує З.Д. Хорош. Для шкіл зібрали багато книжок на військову тематику і комплекти плакатів: “Герої-визволителі України. Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 рр.”

Ціле місто знає про зустрічі, що їх щомісяця проводять інваліди в Палаці культури, де відбувається єднання душ і сердець навчених життєвим досвідом людей і тих, що тільки вступають у велике життя. У затишній залі проходять творчі вечори, де ветерани читають вірші відомих авторів і власні, співають пісні під акомпанемент професійного баяніста Голубєва. Ось назви тільки деяких таких зустрічей: “От всей души”, “Ты не один”, “Дети войны”, “Юность, опаленная войной”, “Любимых женщин имена”. На них охоче йдуть і вчителі зі своїми вихованцями, і працівники соцслужб, і представники різних політичних партій. Недавно, у переддень Дня Перемоги, Ганна Борисівна разом із членами ради Омельковим, Ревякіним, Добжинським, Корфуненком підготували та провели семінар із орга¬ні¬заторами позакласної роботи в школах міста, дали рекомендації щодо проведення різних конкурсів, виставок, назвали адреси ветеранів, яким припаде до душі шефство над ними учнів. Налагоджено постійну співпрацю з місцевою газетою “Черноморский маяк”. Велике зацікавлення викликав альбом “Отчизны верные сыны”, де поміщено фотографії фронтовиків із їхньою короткою біографією та спогади про війну. 140 примірників цього альбому в урочистих обставинах були вручені шкільним бібліотекам, одержали їх і самі ветерани.

Показовий той факт, що в заходах, проведених активістами організації інвалідів, беруть особисту участь мер Іллічівська В.Я. Хмельнюк, його заступник С.І. Галімов і керуючий справами міськради С.І. Достовалов, представники військового комісаріату. Чи треба казати, яке важливе є взаємне спілкування і для кожного з ветеранів, і для представників влади. Такий зворотний зв’язок не минає марно, і спонсори, що чули про багато ініціатив організації, очолюваної людиною неспокійної душі, що не шкодує ні часу, ні сил для підтримки ветеранів і виховання молоді, Ганною Борисівною Михеєвою, подають інвалідам посильну допомогу. Знаючи, що кожна копійка буде витрачена на добрі справи.

Мабуть, якщо всі ветеранські організації, незалежно від їхньої чисельності та місця перебування, займатимуть таку ж активну життєву позицію, як Іллічівська, то багато й загальних, і окремих питань вирішуватимуться значно ефективніше, ніж вони вирішуються тоді, коли ветеранській роботі властиві то припливи, то відпливи, а то й застій.