В Україні Одеська область – четверта щодо залучення іноземних інвестицій. Чого бракує Одесі, щоб піднести свій інвестиційний імідж в очах іноземного капіталу? У принципі, відповідь досить проста – потрібно частіше показувати свій інвестиційний потенціал. Розв’язати це завдання покликані великі міжнародні виставки та форуми. 1 – 3 червня в Одесі проходив III Міжнародний форум інвестицій та інновацій. Які він дав наслідки, покаже час. А поки що поговоримо про те, куди в Одесі можна направити іноземні грошові потоки...
Принада для інвестора
У межах форуму, крім презентування інвестиційного потенціалу Одеського регіону, було також проведено низку досить цікавих семінарів. Один із них, зокрема, називався “Можливості фінансового ринку для залучення інвестицій до ре¬гіону”, організований асоціацією консалтингових фірм “Укрконсалтинг”. У межах семінару фахівці “Укрконсалтингу” розповідали про визнані фінансові інструменти залучення інвестицій. Як для великих компаній, так і для невеликих. Зупинимося на найцікавіших із них...
Не таємниця, що раніше найпопулярнішими інструментами залучення інвестицій до вітчизняного бізнесу були лазня і застілля. Зараз схеми стали не такі архаїчні...
Великій компанії залучити гроші іноземного інвестора, в принципі, нескладно. А що коли компанії по¬трібні інвестиції, порівняно невеликі, скажімо, до 1 млн доларів? І щоб інвестиції прийшли швидко, без зайвої тяганини. Розмістити свої акції на іноземному ринку не вийде – дорого, та й не має права українська компанія розміщувати свої акції на іноземних ринках цінних паперів. В усьому світі давно й успішно використовується схема розміщення своїх акцій (читай, залучення інвестицій) через так звані компанії-дзеркала, або shell-корпорації.
Суть такого механізму ось у чому: за кордоном є компанія, що вже припинила свою операційну ді¬яль¬ність, але її акції все ще в обігу. Українська компанія купує таку “пустушку” за кордоном, підганяє свої принципи роботи під неї й обмінюється з такою компанією корпоративними правами. Внаслідок цього українська компанія стає дочірньою компанією і потрапляє під юрисдикцію країни, в якій розташована компанія-резидент. Ідея ось у чому: акції компанії-пустушки, з якою вже звикли працювати інвестори, наповнюються капіталом, і інвестори не бояться працювати з цими акціями, оскільки вся взаємодія відбувається в юридичній площині знайомої країни, а не в далекій і загадковій Україні.
Інвестори з такою схемою готові взаємодіяти – їм вона знайома і вигідна, і нічого кримінального в процедурі розміщення своїх акцій через Shell-корпорацію немає. Всі великі українські компанії розміщували свої акції на іноземному ринку саме через цю схему.
Ще одна схема, що тільки звучить досить страхітливо, а насправді такою зовсім не є, – це залучення капіталу через злиття або продаж свого бізнесу цілком. Найважливіше перед продажем свого бізнесу правильно вибрати інвестора. В разі продажу, вони бувають двох видів – ґендлярі та стратеги. Стратеги купують бізнес у якості гвинтика великого механізму свого вже існуючого бізнесу, для них питання грошей немає. Стратегові головне, щоб бізнес був стабільний і перспективний, бо його добробут прямо залежатиме від купівлі.
Ґендляреві ж, навпаки, бажано, щоб бізнес давав максимальний прибуток при мінімальному вкладенні. Для нього головне, щоб у бізнес було вкладено якнайменше коштів, щоб згодом одержати свій прибуток на перепродажу. Подальша доля вашого бізнесу ґендляра мало цікавить. Андрій Мереніс, ке¬рівник проектів корпорації “Бізнес Конгрес”, рекомендує перед продажем свого бізнесу провести ретельне дослідження фокусної групи серед потенційних інвесторів (якщо ваш бізнес – машинобудування, а найзацікавленіший інвестор займається хімічною промисловістю, найімовірніший варіант, що вашим бізнесом зацікавився ґендляр), перед продажем сконцентрувати свої кошти в розвитку високоприбуткових галузей і вивчити потенціал свого бізнесу, щоб вибити гроші з інвестора під перспективу. Андрій Мереніс також наголосив, що в процесі вивчення потенціалу бізнесу, досить часто відпадає сама потреба у злитті – вітчизняний підприємець здебільшого не займається вивченням потенціалу свого бізнесу, чи то через брак часу, чи то через брак бажання. А в процесі вивчення свого бізнесу перед продажем часто виявляється, що можна розвиватися й у деяких напрямах, які раніше були несправедливо обділені увагою господаря підприємства...
Продаж бізнесу не становить собою нічого надзвичайного, така практика існує дуже давно, великі компанії в усьому світі охоче йдуть на злиття та продаж (особливо це помітно в автомобільному бізнесі, де самостійних гравців, що залишилися, можна полічити на пальцях руки), головне – правильно вибрати інвестора, а інші паперові й організаційні заходи віддати на відкуп фахівцям із консалтингових фірм, які знайомі з нюансами роботи з іноземними інвесторами не з чуток.
Міська рада пропонує
В обласній державній адміністрації пройшов “круглий стіл” “Економічний потенціал та інвестиційна привабливість Одеського регіону”, організований журналом “Эксперт Украина”. На ньому також обговорювалися різні інвестиційні проекти.
Ні для кого не таємниця, що один із найпривабливіших об’єктів застосування інвестицій – Одеський морський торговельний порт, най¬більший в Україні, що перевалює щороку 30 млн тонн. Але через низку причин (і політичних, і економічних) портові доводиться переорієнтовуватися з перевалювання нафти й газу на контейнерні перевезення, які вже давно посідають головне місце у вантажообігу найбільших світових портів. Одеські портовики не збираються відступати від своїх іноземних колег. Тому й були розроблені три потужні інвестиційні проекти до 2010 року на загальну суму 700 млн доларів...
Перший проект тягне мінімум на 250 млн (взагалі він коштує 400 млн доларів) доларів інвестицій і становить собою будівництво саме контейнерного терміналу, що зміг би обробляти до 1 млн 20-футових контейнерів. Конкурс серед потенційних інвесторів уже провадиться, пропозиції приймаються до 16 червня.
Другий інвестиційний проект ОМТП також становить собою ласий шматочок для власників великих грошей. Йдеться про будівництво низки транспортних розв’язок і будівництво сухого порту в районі полів зрошування. Це дозволить збільшити контейнерний оборот Одеського порту, розв’язати екологічну проблему та розвантажити дороги в місті та в районі порту. На суму 130 млн доларів (плюс 30 млн доларів дає сам порт) планується будівництво ще одного контейнерного терміналу на площі 50 га, автошляху довжиною 8 км і естакади-моста довжиною 2 км. Щоправда, і цей проект уже запрацював. Необхідна земля відійшла інвесторові під забудову.
І, нарешті, третій проект, що чекає свого інвестора (який мав би, принаймні, 45 млн доларів), – це будівництво знову ж контейнерного терміналу на Андросівському молі й у Військовій гавані.
Але цікаві проекти пропонує не тільки порт, але й міська влада, яка планує розвивати місто в усіх напрямах. Зокрема, через велике навантаження на дороги, особливо в центральній частині міста, міськвиконком найближчим часом планує оголосити конкурс на будівництво мережі паркінгів. Проект, безумовно, цікавий і корисний для нашого міста. Крім того, місто має пропозицію для дуже серйозних інвесторів – проект на півмільярда доларів, що становить собою будівництво 24 км мостів через Одеську затоку. Зараз уже йдуть переговори з власниками потрібної суми з Японії, зацікавлена низка інших великих компаній. Якщо проект вигорить, сумніватися в тім, що в наступні роки до Одеси рікою потечуть інвестиції, не випадає – мости значно поліпшать транспортну інфраструктуру міста.
Досі серйозною проблемою для міста залишається залежність Одеси від придністровської електро¬енергії, що в деякому роді знижує інвестиційну привабливість регіону. Але проблема розв’язується – торік у Болграді заклали першу парогазову електростанцію. Другу електро¬станцію побудують в Ізмаїлі, знайдено інвесторів із Чехії для спорудження електростанції в Теплодарі. Через два роки, як видно, добудують Одеську ТЕЦ. А споруджувана високовольтна лінія електропередачі Аджалик – Куяльник дозволить перекидати електроенергію з Південно-Української ТЕЦ до південно-західних районів Одещини. Всі ці заходи в комплексі не тільки ліквідують обридлу залежність від Придністров’я, але й дозволять продавати енергію до Румунії.
Ще один цікавий проект, пропонований міськрадою для потенційних інвесторів, – це будівництво сучасної лікарні на 300 ліжко-місць. Уже зараз є низка пропозицій від солідних інвесторів із Італії та Мальти. Кого вибере міськрада, ми довідаємося найближчим часом...
Так працює теперішня міська влада. Про всі проекти розповісти, звичайно ж, не вдасться, але їх справді багато, і всі вони реальні, а не тільки є на папері. Приємно, що вже минули часи, коли місто не хапається за першу ж грошову пропозицію від іноземних інвесторів, а ретельно та відповідально ставиться до вибору інвестора. Тепер інвестори змагаються за Одесу, а не Одеса змагається за інвесторів.
Що нам дім побудувати
Ще один потенційно потужний ринок для іноземних інвестицій в Одесі – це нерухомість. Уже зараз в Одесі всіляких ріелторських компаній – як грибів після дощу, а ціни на нерухомість в Одесі серед найвищих в Україні. Одесити купують-продають квартири регулярно, але сьогодні іноземний капітал потрібно вкладати не в житло...
Хоча іноді і створюється враження, що в Одесі один супермаркет сидить на іншому і третім поганяє, їх не зовсім вистачає. У Південній Пальмірі 65 кв. м торговельних площ на тисячу чоловік. У Москві, Варшаві – близько 200 м. Цей сегмент ринку нерухомості поки що незаповнений. У великі торговельно-розважальні комплекси варто вкладати гроші.
Багато в чому своїм потенціалом і розвитком Одеса завдячує транзитним розташуванням. Через наше місто проходять сотні тисяч тонн вантажів, які потрібно теж десь зберігати й обробляти. І хоча за офіційними даними (які також подекуди розбігаються з дійсністю) в Одесі пропозиція перевищує попит на складські приміщення на 60 відсотків, три чверті пропонованих складів – класу С, класу В – тільки три відсотки. Класу А немає взагалі. Тому здебільшого всі товари та вантажі зберігаються в нас у старих цехах полишених підприємств, у спорожнілих житлових будинках тощо. Такі склади не підлягають узагалі жодній класифікації. Складських потужностей портів Іллічівська й Одеси вже не досить. А з розвитком транспортної інфраструктури та морегосподарського комплексу потреба в сучасних логістичних центрах іще більше зросте.
Потрібно тільки поламати небажання вітчизняних підприємців зберігати свої товари та вантажі під відповідальністю третіх осіб. Тоді вкладати гроші в развиток логістичних центрів буде досить вигідно.
Олександр Гюльназаров, партнер керуючої компанії GIN Consulting Group, вважає, що саме Одесі належить стати полігоном для розвитку вітчизняного логістичного ринку.
Наступний привабливий сегмент ринку нерухомості – офісні центри. Знову ж, через розташування Одеси на перетині транснаціональних транспортних шляхів, що спричиняє появу філій і офісів усіляких компаній. А з елітною офісною нерухо¬містю в Одесі знову ж таки напруження. Лише 120 тис. кв. м офісної нерухомості в Одесі класу В+ (наприклад, “Морський бізнес-центр” на місці заводу “Епсилон” і офісний центр АКБ “ІМЕКСБАНК” на пр-ті Гагаріна, у якому розташований головний офіс). Інші офіси класу С, і 26 відсотків офісів розташовані в приміщеннях старого житлового фонду, що також класифікації не підлягає. Попит на елітну офісну нерухомість перевищує пропозицію вже зараз на 40 – 45 відсотків і найближчим часом зросте вдвічі. Тож будувати ефектні багатоповерхові споруди зі скла та бетону в Одесі буде вигідно.
Крім того, в Одесі є проблема... з готелями: 85 відсотків із них орієнтовані на туристів, що приїздять відпочивати та розважатися. А на сьогодні дедалі більше зростає так званий бізнес-туризм. Бізнес-туристів до Одеси приїздить 4 млн чоловік на рік. “Рекреаційні” готелі їм не дуже годяться. Готельні комплекси, орієнтовані на бізнес-туристів, також можуть давати прибуток.
Вкладати гроші в одеську нерухомість інвесторам заважають уже звичні для нас речі: особливості національного бізнесу, бюрократія, недосконале законодавство. Розв’язати цю низку проблем – і в Одесі повсюди почнуть будуватися нові сучасні склади, багатоповерхові офісні центри та інші споруди зі скла та бетону...
Заходи, подібні до III Міжнародного форуму інвестицій та інновацій, безумовно, потрібні. Вони не тільки презентують західному капіталові інвестиційний потенціал нашого регіону, але й навчають, вони оголюють проблеми, що зазвичай заганяються в глухий кут. Звичайно, які плоди дало проведення форуму, покаже тільки час. Але те, що такі заходи й далі провадитимуться щороку, – не підлягає сумніву...
