Підступна хвороба ХХ століття – наркоманія, масштаби поширення якої зростають щороку, далі вражає людей і в новому столітті.
На думку медиків, вживання наркотиків становить собою для поколінь, які нині живуть, і майбутніх, не менш грізну небезпеку, ніж епідемія чуми, яка спустошила у незапам'ятні часи цілі країни. Лише від передозування наркотиків щороку прощаються з життям десятки тисяч людей, не кажучи вже про статистику тяжких хвороб, що викликаються вживанням отруйного дурману.
Все загрозливішого характеру набуває ситуація з поширенням наркотичних засобів у нашій країні. За офіційними даними, в Україні торік було зареєстровано понад 85 тисяч наркозалежних людей (для порівняння: у 1990 році кількість тих, хто звернувся по медичну допомогу до державних наркологічних диспансерів, становило 22466).
При цьому за оцінкою Українського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної неврології, а також науково-методичного і клініко-реабілітаційного центру з проблем хімічних залежностей, реальна кількість людей, які потрапили у залежність від опіатів (саморобні мак та героїн) у країні досягає цифри 200 тисяч чоловік. Найтривожніше: більшість з них становлять молоді люди до 30 років, причому середній вік споживачів наркотиків у країні щороку знижується.
У нашій області, яка належить до регіонів з високою поширеністю наркоманії, на обліку в обласному наркодиспансері перебуває понад 8 тисяч чоловік. Близько 500 наркозалежних пацієнтів віком до 18 років зареєстровано в Одеському лікувально-реабілітаційному Центрі наркологічної допомоги дітям та підліткам.
Про причини і симптоми підліткової наркоманії (тема, яка особливо хвилює багатьох наших читачів-батьків) розмірковує лікар-нарколог Центру Ольга АЛЕКСЄЄВА.
Звичайно ж, наркоманами не народжуються. Ними стають люди, яких не попередили і не зупинили вчасно. Найбільше це стосується підлітків, що найчастіше вперше наркотик куштують з цікавості, з легковажності, наслідуючи когось, а іноді їх схиляють, а то і примушують до вживання наркотичних засобів «досвідченіші» друзі, як правило, старші за віком.
Підлітковий період – один із найскладніших у житті людини. Саме в цей час вона входить до складного світу громадських відносин. Зазвичай цей вихід здійснюється через «напівдоросле» об'єднання – групу. Дитина переходить з вузького кола родини в со¬ціум, тому групування – необхідний етап навчання соціальним нормам поведінки. У групі, яка діє як єдине ціле, засвоюються найпростіші, але необхідні і корисні правила: співпідпорядкованості, вірності, узгодженості своїх спонукань і дій із спонуканнями і діями інших, вже не кровних близьких, а чужих людей. Треба бути дуже уважними і турботливими батьками, щоб не пропустити цей момент.
Вихід з дитинства завжди складний, і на перших порах при власній нездатності до індивідуального життя група дає підлітку захист, впевненість. Узгодженість дій, вироблювана спільно, диктує однотипність смаків, зразків для наслідування, захоплень, моди, манер поведінки, способів проведення ча¬су. Однотипність поведінки виникає легко через невисокий поки що рівень психічного розвитку членів групи, при якому ще недостатньо виражене і стійке поняття «я», тобто індивідуальність, і тому велика навіюваність, взаємоіндукція. Причому навіюваність має вибірковий характер: відкидаючи досвід старшого покоління, підлітки підкоряються судженням од¬нлітків, в першу чергу – лідера групи. Думка лідера, як правило, абсолютна і незаперечна, а при непокорі йому і, отже, більшості, підліток, який кинув виклик, карається, виганяється.
Перебуваючи у групі, під¬літок стає малодоступним для впливу дорослих. Виховуються не індивідуальні, а групові мотивації дій. Чи потрібно говорити, якими небезпечними вони можуть бути. Часто небезпечний і спосіб, яким група шукає своє місце у світі дорослих, тому що в основі його може бути закладено певна міра агресивності.
Якість групи, її патогенність залежать і від лідера, і від рівня розвитку і ступеня психічного здоров'я під¬літків, які входять до неї. Особливо легко до патогенних груп втягують дітей, індивідуально нерозвинених, із слабкою самосвідомістю, гострим браком вольових якостей, моральних і етичних уявлень, невмінням критично оцінювати вчинки інших і визначити лінію, принципи власної поведінки. Саме вони найбільше піддаються чужому, далеко не завжди благодійному, впливові.
Найрозповсюдженіший тип патогенної групи – об'єд¬нання девіантних підлітків (тобто з різними відхиленнями від загальноприйнятих норм поведінки), де найчастіші і всілякого роду хуліганства, і вживання одурманюючих засобів. Одна із сер¬йозних проблем суспільства – залучення до таких груп здорових, але слабких підлітків, які підкоряються чужій волі. Якщо немає належного контролю за поведінкою і захопленнями підлітків, у такій групі вони можуть розпочати вживати і тютюн, і алкоголь, і наркотики. Все це для них способи без зусиль одержати задоволення, повніше злитися з групою.
Будь-який нарколог вам підтвердить: перший прийом наркотиків відбувається винятково у такій групі. Початковий загальний мотив їх¬нього вживання – випробувати ейфоричний вплив. Са¬ме п'янкий ефект стає стимулом до того, щоб епізодичне вживання поступово перетворилося у систематичне. Спільна наркотизація швид¬ко витісняє всі інші причини формування групи, і нові її члени одразу прилучаються до систематичного вживання дурманних засо¬бів.
Першими симптомами наркотизації, які повинні насторожити батьків, є розлади поведінки – уникання підліт¬ка від колишніх відкритих стосунків, занять, розпорядку дня. Змінюється характер, ви¬являються запальність, під¬ви¬щена збудливість, часом черствість і брутальність, яких раніше не спостерігалося, втрата інтересу до колишніх захоплень. На жаль, не завжди або не одразу близькі помічають ці зміни, намагаються пояснити їх складнощами перехідного періоду або, заплющуючи очі на очевидність змін, приймають пояснення підлітка, який до цього часу навчився красиво брехати. Потім у його поведінці все яскравіше проявляється конфліктність як захист свого нового способу життя. У подальшому в міру розвитку емоційних і моральних змін конфліктність стає агресивною, явно безпричинною у ситуаціях афективних коливань або цілком зрозу¬мілою у випадку вимоги грошей.
Відхилення від розмов «по душах», тривала від¬сутність з незрозумілих причин, зникнення з дому, коли чекають обов'язки, пропуски занять, пізні повернення додому без пояснення причин запізнень – все це повинно гранично насторожити бать¬ків. Як і біологічні ознаки інтоксикації, що почалася – ранні їхні прояви наочні у змінах сну й апетиту дитини. Пробудження вже не приурочені до звичного часу, оскільки залежно від вживання наркотику можливі як затяжний сон, так і тривале неспання. Порушення апетиту спочатку проявляються лише кількісно, відзначаються як нехтування їжею, так і напади непомірного і нерозбірливого поглинання їжі.
Обов'язковий фон споживання п'янких речовин – розлад настрою, так звана дистимія. Поряд з непоясненним сумом, смутком у підлітка виникають періоди раптового піднесення настрою, неадекватні емоційні реакції.
Поведінка все більше починає відповідати інтересам групи, а особисті нахили слабшають. Ця пасивність відображує не лише збідніння внутрішнього життя, але й інтелектуальну млявість: набуті раніше знання забуваються, спрощується мо¬ва. У такому стані підлітки не здатні осмислити реальний стан справ, свою ситуацію, екстраполювати її на майбутнє. Не вдається виявити в них соціальну, професійну мету, уявлень про майбутнє життя, взагалі, яких-небудь смислових інтересів дня сьогоднішнього або завтрашнього.
До того ж, підлітки, які вживають наркотики, – легка здобич для кримінальних співтовариств, оскільки вони легко стають виконавцями чужої волі. При цьому вони можуть стати як малолітніми злочинцями, так і жертвами злочинів.
Припинення наркотизації підлітка можливе, і що раніше спохопилися близькі, то більше шансів на повернення до нормального життя. Важливими у цьому процесі, яким би тривалим він не був, є, крім рішучої зміни середовища спілкування, збереження внутрісімейних емоційних стосунків, контроль поведінки підлітка з боку дорослих і терпляче формування його соціально-позитивних пізнавальних інтересів.
Треба пам'ятати, що будь-яке, навіть одноразове, вживання наркотиків обов'язково обертається злом. Наприклад, разовий прийом ток¬сичних речовин (пари клею, бензину) можна порів¬няти до тимчасового удушення, приймання стимуляторів або опіатів може викликати зупинку дихання і серця, а внутрішньовенне введення будь-якого наркотику можливе зараженням гепатитами і ВІЛ-інфекцією. Говоріть про це з вашими підростаючими дітьми якнайчастіше, пояснюйте їм, що наркотики – нездоланна перешкода для розвитку повноцінної, здорової, сильної красивої, діяльної особистості, що вони відбирають здатність мислити, ввергають у хвороби, позбавляють майбутнього. Правий був поет, коли написав: «Там меркнет прошлое и теряет очертания будущее, путь туда легок и прост, вернуться оттуда порой невозможно...».
У разі біди з вашою дитиною ви завжди можете звернутися по допомогу до лікарів-наркологів. Запам’ятайте телефон довіри Одеського центру наркологічної допомоги дітям і підліткам – 732-34-07. На¬ша адреса: 1-й Разумовський провулок, № 4.
