ЛІТО… КУДИ ПІТИ ПРАЦЮВАТИ?
Це запитання задають підлітки, їхні батьки. Служба у справах дітей Одеської міськради, міське управління освіти, обласний і районний центри зайнятості, – вказані вище організації і намагаються відповісти на нього, поклавши початок акції «Нашим дітям – організоване літо-2006». Цій проблемі була присвячена прес-конференція. Її провела Т. Бурик, яка очолює Службу у справах дітей.
Що зроблено на сьогоднішній день? Визначено кількість дітей (не молодші 15 років), які виявили бажання попрацювати влітку, і складено їхні списки. До речі, таких дітей виявилося дещо більше двохсот. Обласний центр зайнятості надав список підприємств, готових прийняти на роботу неповнолітніх. Їх небагато: ЗАТ «Фоззі-Юг», «Таврія В», ПП «Агентство – Наш бізнес», ресторан «Галерея», «НДІ – радгосп ім. Таїрова», ТБ «Грегорі Арбер». В даний час двадцять вісім дітей уже почали працювати, п'ятнадцять – працевлаштовуються. Процес відбувається під контролем міської Служби у справах дітей, з дотриманням норм чинного законодавства стосовно трудової діяльності неповнолітніх.
І от з якими проблемами довелося зіткнутися з перших кроків реалізації акції щодо організації працевлаштування школярів. Далеко не всі роботодавці готові піти назустріч і створити робочі місця для підлітків, забезпечити їм належні умови праці. І їх можна зрозуміти: діти тільки додають турбот. Робочий день для них не більше чотирьох годин, підвищена увага до техніки безпеки, необхідність навчання і контролю, плюс до усього, завжди є імовірність того, що дитині робота не сподобається, і вона втече на третій день. І головна, можливо, проблема, як для роботодавців, так і для самих дітей, – зарплатня. Призначених для них двохсот, або навіть чотирьохсот гривень – замало! На таку зарплатню вони не згодні. Як показує практика, за словами Т. Бурик, діти хочуть заробити на комп'ютер, мобільний телефон тощо, поповнити сімейний бюджет. Проста арифметика показує, що з вищезгаданими зарплатами це неможливо. Монотонна робота – пакувальника, мийника посуду... – їх теж не влаштовує. І, як зазначив голова ради директорів Л.П. Шемякін, який взяв участь у прес-конференції, з підв'язування винограду (а саме це пропонує інститут ім. Таїрова), діти вже точно готові втекти на третій день.
Який же вихід? Постаратися максимально зацікавити і роботодавців, і юних працівників. Цьому могла б сприяти спеціальна міська програма з працевлаштування неповнолітніх, до розробки якої було б залучено юристів, представників роботодавців, організацій, які займаються проблемами дітей, – а можливо і батьків. Що ж стосується оплати дитячої праці... На тверде переконання Л.П. Шемякіна, необхідно прагнути до того, щоб вона була на рівні середньої по Одесі, – а це 880 гривень.
Поки що, можна запропонувати тим, хто готовий потрудитися навіть не на найсприятливіших умовах: звертайтеся за телефонами 738-49-34, 738-49-35, і вам допоможуть.
Ірина ГОЛЯЄВА, «Одеські вісті»
ЯК БУТИ З БЕЗПРИТУЛЬНІСТЮ?
Що робити, щоб зупинити “кругообіг” безпритульних дітей за маршрутом: вулиця – міліція – приймальник – дитячий будинок – і знову вулиця? На це запитання намагалися відповісти гості прес-клубу реформ “Порто-франко” – начальник служби у справах дітей Одеського міськвиконкому Тетяна Бурик, голова благодійного фонду “Каштан” Олександр Сідней та керівник дитячої програми “Подранки” Дмитро Ржепішевський.
Спочатку службою у справах дітей Одеського міськвиконкому було створено банк даних на підлітків за дев’ятьма категоріями. Згідно з цією базою даних у нашій області проживають 524 дітей-сиріт, 1697 дітей без батьківського опікування, 1315 – дітей, чиї батьки не виконують своїх обов’язків. В Одесі створено два притулки для бездомних дітей, які можуть тимчасово прийняти у своїх стінах майже 60 дітей від 3 до 18 років. Щоб попередити дитячу безпритульність, працівниками служби у справах дітей Одеського міськвиконкому протягом І кварталу п.р. було проведено 75 рейдів, під час яких виявлено 182 безпритульні дитини. Провадяться також щорічні регіональні акції “Канікули”, “Діти вулиці”, “Підліток”.
P.S. Чудово, що проблемою безпритульності занепокоєні і владні, і громадські структури. Але є ще одна, не менш серйозна – використання дітей у жебракуванні.
