Керівник обласної міліції 56-річний генерал-майор міліції Богдан Антонович Керницький працює в Одесі ледь більше місяця. УМВС України в Одеській області за цей час набуло дещо іншого статусу – стало Головним управлінням МВС України в Одеській області. Що принесе ця зміна в життя міліції, наскільки полегшить або ускладнить його? З цього почалася наша розмова з Б. Керницьким.
– Ця зміна допоможе передусім підвищити заробітну плату працівникам міліції, – говорить Б. Керницький. – Адже новий статус структури передбачає додаткові надбавки. Для мене ж, як для керівника, дуже важливо те, що можна серйозно реформувати роботу, запровадити нові відділи. Це дасть змогу вдосконалити діяльність управління, зокрема оперативних служб.
– А якісь нові додаткові повноваження з’являться?
– Ні, вони залишаться такі самі, як і колись. Те ж стосується і взаємин із іншими силовими структурами, які виразно регламентовано наказом міністра.
– Які зміни Ви плануєте найближчим часом?
– Я ретельно вивчив структуру всіх підрозділів, плюси та мінуси в їхній роботі. Першорядним завданням вважаю вдосконалення діяльності підрозділів на місцях, починаючи з низових ланок: від постового, оперативника. Серйозно, на мою думку, недоробляють працівники нижчої та середньої ланок. Тому зараз налагоджуватиму цю роботу.
Дуже важливим вважаю й діяльність міліції щодо охорони громадського ладу. Вона, якщо можна так висловитися, в Одесі “кульгає”, тож ця проблема дуже серйозно розглядається в контакті не тільки з керівниками відповідних служб, але і з міською владою.
Організація охорони громадського ладу починається із взаємодії патрульної служби, ДАІ, полку внутрішніх військ. Гадаю, що грамотно поєднавши зусилля, ми зможемо серйозно опиратися виявам хуліганства, антигромадській поведінці на вулицях і в місцях масового відпочинку громадян. Адже злочини, коєні в цих місцях, становлять 50-60% від усіх чинених в Одесі.
– Крім роботи (а вона у працівників міліції досить напружена), є й особисте життя. Після роботи людина приходить додому, розв’язує сімейні проблеми, оформлює дітей до дитячого садка, відпочиває. Наскільки Ви зорієнтовані на розв’язання соціальних проблем працівників міліції?
– Знаєте, правильно кажуть: “Щоб з людини питати, треба їй усе необхідне дати”.
Тому зараз я перегляну всі посадові оклади працівників одеської міліції. Хочу максимально підняти їм щабель усіх наявних надбавок, які передбачено Міністерством і які можна підняти моїм наказом. Я хочу, щоб люди одержували відповідну заробітну плату. Тоді з них можна вимагати якісної роботи і значно змінити ситуацію на краще. Чи можна вважати нормальною зарплату працівників карного розшуку, дільничників? Адже вони одержують 500-600 грн.
– Звичайно, підвищення зарплати – це чудово, але не таємниця, що багато які працівники міліції мешкають у гуртожитках, туляться у родичів. Чи розв’язанна ця проблема?
– Звісно, так. Тут ми підемо таким шляхом: братимемо у міста ділянки під будівництво, шукатимемо інвесторів, укладатимемо договори з підрядниками, і чверть квартир, тобто 25% від побудованого житла, отримуватимемо для наших працівників. Про 10-12% квартир і йтися не може!
Ситуація зараз складна, Міністерство на житло виділяє дуже скромні суми, тож проблему розв’язуватимемо на власному рівні. Я був у мера Одеси Едуарда Гурвіца, низку питань ми обговорили і дійшли за ними цілковитого порозуміння.
– З міською владою у Вас взаємини складаються, а як з обласною?
– Гадаю, що тут проблем не мусить бути. Я був депутатом облради в Івано-Франківську, головою профільної комісії, знаю специфіку депутатської діяльності. Тож певен, що взаємини ГУ МВС України в Одеській області й Одеської облради будуть чудові. Ще один чинник, що має цьому сприяти: чимало колишніх працівників міліції – депутати Одеської обласної ради.
– Ми вже встигли оцінити одну новацію, яку Ви запровадили в діяльності обласної міліції – цілодобова робота “телефона довіри” й неодмінне розглядання Вами особисто будь-якої інформації, що на нього надійшла...
– Знаєте, тут є проблема: замало дзвонять. Я замислююся: люди бояться нас чи не вірять міліції? Гадаю, що не вірять...
Сподіваюся, що ця недовіра розтане, як сніг. Чому? Поясню. Певен, що раніше чи пізніше люди повідомлятимуть нам не тільки про проблеми, що цікавлять особисто їх, але й висуватимуть власні пропозиції щодо вдосконалення охорони громадського ладу, даватимуть оцінку діяльності наших служб. Можливо, телефонуватимуть і ті громадяни, що мають відповідну інформацію, захочуть запобігти готованому злочинові. Хай надають інформацію, ми її перевіримо.
Адже, погляньте: дуже часто телефонують за проблемами наркоманії, повідомляють адреси злочинних кублищ, місць реалізації наркотиків. Ми перевірили одержану інформацію й опрацювали матеріали за трьома справами. Завдяки мешканцям Одеси загрозу залучення нових жертв у мережі наркоґендлярів у трьох даних конкретних випадках усунуто.
– А чи не вийде так, що дзвонячи на “телефон довіри” та знаючи про пильну увагу до таких дзвінків, окремі не надто свідомі громадяни захочуть помститися сусідам, нелюбимим родичам?
– Такого не буде. Заяви ретельно перевіряються, більше того, я особисто знайомлюся з підсумками перевірки за кожною з них.
– Зараз багато робиться для оснащення міліції сучасною технікою. Зокрема, в центрі Одеси встановлюються відеокамери, заведені на пульт централізованого стеження міського управління внутрішніх справ. Чи планується запровадження ще якихось цікавих новацій?
– Ми збираємося докорінно переламати ситуацію, пов’язану з крадіжками мобільних телефонів. По Одесі в нас надходить дуже багато заяв щодня про такого роду злочини. Подробиць не оповідатиму, а за допомогою модерних комп’ютерних технологій, цілої інформації про роботу мобільних мереж міста ми зможемо створити ситуацію, за якої будь-яке бажання красти, зривати чужі мобілки відпаде. Це буде економічно невигідно.
Так само в найближчих планах – створення програми “Найм”. Справа в тому, що багато одеситів здають житло приїжджим. Серед квартиронаймачів, на жаль, досить часто трапляються злочинці, особи, що перебувають у розшуку. Саме тому ми й хочемо створити комп’ютерну програму, в якій буде зафіксовано всіх громадян, що здають житло. Ми хочемо їх усіх поставити на облік і перемовитися з господарями квартир, щоб вони надавали потрібну інформацію правоохоронцям. Щодо цього працюватимемо з податківцями, у яких громадяни, що офіційно здають житло, перебувають на обліку.
– Пам’ятаю, планувалося спорудження в Затоці оздоровчого центру для працівників міліції...
– Я вітаю цю ідею нашого міністра внутрішніх справ, але першорядним завданням вважаю потребу якнайскорішого інтенсивного будування житла для працівників міліції. Потрібно близько 800 квартир. Щороку до нас на роботу приходять понад 100 нових працівників, створюються родини, їм потрібне житло. От і судіть, що важливіше – база відпочинку чи квартири?
– Якщо вже говорити про молодих фахівців, то не таємниця, що їх досить часто доводиться перенавчати. Ви були ректором юридичного вузу. Чи плануєте вносити якісь зміни до програм одеських інститутів, випускники яких приходять до вас на роботу?
– Я підписав договір із ректором Одеського юридичного інституту та Харківського національного університету внутрішніх справ полковником Олександром Долженковим про співпрацю та проведення експерименту, дозвіл на який дало Міністерство. Суть його в тім, що від другого курсу курсант приходить до нас, займається практичною роботою, і починає входити в курс справи. Властиво, паралельно триває навчальний процес.
Врешті людина виразно знає, чим їй належить займатися, а ми знаємо, який фахівець до нас прийде. Бо ж як трапляється: закінчив чотири курси, а потім усвідомлює, що в міліції працювати не може, це дуже тяжко... Гадаю, що нове ставлення до справи зможе значно поліпшити якість кадрового складу.
До речі, я вживаю для цього й таких заходів: запрошую ветеранів, тих, що свого часу з тих чи інших причин полишив правоохоронні органи, як радників, консультантів.
– Ви уже виїздили до районів області?
– Поки що тільки до Біляївського. Є ґрунт для міркувань і обговорення. Гадаю, що міліційні керівники на місцях мусять бути більше прив’язані до райвідділів, якщо можна так сказати, бути ближче до землі, жити ситуацією та проблемами районів і проблемами підлеглих. Якщо начальник перейматиметься роботою, я його підтримуватиму. Якщо ні, – виховуватиму. Я навчу їх працювати та дбати про підлеглих. Знаєте, є таке українське прислів’я: “мішки ми лічимо, а вони носять”.
– Тобто, Ви налаштовані на виховну роботу...
– Саме так...
– Зважаючи на скрутне матеріальне становище міліції, Вам доведеться звертатися до меценатів. Зрозуміло, що багато які громадяни, що мають проблеми з законом, захочуть із вами заприятелювати...
– З меценатами ми співпрацюватимемо, ґрунтуючись на принципах відкритості та порозуміння. Але принципу “Ти мені – я тобі” не буде. Що ж до допомоги... Я певен, що будь-який бізнесмен зацікавлений у ладі в місті. Він тут живе, має родину, діти до школи ходять. Отже, в місті мусять бути лад і безпека. Щодо цього в міліції й бізнесу спільні зацікавлення, точки дотику. Отже, працюватимемо.
І ще. Всі ми люди державні, працюємо на державу. Колись меценати будували школи, лікарні, картинні галереї, й нічого в держави не просили натомість. Чому ж зараз мусить бути не так? Адже мир і спокій в Одесі, як я вже казав вище, – наша спільна мета.
– Забезпечуючи лад у місті, Ви хоч устигли його гаразд роздивитися?
– Звісно, що так. Відвідав театри, поблукав вулицями. Одеса дуже своєрідне, живе місто. Але мені здається, що в ньому мусить бути трішки більше культури. На вулицях часто доводиться натрапляти на хамство, невихованість, нешанобливе ставлення до літніх людей. І ще: Одеса дуже багате і водночас дуже бідне місто, розшарування за соціальної ознакою вельми впадає в вічі. Середній клас – це ті, хто працює на 7-му кілометрі. Мені боляче бачити щоранку дорогою на роботу, як сотні людей копирсаються в сміттєвих контейнерах...
Якщо ж говорити про улюблені місця в місті, то поки що багато побачити не встиг. Хіба що погуляв Приморським бульваром. Ось трішки все владнаємо, тоді й буде час ходити по музеях, познайомитися зі старою Одесою. Дуже хотілося б, щоб цей час настав якомога скоріше.
