ЕКСПЕРИМЕНТ ОЧІКУЄ НА ПРОДОВЖЕННЯ
«Одеські вісті» свого часу розповідали про експеримент фермера з Ко¬мінтернівського району Антона Тимофійовича Запорожченка. Він разом із сином Сергієм узяв під оренду Великий Аджаликський (Дофінівський) лиман, який залишився після будівництва автодороги Одеса – Южне від¬різаним від Чорного моря.
Лиман гинув, перебував в стані екологічного лиха. Фермер же поставив собі завдання відродити водойму.
Кілька років він боровся із негативними наслідками справи рук людських. Відстоював своє право в різних інстанціях, давав відсіч недоброзичливцям.
Коротенько скажемо, що А. Запорожченко розробив власну систему гідроспоруд, схвалену в наукових колах і запатентовану. Вона дозволила здійснювати систематичний водообмін між лиманом і морем.
А в результаті – відродити мертву водойму.
Таким чином, ризикований експеримент фермерові вдався. В різні роки він вирощував і видобував по 14 і більше тонн морепродуктів.
На жаль, за даними облстату, торік фермер А. Запорожченко не виловив у Дофінівському лимані жодного кілограма риби.
І цьому є просте, але гірке пояснення. Пам'ятається, навесні минулого року Антон Тимофійович приходив до редакції і здивовано запитував:
– Що робити? Хочу зарибити за свої кошти лиман. В Одесі одержав дозвіл, але в Києві його «зарубали». Чому, на якій підставі?
Ні тоді, ні зараз відповісти на це запитання ніхто не міг і не може.
Доводиться тільки шкодувати, що один помах пера київського чиновника позбавив підприємця можливості постачати рибу споживачам.
А фермер А. Запорожченко вкотре переконався, як низько в нас цінується добра справа людини-трудівника.
Любов МЕЛЬНИЧУК, Комінтернівський район
ЯКЩО НІЧОГО НЕ ДАВАТИ НА ЗАМІНУ
Багато хто ще пам'ятає, як гриміла слава одеських китобоїв, як з великою шаною зустрічали рибалок “Антарктики”. На суднах цих компаній працювали тисячі наших земляків, які постачали океанічну продукцію до столу радянської людини.
На їхньому тлі Одеський рибколгосп виглядав не дуже ефектно. Але господарства і підприємства, що входили до його складу, теж не сиділи без діла.
На жаль, усе під натиском часу і обставин розвалилося, занепало. Рибалок забули. А згодом все прибрали до рук чиновники зі столичних відомств. Зокрема, департаменту рибного господарства. Сьогодні з Рені або Ізмаїла треба їхати до Києва, щоб одержати ліцензію і квоту на вилов риби та інших водних живих організмів. Там вирішують все – дати рибальській артілі статус спеціалізованого товарного рибного господарства (СТРГ) або відняти це право, – наче з Києва видніше, що робиться на рибних угіддях області.
У складній і заплутаній системі вітчизняного рибного господарства спробував розібратися колишній заступник губернатора нашої області Арсеній Яценюк. На одній з нарад працівників галузі він запропонував створити обласну асоціацію рибалок. Вона потрібна була, щоб спільно виробити єдину політику господарювання і боротися із свавіллям чиновників, які створюють такі правила, які вигідні їм, а не тим, хто розводить, вирощує і добуває рибу.
На жаль, нічого з цього не вийшло. Песимістично дивляться на справи в галузі і в управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації. Насамперед тому, що на місцевому рівні мало що можна вирішити. Недостатньо економічних важелів і управлінських механізмів, а також повноважень.
І, все ж, рибні господарства існують далі. Їх нараховується в області понад десяток. Найвідоміші з них “Придунай¬ська нива”, “Блакитна нива”, “Одесарибгосп”, “Червоний рибалка”, “Аква”, “Придністровець”, “Новонекрасівське”.
На щастя, у цих господарствах ще збереглися риборозплідники. Тобто, вони не лише добувають, але і відтворюють “живе срібло”.
У той же час, в Одеській області розплодилося майже сто так званих користувачів. Іншими словами, тих, хто нічого не відтворює, а лише бере.
Тому і не дивно, що торік у водоймах Одещини виловили риби на 66 відсотків менше, ніж у 2004 році.
Щоправда, загальний баланс, за рахунок морської та океанічної риби, вийшов позитивним: 29258 тонн проти 16317 тонн, добутих позаторік.
Але і це не дуже радує. Рибальський флот старіє, а заміни йому поки що не видно.
Не знаю, як інших, але мене велика кількість риби на Привозі не дуже тішить. Тому що, якщо в природи лише брати і нічого не давати на заміну, можна прийти до сумного результату.
Анатолій ДНІСТРОВ
