Цей метод, незважаючи на його жорсткість, сьогодні вбачається як єдино реальний регулятор відносин з неплатниками за спожиті енергоносії міністрові паливно-енергетичного комплексу України Івану Плачкову. Такий підхід відповідає правилам гри, що сформувалися на цивілізованому ринку. Тому що перш ніж енергія буде використана, вона повинна бути генерована. Вартість витрат на виробництво цього виду товару повинна бути відшкодована. Адже нікого не дивує, що якщо не поповнено рахунок на «мобілку», трубка перестає функціонувати. А тим часом тарифи на мобільний зв'язок рази у півтора вищі, ніж на енергоносії.
Ця позиція продиктована і тим, що в країні досить напружене становище з енергоносіями. У зв'язку з цим за дорученням Президента України була розроблена і вже почала реалізовуватися програма розвитку вітчизняного ПЕК на термін до 2030 року. Стратегічне завдання зводиться до того, щоб зробити державу енергетично незалежною. Важелем його розв’язання повинно стати максимально можливе використання власних національних ресурсів.
На перше місце ставиться потен¬ціал електроенергетики. Як відомо, в Україні її надлишок, тому у неї є всі дані, щоб інтегруватися до європейської системи як донор. Не дозволяє цього зробити вже сьогодні відсутність ліній електропередач. Їхнє будівництво за¬плановано, проте, як не дивно, склад¬ність прозаїчна: опори під високовольтні проводи доводиться ставити на землях, які після розпаювання давно перейшли у приватне користування. Таких ділянок по шляху нараховується 336. Тому одержання дозволу на встановлення стовпа стає проблематичним буквально на кожному метрі, оскільки домовлятися доводиться зі 134 землекористувачами.
Проте, по південній частині нашої області буде протягнено дві додаткові високовольтні лінії електропередач: від Аджалика до Усатового і від Одеси до Арциза. До 1 вересня 2006 року відбудеться тендер на право проектування магістральних ліній. У 2008 році по них вже повинен подаватися струм.
Одночасно підвищується роль теплових електростанцій, які працюють на вугіллі і на ядерній енергії. Як сказав І. Плачков, ми повинні прийти до такого співвідношення, при якому майже 50% енергії повинно бути отримано від експлуатації атомних електростанцій і майже стільки ж від станцій, що працюють на вугіллі.
Аналізуючи готовність Одеської області до зустрічі із зимовими холодами, І. Плачков не міг залишити без уваги такий “болючий” об'єкт, яким вже добрий десяток років є для Одеси її теплоелектростанція. Минулий сезон показав її економічну і технічну неспроможність. Спроба передати її у приватні руки поки що нездійсненна, оскільки підприємства такого роду за законом не підлягають приватизації. На думку міністра, цілком реальним було б перевести її у статус котельні й у такий спосіб одержати підстави для зміни форми власності. Одне погано: серед безлічі інвестиційних пропозицій і заявок про наміри немає поки що жодного фактичного. А без великих вкладів капіталів цей об'єкт не підняти до рівня рентабельності і надійності.
Що стосується атомних електростанцій, то зараз йде вивчення концепцій, відповідно до яких термін дії блоків повинен бути продовжено ще на 15 років. Паралельно повинно бути побудовано ще 14 нових енергоблоків. Одночасно потрібно розв’язати питання із збереженням ядерних відходів. У перспективі ми повинні забрати їх після відстою на російських просторах і пустити на енергопереробку. Щодо вугіл¬ля робляться кроки, щоб збільшити його видобуток від 80 млн тонн на рік до 120. Але нам поки що вугілля для побутового опалення вистачає. Сьогодні на складах Одеської області зберігається 2 млн тонн «чорного золота», і його запаси постійно поповнюються.
Значення газу як першооснови при виробленні енергії набуло тенденції до стрімкого зниження. Його частка в енергоресурсі країни передбачається гранично малою. Це пояснюється тим, що в Україні є свої, причому великі, запаси вугілля та урану.
Торік країна спожила 76 млрд куб. м газу. Якщо порівнювати з раціональною Європою, то виходить, що на виробництво одиниці вітчизняного валового продукту витрата газу утричі вища, ніж усереднений показник по ЄС. Тому фахівці ПЕК висувають мотивації на користь того, що нам достатньо закуповувати 45 млрд кубів газу, а потім постійно зменшувати цей обсяг. Як один із способів компенсації кількості газу, якого не вистачає, пропонується збільшення видобутку із своїх родовищ, а також більш глибше пророблення нафти на переробних заводах. У нас ступінь вилучення корисного продукту досягає 60% у той час, як за рубежем «вижимка» наближається до 90%.
Ось такі тези, що характеризують граничну складність ситуації. Відсутність своєчасної оплати ставить її на межу економічного провалу. Місцем розв’язання багатьох виникаючих при цьому суперечок стають суди. Наприклад, якщо виникає нове підприємство, ВАТ «Одесаобленерго» не має права йому відмовити в запиті певної кількості електроенергії. Проте через відсутність якіс¬них електромереж здійснення цієї подачі стає для енергетиків досить витратним. Ось і доводиться розбиратися, чи не перевищують ці витрати тих платежів, які повинно внести підприємство, що відкрилося. Якщо ж воно не платить вчасно, починаються збитки.
Голова правління ВАТ «Одесагаз» Ігор Учитель сказав, що боржниками у газівників є переважно теплопостачальні організації, які, у свою чергу, не можуть одержати вчасно плату із споживачів. Отже, мабуть, ми зіткнемося і з вимкненнями підприємств не лише від світла, але і від газоподачі. Зі свого боку І. Плачков сказав, що, якщо «Одесагаз» не може забезпечити своєчасної плати по рахунках, то його функції можуть бути передані філії «Нафтогаз України», створеній в Одесі. Адже остання взяла кредит на 800 млн доларів, щоб погасити всі заборгованості за своїх боржників. З одного боку – це факт кричущий. З іншого боку – ця організація може дозволити собі не ставити перед споживачами питання про передоплату і виступити на ринку як самостійний покупець газу. Принаймні 20 млрд кубометрів, що добуваються в Україні і призначені для забезпечення сугубо опалювальних потреб. А людям важливо одне: щоб вони не мерзли у своїх квартирах.
