Понад тисячу гривень коштує тонна карбаміду. Зросли ціни і на аміачну селітру, а без підживлення рослин отримати належний врожай проблематично. Особливо це стосується зрошуваних земель, яких в нашій області нараховується 226,8 тис. га. Займаючи близько 10 відсотків загальної площі, в докризовий період на них вирощувалося понад 40% кормових культур, 80% овочів, 20% зерна та 100% рису. Але з відомих причин ця галузь, як і всі інші, поступово занедбалась. Так у 2001 році поливалось лише 26 тис. га.
Останнім часом поливні площі в області поступово збільшуються. Так у минулому поливному сезоні було полито понад 37 тис. га та виконано понад 72 тис. гектарополивів, що на 32% більше, ніж в 2004 році. Полито овочевих культур – 13,8 тис. га, зернових культур – 10,1 тис. га, з них рису – 2,5 тис. га, кормових культур – 3,9 тис. га, технічних культур – 4,3 тис. га і майже 200 га багаторічних насаджень. Проведені вологозарядкові поливи під врожай 2006 року на площі майже 2 тис. гектарів.
В минулому році на зрошенні зернові культури займали 32%, із них 8% припадає на рис, овочі – 44%, із них 34% томати, багаторічні трави – 9%. Зробивши аналіз за структурою посівних площ, помітно, що ані польова, ані овочева, ані грунтозахисні сівозміни не дотримуються. А негативні наслідки таких порушень, як відомо з практики, довго чекати себе не примусять. Ці слова уже можуть підтвердити маститі фахівці господарств, які давно займаються овочівництвом. Втрачаючи значну частину врожаю від перенасичення грунту специфічними хворобами та насінням бур’янів, а чого вартий пересів овочів, які знищила дротянка, знають тільки самі товаровиробники. Недешево на сьогодні обходиться внесення в потрібній кількості поживних речовин, враховуючи те, що виробники сільгосппродукції знають про спрямованість усіх ланок системи землеробства на підвищення родючості грунту і збільшення врожайності.
Але не завжди застосовуються це у виробництві. Чому б нам не повернутись до забутих істин? Повернутись до посіву трав на зрошуваних землях. Зрозуміло, що вартість води на зрошення далеко не така, яка була в ті часи, коли багаторічні трави в зрошуваній сівозміні займали 25 – 35%. Але якщо врахувати, що люцерна на гектарі залишає в грунті 120 – 450 кг азоту, а це 350 – 1300 кг аміачної селітри, яку потрібно купити, привезти, внести, та до того ж вона підкислює грунт. Окрім того, трави значно покращують структуру, водні, теплові та повітряні властивості грунту. То не так уже збитково, а може й прибутково виходить посіяти люцерну. Прикладом цьому може послужити ВАТ “Петродолинське” Овідіопольського району, де багаторічні трави займають близько 17% зрошуваних земель, і, як результат, в цьому господарстві найвищі в області надої на корову. Значні площі засіяні травами в АК “Свобода” Ізмаїльського району. Вирощування багаторічних трав та сидеральних культур - один з найдешевших та екологічно чистих способів відтворення родючості зрошуваних земель. Адже не секрет, що при зрошенні проходить засолення грунтів та, як наслідок, зниження їх родючості, а трави значно уповільнюють цей процес. У Кілійському районі багаторічні трави займають 26% зрошуваних земель. На жаль, в Татарбунарському, Ізмаїльському районах вважають за розкіш висівати трави на зрошуваних землях. Такої ж думки притримується більшість товаровиробників Овідіопольського та Біляївського районів.
При інтенсивній експлуатації зрошуваних земель необхідно також активно використовувати пожнивні, поукісні та підсівні культури. Протягом усього теплого сезону вони виключають непродуктивне випаровування вологи з грунту і винесення солей у верхні шари, збагачують грунт поживними і кореневими залишками, зменшують забур’яненість, збільшуючи при цьому вихід продукції з гектара. Отже, повертаючись до класичної системи землеробства, використовуючи науково обгрунтовані сівозміни, ми отримаємо тільки прибуток.
