Однією з найскромніших і водночас однією з найзначущіших є професія бухгалтера. З одного боку, рахівники завжди за кадром зовнішніх подій, що відбуваються на очах у довколишніх. З іншого боку – завдяки цим людям регулюється й упорядковується фінансова основа цілеспрямованої діяльності будь-якого колективу.
В Одеській обласній організації товариства Червоного Хреста робота бухгалтера, крім того, що вона, як і скрізь, пов’язана з виконанням обов’язків сугубо за фахом, ще й потребує вміння спілкуватися з людьми. Головбух ОООТЧХ Алла Заставниченко розуміє, що всі операції з оформлення спонсорських грошей і відправлення їх за відповідними рахунками, спрямовані на подання допомоги – часто довго¬очікуваної багатьма. Адже співробітники Червоного Хреста виконують шляхетні завдання підтримки старих громадян, дітей-сиріт, інвалідів, незаможних родин.
– Кошти для подання такої допомоги наша організація залучає від підприємців, установ, приватних фірм і окремих осіб. Не перевелися ще меценати, – говорить А. Заставниченко. – Властиво, бухгалтерія не просто володіє всією панорамою фінансових переміщень, але й знає потреби людей. Так, 2005 року Червоний Хрест зважив на становище і простягнув дружню руку 205478 громадянам. Загалом для них удалося передати 528300 гривень. Ця сума, звичайно, що не вичерпна для усунення всіх ситуативних складнощів. Але як ще в наш важкий час можна дбати про ближнього?
Джерелами матеріального існування Червоного Хреста є спонсорська допомога та поширення марок. На жаль, бажання безкорисливо ділитися своїми заощадженнями зі стражденними – соціальна риса, яка сьогодні на межі вимирання. Є закон України про Червоний Хрест, згідно з яким усі адмі¬ністративні органи мусять у міру змоги допомагати в матеріальному забезпеченні лікувальним установам, а також надавати підтримку дитячим організаціям, будинкам старих і інвалідам. Але мало хто готовий насправді вишукувати резерви для інших – обділеніших побратимів за соціумом.
– І все-таки ОООТЧХ одержує перекази, наприклад, від такої відомої морської компанії, як “Інтерброкер”. Останній раз від неї прийшли цільові гроші для закупівлі продуктів ветеранам війни. За домовленістю з магазином “Таврія” ми підібрали компоненти для пайкових наборів. Звичайно, це крихти, що не розв’яжуть раз і назавжди проблеми харчування для людей старшого покоління. Але що вдієш: ми ж як громадська організація не маємо власних доходів. Виходили з того, щоб усім вистачило нарівно і ніхто не був скривджений.
Найактивніше до процесу подання допомоги залучено фонд “Відродження”, сільськогосподарське підприємство “Авангард”, фонд “Добрий самарянин”. Вдячні червонохрестівці адміністрації ринку “7-й кілометр”, фірмі “Круасан-хліб”, заводові поршневих кілець. Касирка Любов Поманська завжди приймала гроші від таких незмінних спонсорів, як порти, зокрема – Одеський.
– Ми розуміємо, що він сьогодні зазнає економічних труднощів. Але дуже сподіваємося, що портовики відгукнуться і виявлять властиву для них широту душі, як це було протягом багатьох років, – говорить А. Заставниченко.
Її як головбуха Червоного Хреста хвилюють землетруси, повені, стихійні лиха, від яких ніхто не застрахований. Вона переживає цунамі в Азії, затоплення то закарпатських сіл, то вулиць Рені, поділяє прикрощі дітей Беслана. У попередньому році понад 20 тисяч чоловік одержали позалікарняний догляд від патронажних медсестер.
У таких непростих умовах здобувається професійний досвід. У ОООТЧХ А. Заставниченко працює вже 4 роки. Можна розкрити невелику таємницю: хоча бухгалтерка постійно стикається з грішми, зарплата в неї зовсім не престижна. Що ж тримає тут, у Червоному Хресті, цю молоду освічену жінку, яка, здавалося б, могла знайти високооплачуванішу та зручнішу роботу в якій-небудь фірмі?
– Прийшовши сюди з медичної сфери, я знайшла тут чудову атмосферу порозуміння, дружний колектив справжніх товаришів, що не формально, а щиро прагнуть зробити навколишнє життя добрішим. Це ті, що не піддаються ніякому бухобліку людські вартості, що вищі за минущі матеріальні стимули. Це й визначило мій вибір, – говорить вона.
