ДОРОГІ УКРАЇНЦІ!
ШАНОВНА ГРОМАДО!
Пройшло більше п'ятдесяти днів з того часу, коли Верховна Рада зібралась на своє перше засідання. Відтоді не відбулося значного поступу у формуванні уряду і коаліції.
Протягом п'ятдесяти днів громадяни України спостерігають, як лідери фракцій ведуть боротьбу за портфелі та шантажують один одного.
Спостерігати цей процес болісно.
Соромно, що законодавчий орган країни перетворюється на шоу-майданчик.
Зростає обурення та занепокоєність через те, що парламент неспроможний дотримуватися мінімальних стандартів європейської демократії.
Створення дієвої стійкої коаліції, яка сформує професійний уряд, є першочерговим завданням українського парламенту.
Я обурений неспроможністю народних депутатів знайти порозуміння й компроміс. Я стурбований цією затяжною боротьбою особистих інтересів та егоїстичних амбіцій людей, які в першу чергу вирішують сьогодні свої вузькопартійні та особисті інтереси.
Громадяни України, які делегували у парламент п'ять політичних сил, заслуговують на повагу до себе і свого вибору і заслуговують на дієздатний парламент.
Цього тижня я звернувся до Верховної Ради з вимогою чітко дотримуватися Конституції України і законів, у першу чергу в питанні формування коаліції і нового уряду.
Мене непокоїть вільне трактування Основного закону народними обранцями, зокрема щодо подання на прем'єр-міністра. Країні потрібна легітимна влада. Народні депутати мають це усвідомити.
З 1 січня 2006 року, після набрання чинності політичної реформи, український парламент отримав розширені повноваження. Нова роль вимагає високої відповідальності від кожного народного депутата і особливо від лідерів фракцій.
Змушений констатувати – перші місяці роботи Верховної Ради засвідчили: п'ять політичних сил, що прийшли до парламенту, виявилися неготовими працювати в умовах парламентсько-президентської республіки.
Жоден із лідерів партій та блоків не продемонстрував належного рівня відповідальності.
Я повністю поділяю глибоке суспільне несприйняття протистояння, інтриг, нетолерантності, нехтування принципами, політичної метушні.
Суспільство втомилося. Суспільство обурюється таким розвитком подій у парламенті. І відповідальні за цю суспільну апатію сьогодні всі народні депутати, і, особливо, політичні лідери.
Ще під час виборчої кампанії я попереджав лідерів політичних сил, що їхня непримиренна боротьба за портфелі виявиться згубною для країни.
На жаль, жага влади і посад залишається головним рушієм дії українських політиків.
Порушуються домовленості, посилюється недовіра між політиками, поляризується ситуація в парламенті і в місцевих органах влади. Все це грає проти України, послаблює її імідж на міжнародній арені.
Мене непокоять реваншистські настрої деяких політиків. Вважаю неприпустимим випадок, коли народний депутат дозволяє собі перешкоджати роботі журналістів.
Я вітаю солідарну реакцію представників засобів масової інформації на брутальний інцидент з побиттям їхніх колег біля Верховної Ради.
Журналісти продемонстрували політикам, що реваншу кучмізму, в тому числі й у наступі на свободу слова, не буде! І Президент у питанні захисту свободи слова – ваш союзник, шановні журналісти.
Сьогодні я звертаюся до кожного народного обранця, до лідерів парламентських сил.
Ви представляєте законодавчий орган великої європейської країни. Жити за демократичними принципами, керуватися європейськими цивілізованими правилами гри у політиці – це ваш обов'язок!
Україна потребує стабільності і єдності.
Політиканство і протистояння у Верховній Раді гальмують реформи.
Яким я бачу вихід із ситуації, що склалася у парламенті?
Перше. Цей парламент громадяни обрали в умовах чесних і демократичних виборів.
Склад Верховної Ради відповідає суспільним настроям і політичним симпатіям виборців. Як Президент України, я прийняв ваш вибір, шановні співвітчизники. Я сприяв і сприятиму в налагодженні діалогу між лідерами парламентських сил. Переконаний – можливості до пошуку компромісу ще не вичерпано.
Необхідно відновити взаємну довіру і роботу парламенту, а відтак нового уряду.
Саме в цьому сьогодні зацікавлена країна.
Друге. Парламент повинен відновити свою роботу в рамках визначених законом і регламентом. Без цього подальша діяльність Верховної Ради стане безперспективною.
Парламентська більшість повинна усвідомити свою відповідальність за об'єднання країни.
Це вимагає рішень, спрямованих на пошук діалогу і примирення.
Вибори закінчилися і тому потрібно утримуватися від радикалізму.
Ультиматуми у вустах політиків посилюють суперечності, а не вирішують проблему.
Третє. Незалежно від природи більшості, по¬літичним лідерам необхідно зрозуміти – обраний курс на демократичні перетворення, економічну трансформацію, євроатлантичну інтеграцію є незворотним.
Ця умова продиктована часом і суспільством, нашим національним вибором у 2004 році, за який проголосували мільйони українців.
Зовнішньополітичний вибір країни залишається незмінним, парламент і уряд повинні разом працювати на досягнення нашої стратегічної мети.
Шановна українська громадо!
Я глибоко і твердо переконаний – Україна повинна розвиватися винятково у правовому руслі.
Спроби розгойдати країну і поставити під сумнів її демократичну перспективу – приречені.
Відтак хочу, щоб мене почули усі відповідальні парламентарії. У ваших руках шанс розв'язати ситуацію.
Президент і суспільство гідно оцінять ваші зусилля.
Я усвідомлюю, що сьогодні є політичні сили, налаштовані на радикальний розвиток подій.
Вони зацікавлені у конфронтації заради одного – абсолютної влади.
Але треба усвідомити, що будь-який силовий варіант тільки посилює розколи і суперечності в суспільстві.
Розрубати Гордіїв вузол у політиці – це не завжди вирішити проблему.
Тому я стою на позиції, що позачергові парламентські вибори – це надто дороге задоволення для країни. Нова виборча кампанія посилить суспільну апатію, загальмує поступ до Світової організації торгівлі, призупинить прийняття бюджету на наступний рік.
Право Президента на розпуск парламенту – це його останній аргумент, який він обов'язково використає у разі, якщо парламент, лідери політичних сил, кожен депутат не усвідомлять своєї відповідальності перед Україною. Але як глава держави, який усвідомлює ціну такого кроку, я сподіваюся, що в політиків вистачить мудрості знайти компроміс до 25 липня – дня, коли згідно з Конституцією, Президент отримає право розпуску недієздатного парламенту, який не зміг сформувати нового уряду.
Я не допущу анархії і хаосу. Я не дозволю дій, від яких дістануть вигоду сили, що працюють проти України. Я не дозволю, щоб країна була штучно розірвана навпіл політиками.
Цього не дозволить ані Президент, ані український народ.
Мудрості всім нам!
