Протистояння, що виникло між президентською та парламентською гілками влади, вкотре висунуло на порядок денний питання про правочинність Президента на дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Питання сьогодні настільки загострилося, що його прихильники стали шантажувати своїх опонентів. Проте, воно не таке просте, як комусь здається на перший погляд.

Безумовно, відповідно до п. 2 ст. 90 Конституції в зміненій редакції, Президент України має право на дострокове припинення повноважень Верховної Ради, якщо протягом шістдесятьох днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано його персональний склад. Однак, ч. 3 ст. 115 Конституції досить чітко вказує на те, що Кабінет Міністрів, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою або відставку якого Верховна Рада прийняла, виконує далі свої повноваження до початку роботи новосформованого складу Кабінету Міністрів.

З наведених положень Основного закону країни випливає, що в ньому недвозначно розрізняються два юридично важливі поняття: складання повноважень Кабінетом Міністрів перед новообраною Верховною Радою і відставка Кабінету Міністрів, що прийнята Верховною Радою. Підстави їх виникнення, юридичні наслідки, а отже, і умови застосування різні.

Складання повноважень Кабінетом Міністрів перед новообраною Верховною Радою є практично виправданим і логічно обґрунтованим приходом нового складу законодавчої влади. Така є усталена законодавча практика багатьох країн. Воно не залежить від результатів діяльності уряду і не пов’язане з кризовим станом виконавчої влади.

Уряд може бути ідеальним за професійним складом і бездоганним у своїй діяльності (чого практично не буває), але він повинен скласти свої повноваження перед новообраною законодавчою владою. З огляду на цю обставину, конституційні акти більшості європейських країн, зокрема й Конституція України, передбачають положення про продовження виконання урядом своїх повноважень до початку роботи новосформованого складу уряду, не обумовлюючи таке виконання якимись термінами.

Інша справа – відставка уряду, що прийнята парламентом країни. Вона може наставати за неналежне виконання урядом своїх функцій, за невиконання програм, затверджених парламентом або главою держави, та чи мало ще за що. В даному разі йдеться не про формування персонального складу нового уряду новообраним парламентом, а про відставку “кризового” уряду, раніше вже сформованого парламентом. Тому діяльність таких урядів обмежується певним терміном.

У зв’язку з цим, п. 2 ст. 90 Конституції варто розглядати в одному контексті з положенням ч. 3 ст. 115 Основного закону нашої країни. Такий підхід до аналізу зазначених конституційних норм приводить до висновку про те, що в разі “складання” своїх повноважень урядом, Президент не має права на дострокове припинення повноважень новообраної Верховної Ради, якщо вона протягом шістдесятьох днів не сформувала склад Кабінету Міністрів.

Запропоноване зіставлення наведених положень вітчизняної Конституції є логічним висновком, що спирається на професійне правопотлумачення, який має гіпотетичний стосунок до правозастосування. Воно жодною мірою не претендує на категоричність, і тим більше не є тлумаченням зазначених конституційних вимог. Офіційне тлумачення конституційних норм і законодавчих положень може здійснювати тільки Конституційний суд. Але він наразі не може цього зробити через те, що не сформований.

У зв’язку з цим, може виникнути далеко не безпечна ситуація, коли необґрунтовано застосоване конституційне положення нікому буде тлумачити. Наполегливе та нав’язливе підштовхування громадської думки до реалізації Президентом свого права на дострокове припинення повноважень Верховної Ради, потребує незагайного формування Конституційного суду. При цьому у швидко мінливих умовах актуальність поновлення діяльності Конституційного суду надзвичайно зросла не так для президентської, як для парламентської гілки влади.

Якщо минуле скликання Верховної Ради перешкоджало формуванню складу Конституційного суду, побоюючись загрози згортання розпочатої конституційної реформи, то тепер така загроза може нависнути над продовженням діяльності самої Верховної Ради. Таким чином, новообрана Верховна Рада без Конституційного суду може опинитися в пастці, створеній їй парламентом минулого скликання.