Змінюються водії, оновлюється кадровий склад служби дорожньої безпеки. Але все ж зустрічі із працівниками ДАІ на трасах і далі викликають в автоперевізників спогади, часто забарвлені негативними емоціями. Зокрема, не кращі враження збереглися у пам'яті Олега Борисовича Л-ка. Його небажання фігурувати у пресі, називаючи своє повне ім'я, вже свідчення того, що він не виключає наступної реакції з боку капітана міліції, який у минулому місяці зупинив його вантажівку. Водії-далекобійники – люди, які звикли до ризику. І якщо вони чогось побоюються, то для цього є підстави…
Тим часом на Одеському припортовому заводі (ОПЗ) чекали спеціальний вантаж, який він віз з Москви. Він без перешкод минув кордон, благополучно пройшов процедуру «розмитнення». І ось, перед його лобовим склом злетіла смугаста паличка, примушуючи зупинитися. Молодий капітан перевальцем, демонстративно повільно, як ковбої із старих американських вестернів, рушив назустріч. І почалася перевірка документів. Він явно затягував час, похмуро посміхався, даючи зрозуміти, що знайде порушення, – його не проведеш, ніби кожен водій тільки про те і мріє, щоб обдурити автоінспектора. Звичайна процедура перевірки перетворювалася у цілеспрямований пошук причіпки. Він явно насолоджувався тим, що від нього залежать.
Нарешті, капітан тріумфально глянув на Олега Л-ка: причіп його машини не відповідав техпаспортові! Тим часом, минуло півтори години. Вантаж чекали на терміналі заводу. Через його відсутність у виробничому процесі розпочався простій. Чи треба говорити, що такі за¬пізнення спричиняють збитки не лише для автопідприємства, яке втрачає свої ди¬ві¬денди. Але і для держпідприємства, яким є ОПЗ, де збиток через зупинку вимірюється набагато більшими величинами.
Майже через дві години у кабінеті генерального директора транспортної компанії «Транс-Кон» Костянтина Руденка пролунав телефонний дзвінок. Водій просив його втручання. В результаті другого раунду переговорів, що відбувся на трасі, з'ясувалося, що невідповідність техпаспортові зовсім не така об'єктивна і вагома причина. Чому? Та тому що на причіп є свідоцтво. Те, що він іноземного виробництва, капітанові... здалося. Справді, причіп вітчизняного виготовлення, він серійний, але випущений за радянських часів. Завдяки нормальній експлуатації, він добре зберігся і справно служить. Адже на шляху від Москви до Одеси він благополучно минав всі експертизи, пости і кордон.
Але, незважаючи на ці аргументи, капітан вирішив залишити останнє слово за собою:
– У вас проблеми! – зухвало сказав він. І, незважаючи на те, що з'ясування стосунків мало офіційний характер, перейшов на «ти». – Твій водій не колеться, і ти не колешся.
На цьому акт доведення клієнта до кондиції, коли той готовий відкупитися, аби йому дали спокій, закінчився. Перевізникам було кинуто на стіл документи. І водій зміг їхати далі.
Перевізники не обурюються – вони швидше засмучені. Відповідно до їхніх коментарів, невже «даішник» бог і цар на дорозі? Зрозуміло, що час сьогодні не хлібний, і можна домовитися на невелику суму: «Попросив би по-людському, то поділилися б з ним. Але навіщо ж він ображає, натискує всіляко, якщо бачить, що йому не дають хабар. Все треба робити красиво».
Як відомо, ДАІ створено для допомоги рухові. Водії з вдячністю згадують випадки, коли інспектори охороняли їх від рекету на трасах, коли у них, які заночували в степу, бандити вимагали гроші або грабували вантаж. Економічний занепад у країні і незабезпеченість багатьох верств суспільства розбещують мораль, особливо молоді. Але працівник ДАІ – посадова особа. А сама служба дорожньої безпеки існує на наші податки.
Водії також вважають, що замість того, щоб щипати їх, міліціонери потенційно могли б стати такими ж перевізниками і поїсти шоферського хліба.
– Я хочу, щоб люди змінили ставлення як до своїх службових обов'язків, так і один до одного, – говорить К. Руденко. – Адже і водії часто ставляться один до одного без будь-якої поваги.
Наприклад, чому часті аварії виникають на переїздах через залізничні колії? Коли перед шлагбаумами стоять черги, за правилами потрібно, щоб машини до нього не ставали впритул, а залишали до 5 метрів вільного місця. Воно призначене для екстреної постановки спецмашин типу пожежної або карети швидкої допомоги. Але «козирні» власники дорогих іномарок вважають для себе нормою об'їжджати чергу і займати це резервне місце, стаючи, таким чином, поперед всіх. У підсумку ті, хто їздить за правилами, виявляються ущемленими у можливостях. Ті ж, хто сповідує круті поняття, виходить, можуть безчинствувати безкарно. Дивлячись на це, і інші свідомо стають порушниками. Але де реакція ДАІ? Хто контролює ситуації на переїздах? Чому можуть зупинитися посередині дороги два автовласники і незважаючи на те, що створюють «пробки», розмовляти під обурені гудки інших машин, які стоять за ними у заторі? Невже інспектори не бачать, що часто-густо власники ставлять свої машини на тротуарі так, що пішоходам немає можливості пройти? Чи порівнянно з таким непочатим обсягом роботи скрупульозне бажання обскубати далекобійника? Хто ж наведе порядок на дорогах, якщо не працівники ДАІ, які виходять на патруль?
