У червні Владиславу Феліксовичу Чайковському – добре відомому у нашій країні та за кордоном ученому, знаному громадському діячеві, досвідченому педагогу, виповнилося б 85 років.
Владислав Феліксович був багатогранною особистістю – талановитим організатором, великим ученим, чуйним й уважним до людей. Він мав заслужений авторитет у всіх, хто його знав.
Понад 20 років В.Ф. Чайковський служив на посаді ректора одного з найвідоміших вузів країни харчового профілю, нині – Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ). Він зробив великий внесок у вдосконалювання навчально-виховного процесу, розвиток наукової праці, у значне розширення матеріально-технічної бази інституту, завдяки чому той став одним із найбільших вузів країни.
В ОНАХТ і донині шанують пам’ять відомого вченого, чудового адміністратора, мудрого вчителя. Так, ХІ Міжнародна наукова конференція “Вдосконалювання процесів і устаткування харчових і хімічних виробництв”, що пройшла в Одеській національній академії харчових технологій із 31 травня по 2 червня, була присвячена пам’яті В.Ф. Чайковського.
Багато працівників ОНАХТ, що працювали раніше під керівництвом Владислава Феліксовича, зберігають спогади про нього і хочуть поділитися ними з молодим поколінням.
Спогади професора, доктора технічних наук, зав. кафедри теплохолодотехніки М.Д. Захарова – ректора ОНАХТ 1988 – 2003 рр.
Владислав Феліксович був такою різнобічною людиною, що важко охопити всі напрями його діяльності відразу.
Якщо говорити про наукові досягнення, то серед найперших у світі він досліджував робочі процеси в холодильних установках на сумішах холодоагентів і успішно захистив кандидатську, згодом – докторську дисертації. У зв’язку з переходом у холодильній техніці на озонобезпечні холодоагенти і стрімко зрослим зацікавленням до використання сумішів як одного зі способів розв’язання сер¬йозної глобальної проблеми запобігання руйнуванню озонового шару в атмосфері підсумки цих досліджень зберегли актуальність і сьогодні. Роботи Владислава Феліксовича стали відомими так широко, що до нього зверталися по консультації фахівці з багатьох організацій, зокрема з Омського науково-виробничого об’єднання “Мікрокріогенна техніка”. Так спільними зусиллями виник новий напрям у кріогенній техніці, що полягає в застосуванні багатокомпонентних робочих тіл у дросельних установках. Це дозволило в кілька разів скоротити енергоспоживання та поліпшити габаритно-масові показники мікрокріогенних систем. Лише через 20-25 років такі роботи почали провадитися у США та Китаї.
Багато уваги Владислав Феліксович надавав завданню підвищення ефективності абсорбційних холодильних машин, що у низці випадків не мають альтернативи. Під його керівництвом було створено наукову школу, яка набула широкого визання в Україні та за кордоном. Оригінальні технічні розв’язки дозволили впритул наблизитися до компресійних холодильних машин енергоспоживання за збереження певних переваг абсорбційних холодильників (безшумність у роботі, змога використання неелектричних джерел енергії, дешевизна тощо). Важливо відзначити, що ці розробки стали не тільки темами багатьох кандидатських і докторських дисертацій, але й здобули реальне впровадження у виробах Васильківського заводу холодильників.
В останні роки життя Владислава Феліксовича вабила ідея застосування холоду для збереження зернопродуктів на елеваторах і складах. Доброю згадкою про нього стало висування цієї ідеї у вигляді спільного проекту ОНАХТ, ОДАХ УНУХТ на конкурс науково-дослідних робіт, що провадиться Міністерством освіти й науки.
Величезний внесок зробив професор Чайковський у розвиток ОНАХТ, ректором якої він був призначений 1968 року й обіймав цю посаду протягом 20 років. З його ініціативи вже через рік із холодильного інституту було переведено до академії підготовку фахівців за машинами й апаратами харчових виробництв і технологіями консервування, виноробства, м’ясних і молочних продуктів разом із контингентом студентів, викладацьким і науковим складом, лабораторною базою. Завдяки цьому далекоглядному рішенню академія набула нового лиця та стала одним із провідних вузів України харчового профілю. Водночас постала найгостріша проблема радикального розширення матеріальної бази, і з цією проблемою Владислав Феліксович із властивими йому енергією та наполегливістю успішно впорався. Це стало можливим завдяки організаторському талантові та колосальному досвідові, набутому ним при створенні навчально-наукових центрів в Індії та Єгипті. У короткий термін побудовано три навчальні корпуси, спортивний комплекс, три гуртожитки на дві тисячі місць, впроваджено в експлуатацію сучасний обчислювальний центр; багато кафедр і лабораторій обладнано новітнім устаткуванням і засобами технічного навчання. Владислав Фе¬ліксович щодня особисто контролював перебіг будівництва і вирішував непрості в ті часи питання з виділенням лімітів і взаємодії з підрядниками.
Владислава Феліксовича вирізняло уважне й доброзичливе ставлення до співробітників, особиста участь у розв’я¬занні їхніх проблем, уміння створити й підтримувати творчу атмосферу та здоровий психологічний клімат у колективі. Водночас він був нетерпимий до порушників трудової дисципліни й морально-етичних норм.
Останні роки керівництва академією збіглися з перебудовою, що почалася в країні та в системі вищої освіти. Зокрема, було встановлено норму, відповідно до якої обіймати посаду ректора можна було тільки до 60 років. Тому Владислав Феліксович змушений був полишити роботу, яку дуже любив і якою міг би займатися ще багато років. Ми, спадкоємці його багатогранної діяльності, безмежно вдячні Владиславу Феліксовичу за його працю і вбачаємо головне своє завдання в подальшому підвищенні потенціалу та престижу академії.
Спогади професора, доктора технічних наук, зав. кафедри екології харчових продуктів і виробництв ОНАХТ В.З. Геллера.
Владислав Феліксович був одним із найперших учених, що запропонували використовувати суміші як робочі речовини в холодильній і кріогенній техніці. Він чудово розумів важливість проблеми вивчення теплофізичних властивостей і показав перспективи цієї проблеми у світлі виконання найважливіших, зокрема й екологічних, завдань розвитку цієї галузі. Потрібно відзначити, що позиції радянських вчених на ниві термодинаміки та теплофізики були традиційно сильні. І Владислав Феліксович, будучи, імовірно, за своєю природою максималістом, поставив завдання створити лабораторії, що перевищують світовий рівень як за експериментальними, так і за розрахунково-теоретичними дослідженнями.
Його ідеї про те, як реалізувати поставлене завдання, важко переоцінити. Не можна було перестати дивуватися широті його кругозору при аналізі ситуації та баченні перспектив у, здавалося б, новій для нього галузі знань. У відносно короткий термін (7-8 років) були створені лабораторії. Проведені в них фундаментальні та прикладні дослідження визнані й високо оцінені в усьому світі. За результатами цих досліджень було опубліковано близько 200 праць, зокрема кілька монографій, захищено 46 кандидатських дисертацій, а три працівники кафедри теплохолодотехніки стали докторами наук.
Якість наукових розробок, виконаних під керівництвом Владислава Феліксовича, надзвичайно висока. Вчені провідних країн, зокрема США, Німеччини, Японії, дотепер запитують копії наукових статей, опублікованих понад 25 років тому, а провідна дослідна організація світу (Національний інститут стандартів і технологій, США), у якій над цією проблемою працюють понад 300 науковців, сьогодні ще не досягла рівня робіт теплофізичної лабораторії одеського вузу тридцятирічної давнини.
Спогади асистента кафедри процесів і апаратів ОНАХТ В.В. Шведова.
Владислав Феліксович Чайковський прийшов до нас в інститут, будучи вже досвідченим адміністратором і відомим ученим. Безумовно, він був непересічною особистістю. Самою долею його призначено бути керівником. Зовні – дуже поважна постать класичного лідера, що заявляє про свої якості вже ходою, манерою поводження, мовою.
Професіонал високого класу у своїй галузі, Владислав Феліксович мав іще й тонку інтуїцію. Якось йому принесли дані експериментів і результати розрахунків із висновками. Розрахунків було досить багато за обсягом. Владислав Феліксович швидко переглянув результати і відразу сказав: “Такого бути не може”. Обчислили, перевірили – виявилося, що він мав рацію.
Суворий, вимогливий керівник, В.Ф. Чайковський водночас був дуже людяний, розумів і цінував гумор. Навіть у тих випадках, коли він лаяв (причому, завжди слушно) когось із співробітників, його очі дивилися по-доброму, з лукавинкою з-під нахмурених брів. Таким його запам’ятали всі, хто з ним працював, хто в нього навчався.
За матеріалами видання «Владислав Феликсович Чайковский». Серія «Вчені Одеси». – Вип. 37. Бібліографічний покажчик//Укладачі: Н.П. Білявська, Л.Н. Бур’ян. – Одеса: Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького. – 2006.
