На думку провідних політологів, становище, що склалося після політичного кульбіту соціалістів, перевело ситуацію до якісно нового русла. Можливо, глибші наслідки цього кроку виявлять себе з часом, однак на сьогоднішній день очевидно, що Партія регіонів серйозно зміцнила своє становище й по суті справи стала не тільки лідером коаліції, але й її домінантом. Конфігурація, що склалася, дозволяє їй реалізовувати економічні проекти як у сфері промисловості, так і сільського господарства. Наявність необхідного кадрового й організаційного забезпечення таких рішень дозволяє сподіватися, що наявні в економіці проблеми все ж таки можуть бути поверненими в бік їхнього успішного розв’язання. Трохи складніший стан справ на зовнішньополітичній орбіті. Зрозуміло, що попередню європейську орієнтацію буде значною мірою переглянуто. У той же час необхідно враховувати, що однобічна проросійська спрямованість, якщо вона буде реалізована, загрожує втратою європейських ринків, а отже – технологій та залучення до того, що в сучасному світі називають бізнес-культурою цивілізованого суспільства. Крім того, у таких умовах ускладниться приплив іноземних інвесторів і, як наслідок, знаходження ніші – другорядного придатку північного сусіда. Отже, регіонали, щоб бути щирими прагматиками не тактичного, а стратегічного рівня, змушені будуть шукати збалансовані підходи, у яких враховувалися б інтереси їхніх бізнес-груп з інтересами аналогічних груп Росії та Заходу. Також очевидно, що інші «коаліціанти» не будуть мати скільки-небудь значимого впливу, як реальні соціалісти або комуністи. Досить ймовірна трансформація цих політичних сил у партію влади.
Що стосується жовтогарячого крила, то тут найскладніша ситуація у «Нашої України». Відхід її до класичної опозиції означає втрату влади, а отже, і якогось серйозного впливу на державні процеси. Входження до коаліції – втрату голосів значної частини виборців. Уявляється, що в умовах існування нинішнього рівня політичної культури й пріоритетності економічних інтересів, певна частина «нашоукраїнців» піде до так званої широкої коаліції. Демократична її частина, не обтяжена тягарем капіталу, або утворить окрему політичну течію, або приєднається до БЮТ.
Можливі трансформації і в очолюваній Ю. Тимошенко партії, але здається, що переважна її частина залишиться вірною своєму лідеру з причини дії факторів: по-перше, входження до широкої коаліції не реалізує тих запитів, які висуває особисто Ю. Тимошенко та її найближчі соратники ані з погляду постів, ані з погляду впливу на ті або інші процеси; по-друге, велика особиста ворожість між лідерами ПР та БЮТ; по-третє, перебування в опозиції, за умови серйозних прорахунків правлячої коаліції, дає лідеру БЮТ великі шанси на перемогу в майбутніх президентських перегонах.
Говорять про можливий варіант, за якого парламент буде розпущено. Однак розпуск парламенту принципово не змінить співвідношення сил. Більше того, таке співвідношення може ще більше змінитися на користь регіоналів через невиразність дій помаранчевої коаліції після виборів. Важливим залишається й економічний фактор – значні витрати на виборчий процес. І ще, помаранчевий політичний сегмент розгубив потенціал соціальної динаміки, що була накопичена виступами на Майдані. Сьогодні ініціатива в руках регіоналів, а отже й дії суб'єктів політичного процесу, щоб не привести до серйозних соціальних потрясінь мають бути продиктовані цією аксіомою.
