Усі, кого зводила доля з Оленою Максимівною Густіною, погодяться, що в її серці панують якості, властиві істинно віруючій людині – Віра і Добро.
У минулому педагог, яка віддала школі чверть століття, Олена Максимівна не змогла, пішовши на пенсію за вислугою років, далі жити без книг. Любов до літератури плюс педагогічна освіта, знання психології зробили з неї блискучого бібліотекаря Кілійської центральної районної бібліотеки.
На абонемент звертаються читачі різних вікових і соціальних категорій, і Олена Максимівна з властивою їй делікатністю вміє знайти ключик до серця кожного з них. Не секрет, не завжди вони приходять тільки за книжкою. Бібліотека – це не просто книжкове сховище, як і перекладається це слово з давньогрецької, це ще і центр духовного спілкування. А в наш час саме його й не вистачає. Олена Максимівна вміє слухати, навіть якщо розмова не стосується літератури. У спілкуванні з нею читачі, зокрема люди похилого віку, які особливо мають потребу в людському теплі, знаходять розуміння. Її люблять і цінують колеги. Вона вчителька, яка любить навчатися, знайомитися з усім новим, і при цьому залишається вчителькою, наставницею для молодих колег. Вона з тих людей, що ваблять до себе.
Олена Густіна відома у нас і як поет-лірик. Відсутністю письменницького честолюбства можна пояснити появу її творів у друкованому вигляді. Поезія О. Густіної нагадує тихий струмок, добрий і світлий, як і її авторка.










