Черговий брифінг у міськвиконкомі був присвячений планованого перенесенню пам’ятників: Леніну, «Потемкинцам – потомки» та академіку Глушку.
На запитання журналістів відповідали начальник міського управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Володимир Мещеряков та начальник міського управління архітектури та містобудівництва Володимир Колокольников.
Незважаючи на те, що процес спілкування з представниками ЗМІ був досить тривалим, він породив немало запитань, на які так і не були дані відповіді.
Зрозуміло, що такі питання, як, наприклад, перенесення пам’ятника потьомкінцям, що став одним із одеських брендів, просто так не вирішуються – йому передують громадські слухання.
Ось і тут, за словами чиновників, до влади постійно зверталася громадськість, занепокоєна не інфляційними процесами в економіці (зверталася, починаючи з 1992 року), не політичною нестабільністю, відсутністю тепла та гарячої води у будинках чи неправильним розподілом Чорноморського флоту, а винятково перенесенням пам’ятників.
Але, якщо численних Іллічів, що розташовані у школах, на підприємствах та в інших громадських місцях вдалося звезти до парку ім. Ленінського комсомолу, де вони раптом практично в одну мить зруйнувалися (як кажуть: як з очей – так і з думки), то з головним Леніним Одеси, що стоїть на Куликовому полі, так вчинити не вдалося. Даний об’єкт культурної спадщини, як і пам’ятник потьомкінцям, охороняється державою. Тому на сесії міської ради депутати від імені територіальної громади ухвалили рішення щодо перенесення пам’ятників, відповідний дозвіл одержано і з Києва. Грошей, щоправда, у міському бюджеті на перетягування масивних гранітного та бронзового пам’ятників немає, але фонди, спонсори, зрештою свідомі громадяни, які так довго чекали на визволення пам’ятних місць від монументів, що намозолили їм очі, судячи з усього, цілком можуть зібрати необхідну суму. Все це жваво описувалося на брифінгу. Оптимізму тим, хто сумнівався, мали додати мальовничі планшети із зображенням того, як гарно впишуться пам’ятники до нових місць розташування.
Однак брифінг проходив не так гладко, як хотілося б його організаторам. Справа в тому, що серед присутніх журналістів переважна частина не була допущена на засідання містобудівної ради, де обговорювалося питання перенесення пам’ятників. Звичайно, журналістів цікавило, якими були критерії, за якими відбиралися допущені. Інформація ж про те, що велика кількість представників ЗМІ заважає працювати членам міськради, критики не витримує, вже надто болюче питання, що обговорювалося.
До райдужної ж перспективи відвідувань іноземними делегаціями парку ім. Ленінського комсомолу, аби поглянути на пам’ятник Іллічу (і потечуть до району інвестиції) дуже мало віриться. Це навіть на Нью-Васюки не схоже…
А ось проекти перетворення Куликового поля, що спорожніло, напевно привернуть увагу інвесторів. Це – підземний торговельно-розважальний центр плюс транспортна розв’язка. Коротше кажучи, місце колишніх парадів біля підніжжя пам’ятника Іллічу буде нести зовсім інше значеннєве навантаження.
Питання тільки у тому, як впишеться в нову ідеологію площі пам’ятник борцям за Радянську владу в Одесі, який розташований напроти Ілліча. Чи його теж з часом перенесуть?
На жаль, чітких, виразних відповідей і на ці запитання представники ЗМІ не одержали.
Пам’ятнику ж героям повстання на броненосці «Потьомкін» вготоване місце на Митній площі. Як впишеться туди досить масштабний монумент – теж запитання, на яке, до речі, виразної відповіді одержати не вдалося.
Вкрай мало чіткої інформації прозвучало і про ситуацію у Міськсаду. Зате з’ясувалося, що пам’ятник Леніну в Одесі, який стоїть на Куликовому полі майже 40 років, як би це м’якше сказати, «неправильний»…
Старі архітектори розповіли на містораді (куди не пустили журналістів) про те, як квапливо і без оформлення усіх необхідних документів пам’ятник приймався і що було багато сумнівів стосовно його художньої цінності. Однак до певного часу про невідповідність гранітного вождя ніхто не заїкався…
На моє запитання, чи не спіткає гранітного вождя доля знищених у парку Ленінського комсомолу Іллічів, відповів оптимістично: «Ні, я особисто оглянув. Він дуже міцний, гранітного не розіб’єш, можна тільки висадити в повітря»…
Ось, власне кажучи, й все. Журналісти з брифінгу розійшлися незадоволеними. А пам’ятники залишилися поки що стояти на своїх постаментах. Вони й не таке бачили і чули за минулі роки…
