Коли в село приходить справжній господар, який піклується не тільки про прибутки очолюваного сільгосппідприємства, але й про людей, можна не сумніватися: майбутнє у такого села є! Але поряд із цим як багато ще залишається маленьких сіл, позбавлених перспектив і гарантій на стабільне життя!
Мешканці невеличкого села в Саратському районі із поетичною назвою Надежда полюбляли жартувати: «Нам боятися нема чого! Відомо, надія вмирає останньою!». Однак міцне за радянських часів місцеве базове господарство стало давати серйозні збої. І пишатися досягненнями трудівників, 41 з яких було нагороджено орденами й медалями СРСР, зокрема орденами Леніна й Жовтневої революції, вже не доводилося.
Борги перед працівниками, пайовиками й господарствами, що непомірно зросли, спопеляли надію на краще життя. Збідніла дарами земля, що була не орана й не одержувала добрив. На знатному вівчарському племінному заводі, заснованому у 1981 році, різко знизилося поголів'я. Утримувати овець, що залишилися, виявилося важко: рік у рік кормова база бажала залишатися кращою.
У 2003 році занепале господарство із боргами в розмірі 2 мільйони 200 тисяч гривень взяв під своє крило керівник КФГ «Нива» Олександр Петрович Юрескул. Багатьом спочатку здавалося, що вирівняти «махину», що похитнулася, неможливо. За борги в господарстві відключили електроенергію. Щоб хоч раз на добу напоїти тварин, що залишилися, доводилося електроенергію красти. Буквально через півроку Юрескулу вдалося погасити заборгованість по зарплаті на суму 460 тисяч гривень. З того часу зарплата виплачується щомісяця і вчасно. Трохи пізніше виплатили борги по майнових паях. Сьогодні в Надежді укладено вже 604 договори.
Мешканці Надежди були начувані про вагому допомогу, яку Юрескул надавав селянам Ярославки, де розташована основна садиба фермерського господарства, і де нараховується 346 пайовиків. Сподівання виправдалися: практично через рік колишні борги, включаючи податкові, було погашено. Нововпровадження Юрескула, як і набраний темп робіт, вселяли серйозні перспективи.
Раніше вівці в господарстві перебували на двох фермах. За вказівкою Олександра Петровича їх об'єднали, і вже незабаром це дало досить непогані результати. Зараз єдина ферма перебуває на території Надежди. Звиклий ухвалювати кардинальні рішення Юрескул не став ремонтувати старий будиночок тваринника, а зніс його зовсім. Сьогодні на цьому місці красується нова споруда. Всередині у стилі Юрескула – сучасний євроремонт. Грубка-«голландка» облицьована кахлем. Поруч із будиночком тваринника розташувався будинок харчоблоку із зимовим та літнім варіантами їдальні для працівників, яких безкоштовно годують тричі на день. Тут же є санвузол, душ із гарячою водою, яка для потреб ферми надходить із власної артсвердловини.
Люди, про яких керівник дуже піклується, працюють із повною самовіддачею. Під їхньою опікою перебуває 2340 овець, серед яких маточне поголів'я становить 1500 голів вівцематок. На фермі вирощують незвичайних овець м'ясо-шерстної асканійсько-кроссбредної породи одеського типу.
Їхня вовна цінується особливо, попит на неї завжди підвищений. За останні три роки колектив ферми досяг непоганих показників: на початок року вовни одержали 4,2 кілограми на стрижену вівцю, сьогодні вже 4,6 кг. Продуктивність баранів даної породи також безсумнівна. Потенційно кожний з них здатний виробити понад тисячу ягнят на рік. Отара нараховує 700 голів, на яку припадає 24 барани. Будь-який баран відмінно знає «своїх» овець, ніколи не забрідаючи до «сусідок». Про реєстрацію кожної вівці, яка має власний номер, ведеться статистика. Відповідно позначається, від якого барана ведеться родовід. Зазвичай вівця приводить одне, рідше двох ягнят. У журналах і картках звітності записане й те, міцним чи слабким видалося чергове ягня.
Сьогодні, напередодні зимівлі, зоотехнік-селекціонер Марія Федосіївна Зелінченко не натішиться:
– Всього заготовлено 860 тонн силосу й 350 тонн сіна. Тварини їдять досхочу! За час моєї роботи на племзаводі вівці ніколи не одержували такого раціону як зараз. Солома в раціон практично не включається, тільки додатково або за показниками! В іншому ж вибір для збалансованого харчування є, мається досить сіна й зерна. Ми щороку беремо участь у тваринницьких виставках Одеси й Києва, будучи призерами. І сподіваємося, що наші показники надалі будуть ще вищими.
Тваринницькі приміщення, незважаючи на ранню осінь, відремонтовані й утеплені до зими. Дах в порядку, лише подекуди залишилося пересклити вікна.
Крім овець, на фермі в Надежді утримують 1200 голів свиней. З недавнього часу приміщення для тварин обладнані за новою шведською технологією. Олександр Петрович Юрескул особисто побував на виставці народного господарства в Кіровоградській області, запозичивши там впроваджене нововведення. Воно виявилося досить ефективним, до того ж, вимагає мало робочої сили. Комбікорм завантажується до годівниці раз на тиждень, обладнані поїлки свинки включають рильцями самостійно, і свіжа артезіанська проточна вода їм доступна у будь-який час. На запитання кореспондента, як скоро свині навчилися користуватися краниками, Олександр Петрович відповідає:
– Буквально за день. Вони кмітливі! Нинішньої осені планую побувати в США, можливо, й там вдасться запозичити що-небудь ощадливе й прогресивне. Переконаний, що наші українські свинки у найкоротший час освоять і американські технології!
На надеждинській фермі у Олександра Петровича є «живий куточок». У спеціальній загороді на повному пансіоні розгулює 27 вільних корів, які вільно приводять і вигодовують своїх телят. Тут же на пансіоні розгулює 20 коней. Щоправда, останні трохи «підробляють», періодично підвозячи корм до приміщень ферми.
– Навіть стосовно тварин Олександр Петрович проявляє добродійність, не говорячи про людей, – зауважує завферми Василь Віталійович Лисецький. – А скільки допомагає людям на селі. Особливо пенсіонерів не залишає без уваги, на найменше прохання відгукується. Ви б подивилися на відремонтоване правління, приємно подивитися. Та й працюється в таких умовах з вогником.
До складу Надеждинської сільради, при чисельності громади близько двох тисяч чоловік, входять села Негрове, Молдове, Благодатне. Середній вік працюючих у КФГ «Нива» по Надежді 35 – 40 років. Тому так зраділи люди, коли сюди прийшов впевнений господарник і лідер. Щоб село могло гідніше жити, Юрескул надає посильну допомогу. Це літнє оздоровлення дітей, захоплюючі екскурсії, доплата по харчуванню в школі понад 1000 гривень на місяць, безкоштовне доставляння хліба й молока. Дитсадку виділяється м'ясо за заниженими цінами. Минулого року на ремонт школи в Надежді перераховано 5 тисяч гривень, напередодні нинішнього нового навчального року також зроблено чимало. 2 тисячі гривень Юрескул спрямував на відновлення системи водопроводу в селах Молдове й Негрове. Вдалося керівникові знайти кошти й для безкоштовного двотижневого оздоровлення пайовиків-інвалідів в оздоровчому таборі у Маяках. Оздоровлення будь-якої дитини наполовину вартості оплачує профспілка.
У цей час середня зарплата по Надежді та Ярославці становить 680 гривень. Нинішнього врожайного року КФГ «Нива» посіло з валу друге, а з врожайності третє-четверте місце в Саратському районі.
Тільки по Надежді намолотили 7200 тонн зернової групи. Багато хто знову дивується, оскільки на землях Надежди великої врожайності досягти вкрай важко: на схилах великий змив ґрунту. Однак по 27 центнерів з гектара тут взяли. Це при тому, що на доглянутій землі Ярославки врожайність по зерновій групі досягла 29,2 центнера. Парадокс? Зовсім ні, просто на надеждинську землю прийшов справжній господар.
