В Україні виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державні виконавчі служби та регулюється Законом України „Про виконавче провадження”.

Згідно зі статтею 7 Закону України „Про державну виконавчу службу”, працівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.

Стягувач та боржник мають право подати скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову в здійсненні передбачених даним Законом дій.

Стягувач або боржник можуть подати скаргу начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Розгляд скарги начальником відділу державної виконавчої служби не позбавляє особу права оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до суду.

Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії чи бездіяльність державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби.

Суд розглядає скарги на постанови державного виконавця, перевіряючи їх відповідність закону: про відкриття виконавчого провадження, про відкладення провадження виконавчих дій, про повернення виконавчого документа, про стягнення виконавчого збору тощо. Крім того, він розглядає скарги не тільки на акти державного виконавця, а й на інші його дії по виконанню рішення, наприклад виконавчих дій у нічний час, неробочі та святкові дні (ст. 31 цього Закону), проведення виконавчих дій за відсутності понятих (ст. 16 цього Закону).

Частина 3 статті 85 передбачає, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі, а також встановлює вимоги до неї. Так, скарга повинна включати:

1) назву відділу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби подаються начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 10-дений термін, а у випадку оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій – протягом трьох днів (ст. 32 Закону, ст. 385 Цивільно-процесуального кодексу України).

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника відділу державної виконавчої служби, розглядається у 10-денний термін. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні скарги у 10-денний термін може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині другій цієї статті, розглядаються у порядку, встановленому Законом "Про звернення громадян".

Частиною першою статті 384 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядається у 10-денний термін у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша ст. 387 Цивільно-процесуального кодексу України). Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний термін з дня одержання ухвали (ст. 389 Цивільно-процесуального кодексу України).

Згідно з частиною третьою ст. 121 Цивільно-процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таке законодавче врегулювання надає додаткові гарантії захисту прав і законних інтересів учасників виконавчого провадження.