За кількістю парадоксів і порушень історія заводу «Біостимулятор» схожа на правове фентезі. Байдужим бути до нього не можна хоча б тому, що він у масових масштабах випускає таку відповідальну продукцію, як медичні препарати та вітаміни. Проте, підприємство вражене вірусом конфлікту між двома формами власності: державної та приватної. Точніше, він викликаний тією конфронтаційною позицією, що її без особливих церемоній зайняло керівництво ТОВ «Біостимулятор». Свою назву воно запозичило у справжнього власника, яким є дочірнє підприємство «Біостимулятор» державної акціонерної компанії «Укрмедпром». Весь його пакет акцій належить державі.
Як пояснив директор держпідприємства (!) “Біостимулятор” Олексій Коваленко, ключові моменти цієї ситуації викладені в листах, направлених як до правоохоронних органів, так і до всіх інстанцій виконавчої влади міста. Властиво, ці матеріали підкріплені відповідними документами, частину з яких було надано присутнім на прес-конференції.
Історія питання починається з 2003 року, коли майновий комплекс заводу “Біостимулятор” був переданий в оренду теперішньому товариству з обмеженою відповідальністю. Воно і займалося його експлуатацією останні два роки відповідно до договору про оренду. Але, як видно, без великого успіху, оскільки сьогодні це ТОВ стоїть на межі банкрутства. При цьому якість медикаментів, що випускаються, впала настільки, що вони величезними партіями бракуються фармакологічними контролерами як України, так і Росії.
У лютому 2006 року державна інспекція з контролю за якістю медикаментів ухвалює припинити діяльність заводу у зв’язку з порушенням ліцензійних умов. Це може означати, що устаткування та виробничі приміщення не відповідають нормам, тому і не дозволяють випускати хорошу продукцію. При цьому керівництво заводу скасовує, наприклад, таку важливу операцію, як перегляд ампул.
Як говорить О. Коваленко, директор ТОВ, привівши підприємство в жалюгідний стан, знаходить порятунок у тому, щоб його поховати. Для цього ним створюється ще одне підприємство. Теж товариство з обмеженою відповідальністю і точно з тією ж назвою – “Біостимулятор”. Врешті цього до Одеського відділення Фонду держмайна України (ФДМ) подається заява від старого ТОВ (№ 1) про розрив договору про оренду і про передання орендних повноважень новоспеченому ТОВ (№ 2). Тобто, по суті відбувається перекладання з правої кишені до лівої. Відповідно до офіційної процедури ФДМ повинен у такому разі звертатися до організації, що є розпорядником майна, – в даній ситуації це Міністерство охорони здоров’я України. З’ясувавши в чому справа, Київ відмовляє новостворюваному ТОВ “Біостимулятор” в оренді цехів, корпусів і устаткування. Натомість від Міністерства виходить намір відродити підприємство як державне. При цьому конкурс на посаду директора заводу виграє О. Коваленко. На цій підставі він 11 вересня цього року в супроводі представників ФДМ приходить на завод, щоб посісти своє законне місце в ієрархії керування. Однак натикається на демонстративно зачинені ворота: посадовці ТОВ силовим способом не дозволяють йому потрапити на заводську територію. Як говорять в Одесі, – “чисто в наглую”. Те, що нахабність – друге щастя, достеменно не доведено. Але приватників супроводжувало дивне щастя. Наприклад, у Хаджибейському райвідділі міліції, куди звернувся О. Коваленко, на його заяву ніяк не відреагували. Може, співробітникам здалося не досить значущим для вживання заходів, що майно підприємства, яке повернуло статус державного, незаконно експлуатується з корисливою метою товариством з обмеженою відповідальністю? Причому, яке не має підтверджень на право бути на території держпідприємства.
Щоб відвернути увагу колективу від цих фактів, теперішнє керівництво ТОВ поширює чутки, що, мовляв, директор Коваленко призначений шляхом махінацій, і з його боку варто чекати репресій, внаслідок яких усіх буде звільнено, а завод – закрито. Властиво, це провокує в людях агресію проти міністерських ухвал. При цьому підбурювачі безцеремонно фальсифікують завдання, поставлене перед О. Коваленком при затвердженні його на посаді директора ДП “Біостимулятор”. А вона саме й полягає в тому, щоб зберегти фахівців на їхніх робочих місцях. На жаль, після підбурювання робітники не хочуть вступати з О. Коваленком у нормальний діалог.
– Усе, чого поки що вдалося реально домогтися, – це поставити на об’єкт державну службу охорони, – говорить він. – Хоч це допоможе убезпечити завод від того, щоб з його території не виносилося нічого зайвого.
Так сьогодні і стоять на прохідній поруч представники державної охорони і тієї, що її найнято приватними господарями “Біостимулятора”. Тільки й це не останній штрих до сформованої фантастично парадоксальної картини.
З літа 2006 року ТОВ перебуває в процесі банкрутства. Але цехи аж ніяк не закриті. Вони працюють аж у три зміни, і машини, вантажені виробленим товаром, тільки встигають від’їжджати від воріт. Це вже насторожує: чи не несе дане банкрутство ознаки мистецьки створеного інсценування? Подивимося!..
Зазвичай нове підприємство відкривається з новою назвою. Але тут збережено колишню, причому вона збігається з тією, за якою завжди був відомий його державний аналог. Приватні хазяї, мов навмисно, вносять плутанину. Ще більш насторожуючі симптоми є в нинішній інтерпретації одного ТОВ в інше. Так, документально відомо, що колишнє ТОВ має заборгованість перед новоутвореним на понад 700 тис. гривень. Арбітражний керуючий наділений повноваженнями розбиратися тільки з майном, що належить приватному секторові. Але ніяк не продавати землю, устаткування і цехи, що ніколи і не виходили зі сфери державної власності. А скільки ж того приватного майна? З документів виходить, що на 30 червня 2006 року приватники нажили добра на суму, що не перевищує лише 400 тис. гривень. Що, в такому разі, одне ТОВ могло продати іншому ТОВ на 700 тисяч, – здається, питання, на яке повинні відповісти слідчі органи!
Сама процедура банкрутства почалася з ініціативи ТОВ № 1 у червні 2006 року. Термін укладеного з ним договору про оренду мав минути тільки 2008 року. Запитується, навіщо йому трансформуватися в точно таке ж підприємство, якщо ясно, що воно не рентабельне? А якщо рентабельне, то навіщо його банкрутити власноруч? І як узагалі може бути здійснений перехід у нову іпостась, якщо ТОВ, що в стані банкрутства, права на оренду не має?
Загадкою є й те, чим ТОВ збирається розплачуватися з кредиторами. Адже, щоб задовольнити їхні боргові запити, воно має в арсеналі тільки кілька комп’ютерів, мобільних телефонів, офісні меблі та канцелярське приладдя. Тим часом, серед кредиторів – Курський завод із виробництва скла, борг перед яким дорівнює 1 млн 317 тис. гривень, центр зайнятості Суворовського району, куди ТОВ не доплатило 71 тисячу, завод “Теком”, якому належить повернути 359 тисяч, Одеська фірма “Півдполіграф”, якій від ТОВ “Біостимулятор” належить 250 тис. гривень. Свої 1 млн 92 тис. гривень чекає від ТОВ і “Приватбанк”. І це не цілий список! А вже як орендарі умудрилися зробити борг перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на понад 4 млн гривень, це, мабуть, теж шарада для аналітиків зі слідчих органів. З боку ТОВ також дуже неакуратно перераховувалися сплати за оренду до ФДМ. Їх доводилося не раз вимагати через суд. Загальна заборгованість за податками зібралася трохи вище 60 тис. гривень. Звідки ж такі величини, якщо завод постійно працює і збуває продукцію? Теж цікаве питання: куди (або кому?) ідуть зароблені гроші?!
Отже, привід для серйозного занепокоєння про цілісність заводського майна не знімається. Але, попри це, частка підприємства з більш ніж сумнівною легальністю щосили користується виробничими потужностями держави. І не дає змоги законному директорові впливати на господарські процеси заводу. Скільки ще часу триватиме перешкоджання діям представника держави?
