Цей східний вислів згадався у зв’язку з темою семінару, що недавно відбувся в облдержадміністрації: «Вступ України до СОТ: перспективи та виклики для малого та середнього бізнесу». Попри позірні переваги такого вступу, питання залишається дискусійним. Про це свідчить наявність різних думок, що як доповнюють, так і спростовують одна одну.
І цілком закономірна потреба публічної розмови на цю тему. Організаторами семінару виступили такі авторитетні інстанції, як Міністерство економіки України і Український центр міжнародної інтеграції спільно з обласним керівництвом. Відкрив його перший заступник голови облдержадміністрації Борис Звягінцев. У робочій президії також були заступник міністра економіки України Валерій Пятницький, голова Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України, народний депутат України Ксенія Ляпіна. Від облдержадміністрації була начальниця її Головного управління економічного розвитку та європейської інтеграції Галина Безікович.
На семінарі було розглянуто, наскільки є пріоритетним для нашої державної політики вступ до Світової організації торгівлі, а також можливий вплив цього факту на розвиток конкурентного середовища в національному бізнесі. Аналізові піддалися ті переваги та ризики, що неминуче мусять виявити себе в нашій економіці в разі, якщо Україна стане членом СОТ.
Більшість експертів схиляються до того, що конфронтація політичних сил у нашій країні стала приводом для деяких угруповань зробити вступ до СОТ розмінною монетою в здобутті собі популярності. З іншого ж боку, довгострокові інтереси економічного розвитку перебувають у серйозній залежності від вузькополітичних прагнень окремих фракцій. Як сказав у вступному слові Б. Звягінцев, тим більше важливим є донесення до мас об’єктивних даних про те, як перебігає цей неоднозначний процес долучення до співдружності, у якій сьогодні беруть участь 150 країн. У зв’язку з цим мають бути відсутні сумніви, викликані дезінформацією або недостатнім рівнем інформування за проблемою. Поки що Україна тільки серед спостерігачів у Світовій організації торгівлі. Проте, вона визнана країною з ринковою економікою, що за логікою передбачає співпрацю з іншими країнами на рівних засадах. Тож у цьому сенсі не витримано балансу інтересів.
Крім того, на семінарі зазначалося, що стрімкий розвиток світової системи господарювання призводить до зростання обсягів торговельних оборотів. А це, своєю чергою, ставить завдання постійного вдосконалювання механізмів регулювання торговельного режиму. Україна поки що не має прямих повноважень брати участь у формуванні міжнародних відносин і правил гри.
Проте не треба забувати, що ми є країною, орієнтованою на експорт. При цьому наш внутрішній ринок піддається впровадженню товарів, визнаних в інших країнах низькоякісними. Але вони знаходять тут попит у широкого споживача. Це викликано тим, що рівень нашої економіки поступається індустріальним системам західних країн. Частково це визначено нашою специфікою, що виражається в тому, що професійні докази господарників часто не можуть протистояти тискові політичної кон’юнктури. При цьому частіше говориться про масштабні напрями, але не про їхнє докладне втілення в практику. Адже вступ до СОТ неодмінно буде сполучений із накладанням на нашу державу цілої низки зобов’язань. А їх реалізація – з багатьма сплатами та наступною звітністю. Тобто, ми муситимемо з перших днів складати іспит на відповідність щодо вимог, висунутих СОТ. Чи здолає це наша економіка, і з яких фондів покриватимуться ці організаційні матеріальні витрати? Так, наприклад, бюджет СОТ 2006 року склав 175 млн швейцарських франків. Якою мірою ми повинні брати участь у його наповнюваності? Не уникнути і перетворення національної законодавчої системи, що матиме забезпечувати правове поле для виконання багатогранних угод СОТ. Не можна губити з уваги і встановлені технічні стандарти, особливості врегулювання конфліктів. Є і такі нюанси, як торгівля послугами, інтелектуальною власністю, пропорції між національними правилами та міжнародними регламентами.
І все-таки ми дивимося в перспективу. На сьогодні висунуті життям завдання полягають у тому, щоб тисячі питань, які виникають на шляху вступу до торговельної співдружності, були перетворені з “бар’єрних” на розв’язанні. Найпривабливішим, генеральним, чинником у цьому процесі залишається зручність проникнення до найширшого світового ринку. Розуміючи це, зі свого боку, виражаючи думку облдержадміністрації, Б. Звягінцев відніс її до прихильників вступу до СОТ.
