З відходом червонопрапорної епохи, з її травневими і листопадовими демонстраціями, у нашому житті, схоже, почало чогось не вистачати. Якогось спільного свята. Ідеї – однієї на всіх. Коли раптом десятки, ні – сотні рук, облишивши повсякденне, починають конструювати якісь бутафорські споруди, що прослужать всього кілька годин, а потім будуть залишені, як непотрібні. Занурюючись у передсвяткову метушню, кожен розуміє, що з погляду здорового глузду це зовсім ірраціональне заняття. Але… Але душа просить свята! Насамперед, свята спілкування, свята польоту фантазії і яскравих барв широкими мазками.
В останні роки, щоб вгамувати емоційний голод, громади почали вигадувати масові заходи. Кожне місто, кожне село – на свій лад. У жителів Кілійського району, на мій погляд, фантазія виявилася досить розмаїтою.
Щороку у вересні в Кілії провадиться День району, у якому беруть участь всі підприємства та організації. У цьому році організатори свята – Кілійська районна рада і райдержадміністрація – зробили ставку на міські та сільські ради. І, треба сказати, громада не осоромилася.
…Біля очеретяного тину йде жвава торгівля. За чим же така небачена черга? Виявляється, вилківці привезли копчену рибу. А тим часом на імпровізованому подвір'ї закипів величезний самовар з ароматним чаєм – підходь, народе, пригощайся! Тут же наполегливо пропонують покуштувати місцевого вина-новака. Виставка картин, фотографій, робіт народних умільців доповнює образ української Венеції.
Тим часом на сусідньому газоні танцюють смаглявки-молдаванки. Жителі села Фурманівка запрошують всіх до каса-маре. Тут же стоїть "апарат" для переробки винограду, господарі пригощають всіх густим солодким мустом і, звичайно, вже готовим продуктом минулорічного врожаю.
А поруч – статечне застілля жителів села Трудове. На столі – горщечки з українськими стравами, на стіні – портрет Шевченка в рушниках.
Разюче відрізняється імпровізоване гагаузьке подвір'я жителів Старих Троян...
Це свято ще раз показує, наскільки самобутній і різноманітний Кілійський район, як свято шанують тут традиції і звичаї.
Кожна сільська рада, готуючись до свята району, прагнула показати, насамперед, трудові досягнення і потенційні можливості. Жителі Шевченкового, наприклад, з дарунків полів спорудили цілу "Ейфелеву вежу", мешканці села Ліски дивували учасників осіннього свята свіжою полуницею, ну а підприємства самої Кілії показали такий спектр продукції, що можна було просто розгубитися. Марочні вина, ковбаси, всілякі копченості, а кондитерських виробів – солодке море. Особливо велике враження справила виставка-продаж ПП "Престиж", яке запропонувало кілійцям твори кондитерського мистецтва. Залишаючи свято, багато родин несли із собою солодкі кошики з кремовими трояндочками, їжачків з грибами на шоколадних голках, цукрових лебедів в ароматній кокосовій стружці. І все-таки найцікавіші виставки приготували до свята діти – кожна школа, навіть дитячий садок привезли на День району роботи своїх вихованців.
Організатори свята завбачливо приготували на березі тихої заводі столики, і кілійці, скориставшись сонячним вихідним днем, ще довго відпочивали під кронами дерев і ділилися враженнями.
Всі сільські ради були нагороджені оргкомітетом грамотами та цінними подарунками.
Райдержадміністрація і районна рада відзначили також ті підприємства, організації, установи, які, готуючись до свята району, виявили надзвичайну фантазію.
Відцвів ще один вересень. Через кілька днів будуть видрукувані фотографії. І, розглядаючи їх, багато хто скаже: "У яких красивих і багатих краях ми живемо!".
