29 вересня на Одещині з робочим візитом побував міністр охорони навколишнього природного середовища України Василь Джарти. Він ознайомився зі станом екології на острові Зміїному, оглянув та познайомився з умовами функціонування глибоководного суднового ходу (каналу) Дунай – Чорне море, зустрівся з колективом та ознайомився з діяльністю Українського наукового центру екології моря, оглянув судна цього Центру, що базуються в Аджаликському лимані.
Під час перебування на Одеському припортовому заводі, міністр охорони навколишнього природного середовища Василь Джарти та голова Одеської обласної ради Микола Скорик провели прес-конференцію, на якій, відповіли на численні запитання одеських журналістів. Сьогодні ми подаємо нотатки з цього приводу нашого спеціального кореспондента.
“Для кожного, хто щиро дбає про розвиток нашої економіки, про добробут людини, – слово “екологія” повинно бути священним”, – ось думка міністра Василя Джарти, яка послужила ключем до розуміння сенсу його робочої поїздки до Одеси, розуміння глибинного змісту його принципових підходів до вивчення і розв’язання тих проблем, які постають сьогодні і перед ним як міністром охорони навколишнього природного середовища, і перед журналістами, які пишуть на теми екології, і, звичайно ж, перед усіма жителями нашого – чого вже там гріха таїти – екологічно занедбаного краю.
“Проблем дуже багато і вони складні, – провадив далі міністр, – але для того, щоб нам вдалося їх подолати, потрібно, щоб кожен із нас зрозумів, що екологія – невід’ємна, а подеколи й визначальна складова національної економіки. Що тільки дбаючи про екологічну безпеку кожного нашого виробництва, кожного нашого економічного проекту, ми нарешті по-справжньому навчимося дбати про безпеку кожного з нас, кожної людини зокрема. І треба рішуче відмовлятися від тієї узвичаєної практики, коли до питань екології ставилися, як до чогось другорядного, а фінансування навіть дуже відповідальних екологічних проектів здебільшого відбувалося за залишковим принципом, знецінюючи в такий спосіб і сам проект, і зусилля науковців-екологів, і саму ідею”.
Побувати на древньому клаптикові землі посеред моря, званому островом Зміїним, – мрія кожного одесита. І можливо, колись, коли острів стане одним із центрів морського та екологічного туризму, ця мрія буде цілком здійсненною. Але що стосується міністра екології Василя Джарти, то він прибув туди одразу після засідання Кабінету Міністрів, на якому розглядалися стратегічні для нашого народу і молодої незалежної країни питання паливно-енергетичної безпеки, питання максимального забезпечення потреб населення власними, вітчизняними і відносно дешевими паливно-енергетичними носіями. І, як сказав міністр, він отримав персональне доручення Прем’єр-міністра Віктора Януковича тут, на місці, радячись з фахівцями та представниками місцевої влади, з’ясувати можливості якомога швидшої та успішної розвідки акваторії острова Зміїного і всього морського шельфу на предмет вивчення запасів у цьому регіоні природних покладів нафти і газу і налагодження їх ефективного видобутку.
Попередній висновок досить втішний: шельф Чорного моря справді багатий на нафту й особливо на газ. Але щоб мати більш чітке уявлення про їх запаси в тому чи іншому регіоні, про умови видобутку і їх собівартість, потрібно, передусім, відродити та інтенсифікувати геологічну розвідку дна моря. З фахівцями, схоже, проблем не існує. Але ось уже понад сім років ця робота дуже слабко фінансується і так само слабко технічно забезпечується. Міністр не з простої цікавості оглянув два морські геологорозвідувальні та дослідницькі судна, які збитково простоюють в районі Аджаликського лиману, замість того, щоб активно досліджувати морське дно. Й обіцяє потурбуватися, щоб у бюджеті знайшлися кошти на ремонт цих суден і налагодження вже наступного року активної роботи хоча б одного з них.
Острів Зміїний – майже крихітний, людей там перебуває небагато, промисловості нема, але навіть там міністр зіткнувся з проблемою утилізації та переробки твердих відходів. І перш ніж зустрітися з журналістами-екологами, він уже знав, що на Одещині чекає свого часу вже понад 4 млн тонн твердих відходів. Що тут є до сотні різних складувань ядохімікатів та мінеральних добрив, які через погану збереженість свою і втрату первісних властивостей становлять реальну загрозу для навколишнього середовища, й особливо для тварин і людей; що, крім величезних офіційних, так би мовити, законних сміттєзвалищ, тут існує безліч великих і малих несанкціонованих смітників. І на запитання журналістів, що ж конкретно Міністерство екології збирається робити, щоб виправити цю ситуацію, висловив тверде переконання, що в області слід терміново спорудити щонайменше два солідні заводи з переробки відходів.
Причому підходити до цієї проблеми слід комплексно, тобто подбати про весь ланцюг: від збирання відходів у контейнери – до їх транспортування, належної переробки і випуску відповідної, передбаченої певними технологіями продукції. Щоб ці підприємства не просто знищували відходи, а використовували їх масу і природні властивості; щоб вони випускали потрібну населенню промислову продукцію і в такий спосіб окупували затрати на їх спорудження і навіть давали прибуток.
Окремим рядком у цьому проекті має стояти утилізація відходів закладів медицини. Люди, далекі від екології, навіть не здогадуються, що відходи наших лікарень та поліклінік, з усіма їх шприцами, ампулами, залишками крові... – давно віднесені екологами до особливо небезпечних. І радять або дуже надійно захоронювати їх, або, ще краще, знищувати в спеціальних печах.
Ознайомившись з ходом відбудовних робіт на каналі Дунай – Чорне море, Василь Джарти заявив, що, безсумнівно, канал слід остаточно відбудувати і він повинен працювати з належною йому потужністю. Так, роботи провадяться на території Дунайського біосферного заповідника, але екологи України та різних європейських організацій пильно стежать за дотриманням Україною умов міжнародних зобов’язань. Досить сказати, що, згідно з Указом Президента України від 2004 року, загальна площа біосферного заповідника збільшена майже на чотири тисячі гектарів і сьогодні вона сягає понад 50 тисяч га. Та й це ще не все. Найближчим часом до нього буде приєднано ще понад тисячу гектарів дуже важливих для екологічного здоров’я регіону територій. І, як мовлено було в прес-релізі, розданому з нагоди прес-конференції, у мінприроди вважають, що “спільне існування заповідника і глибоководного каналу має поєднати соціально-економічні інтереси регіону та зберегти природні об’єкти всесвітнього значення”. Що й казати, наміри дуже благородні.
Кожен, хто побуває на Припортовому заводі, буде вражений його ландшафтним парком, витвореним перед заводоуправлінням; його чудовими фонтанами, максимальним облагородженням самої території. Навіть важко повірити, що ти стоїш перед заводом, на якому виробляють тисячі й тисячі тонн аміаку і карбаміду – дуже небезпечних для навколишнього середовища речовин. І міністр був задоволений з того, що переконався: на Припортовому застосовуються найновітніші технології екобезпеки та мінімізації шкідливого впливу виробництва на довкілля. Зокрема, на сховищах аміаку тут змонтовано надійну систему постійного акустико-емісійного контролю, запроваджено надійну систему очищення газу СО2, запроваджено систему осушення синтез-газу.
Ці та інші технологічні заходи дозволили не тільки перетворити завод на екологічно безпечний, але й збільшити продуктивність агрегатів аміаку та економити значну кількість природного газу. До того ж, на двигунах, на їх газовому вихлопі, тут встановлено спеціальні котли-утилізатори для виробництва пари і нагріву води. Тобто, з одного боку, на заводі не шкодують коштів на запровадження новітніх технологій, з іншого – дбають про те, щоб використати на користь заводчан, користь підприємства всі можливі вигоди і можливості виробництва.
Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ) – відносно молодий, його створено лише в 1992 році, на базі Одеського відділення Державного океанографічного інституту. Проте він уже має досвід участі у кількох дуже солідних міжнародних проектах. Його науковці виступили з 200 публікаціями. Тут видано довідкові посібники-атласи “Мінливість гідрофізичних полів Атлантичного океану за даними спостережень на стандартних розрізах”. Центр володіє копією Всесвітньої океанографічної бази даних всього Світового океану, зібраних майже з усіх океанографічних станцій. Тут функціонує банк даних про стан Чорного та Азовського морів майже за 100 років, що дозволяє більш глибинно пізнавати кліматичні процеси, вдаватися до прогнозування погодних умов та вивчати екологічний стан цих басейнів.
До речі, під час прес-конференції я запитав у міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Георгійовича Джарти, чи знають у його відомстві про екологічні проблеми одного з унікальних куточків не лише Одещини, а й усієї України – Тилігульського лиману, що знаходиться на стикові двох областей, не має єдиного реального господаря і страждає від неузгодженості дій державних органів та свавілля всіляких забудовників, браконьєрів... Тож чи розробляється якийсь комплексний план еколого-економічного освоєння цього регіону.
Міністр відповів, що він знає про ці проблеми, одначе говорити про якийсь комплексний державний проект освоєння та збереження цього заповідного куточка поки що рано. Треба створити державну комісію, яка б докладно вивчила реальну ситуацію, можливості і проблеми його та подала свої пропозиції.
А тим часом для співробітників Центру екології моря, як і для співробітників Міністерства екології, не є таємницею, що, за експертними оцінками Державної геологічної служби, перспективні ресурси нафти і газу на 1 січня 2006 року в Азово-Чорноморському регіоні становили 1531,9 млн тонн умовного палива. Зокрема, на північно-західному шельфі Чорного моря, поблизу острова Зміїного, ці запаси (з уже розвіданих) становлять 604,1 млн тонн. Якщо до цього додати значну кількість газу та нафти, розвіданих в інших регіонах – на значних територіях Західної України (в Прикарпатті та Закарпатті), на Полтавщині, Сумщині, в інших краях, то не варто дивуватися з того, що дехто з іноземних експертів, які здогадуються про істинні, стратегічні запаси палива в Україні (попри всі плакання наших урядовців щодо залежності держави від поставок енергоносіїв) вже називають Україну таким собі “нерозробленим європейським Кувейтом майбутнього”. А що ці поклади справді не освоєно, – то це так. Тому що на сьогодні, скажімо, освоєння початкових ресурсів в басейнах Азовського і Чорного морів ледве сягає жалюгідних чотирьох відсотків.
...Про цю та низку інших економіко-екологічних проблем якраз і йшлося на нараді керівників органів влади, підприємств, організацій та закладів, яка того ж дня, 29 вересня, відбулася під спільним головуванням міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Джарти та голови Одеської обласної ради Миколи Скорика.
