Щоранку, проводжаючи свою дитину до школи, ми даємо їй гроші й наказуємо: “Бери, але обов’язково попоїж”.
Сцена, мабуть, всім відома. Повторюється вона з дня в день. А чи завжди ми цікавимось, як витрачаються гроші? Між тим, не всі діти витрачають їх за призначенням. Одні за рахунок шкільного обіду накопичують монетки на заповітну покупку, інші, чого гріха таїти, наловчились грати на гроші, треті навіть відкладають на цигарки. Звідси потім і всілякі болячки. Причина? Нерегулярне та незбалансоване харчування.
...З початком навчального року більшість дітей йдуть до навчального закладу, не снідаючи. А там...
Донедавна про які гарячі страви могла йти мова, якщо вчителям не виплачували зарплатню, і вони влаштовувалися на інші роботи, а що вже говорити про штати харчоблоків?! По-перше, припинилось планове постачання продуктів, по-друге, кухарі також розбіглися, хто куди. Відтак, учні харчувалися бутербродами. Отож, і нахапалися захворювань.
Останнім часом ситуація в навчальних закладах змінилася на краще. В більшості шкіл району повернулися до радянських стандартів, коли учні в обов’язковому порядку забезпечувалися дешевими, а й то безкоштовними, гарячими обідами. Харчоблок став начебто ще одним класом. А що в цім поганого?
Розповідає головний спеціаліст відділу освіти та молодіжної політики Комінтернівської райдержадміністрації Лілія Олексіївна Відоменко:
– У нашому районі 35 шкіл різних ступенів. Проблема шкільних обідів активно почала вирішуватися після того, як це питання було розглянуто президією районної ради. Сьогодні йдеться про другий етап втілюваної у життя програми “Шкільна їдальня” – відновлення закладів харчування, покращення якості страв та здешевлення їх вартості.
Сьогодні їдальні працюють у всіх школах І-ІІІ ступенів, а також у 15 загальноосвітніх школах І-ІІ ступенів. Під час підготовки шкільних приміщень до навчального року кухням надавалась така ж увага, як і кабінетам фізики, хімії, біології, лекторським аудиторіям. Харчоблоки мають проточну воду, бойлери для її підігріву, холодильники, умивальники, електросушилки і, звичайно ж, посуд і відповідні меблі. Чудово виглядають їдальні у Комінтернівській, Кіровській, Красносільській, Олександрівській школах. А в Кремидівському, Крижанівському та в Кубанському закладах освіти кухні будуються. Це будуть дуже сучасні харчоблоки. Наприклад, у згаданій Кремидівській школі здано в експлуатацію новий навчальний корпус, а їдальню вирішено розмістити в старому. Це буде об’єкт європейського стандарту.
Із 6242 школярів 2296 учнів 1 – 4 класів харчуються безкоштовно. Не платять за обіди діти-чорнобильці, сироти, інваліди, підлітки із малозабезпечених сімей. Ці витрати взяли на себе сільські та районна ради. З місцевих бюджетів фінансуються також утримання обслуговуючого персоналу та часткова закупівля продуктів і напівфабрикатів, що дещо здешевлює вартість обідів платних. Принаймні, ніхто з батьків не відмовляється від оплати гарячих обідів за так званими ринковими цінами.
На собівартість страв впливає те, що частину “провіанту” школи заготовляють самі. Із земель запасу вони отримали від сільрад наділи, на яких власноруч вирощують городину. У Ониськівській школі, наприклад, де директором В.П. Бойко, на зиму вже зроблені запаси моркви, буряків, капусти. Обіди тут готують із трьох страв.
У багатьох школах вчителі, старшокласники та їхні батьки на зиму припасають закрутки: помідори, огірки, перець, компоти тощо. Все це зберігається у шкільних прохолодних підвалах, або в приватних льохах, звідки в потрібний час консервована продукція надходить на обідній стіл школяра.
Велику допомогу в організації дитячого харчування надають спонсори. Скажімо, Першотравневій школі допомога надходить від директора ТОВ “Комінтернівська птахофабрика” В.І. Руденка, Фонтанській – від кількох фермерів, Кордонській – від директора ТОВ “Кордонське” Р.В. Отчича.
В районі справді немало зроблено і робиться для розвитку дитячого харчування. Проте хай не складеться у читача враження, що в Комінтернівському районі все гаразд. Немає їдальні у Каїрській школі. Правда, кухню тут обладнали і щось гаряче діти можуть з’їсти в коридорі під час перерви. Відсутній харчоблок у Вовківській школі. Тут знайшли свій вихід. Село невелике. Тому обідати дітей відпускають додому. Для цього на годину подовжено велику перерву. Теж своєрідний вихід із ситуації.
– Однак влада буде домагатися, аби стаціонарні харчоблоки з’явилися у кожному навчальному закладі, – сказала Лілія Олексіївна.
Відомо, як багато уваги приділяють учителі вихованню в дітей почуття поваги до хліба, бережливого ставлення до народного добра. Тому їдальня в школі стала ще одним, якщо хочете, навчальним кабінетом. Тут школярам пропонують власноручно приготувати бутерброди, салати, солодкі напої. Під час обіду вони стають офіціантами, їх обов’язок – прибрати після себе посуд, витерти столи, підмести приміщення. А як доречна під час обіду розмова про хліб, коротка розповідь про тих, хто його вирощує, випікає!
Шкільна їдальня ще, як кажуть, на шляху до досконалості. При будівництві чи реконструкції навчальних закладів в креслення треба закладати не просто “кімнати для прийому їжі”, а просторі зали з механізованими лініями роздачі обідів. А хіба погано, так би мовити, мати свій фонд продуктів? Скажімо, потрудились учні на збиранні врожаю – розрахунок овочами, картоплею, м’ясом, фруктами. Обід буде дешевшим. Якщо ми говоримо, що найкраще – дітям, очевидно, з усіляких складів, баз повинні відпускатися продукти для школярів тільки вищої якості. Можливо, настав час подумати і про посаду дієтсестри в школі. Словом, проблем немало. Вирішувати їх потрібно вже сьогодні. Цього вимагає життя, вимагає здійснювана нині шкільна реформа.
Обід у школі... А йдеться ж про здоров’я нації.
