Дивуватися цьому чи ні, але жоден із опитаних перехожих не відповів стверджувально, чи є він членом лікарняної каси. Реакція – найрізноманітніша: здивований погляд, тривала пауза, але найчастіше – запитанням на запитання: “Це що – типу “чорної” каси?” Лише одна дама років під 50 і цілком інтелігентного вигляду з неприхованим роздратуванням пробурчала: “Знаємо ми цю касу! На державні грошики медики тільки й лікуються”. Я намагалася було їй щось пояснити, але вона, щось буркочучи під ніс, пішла.
Ось із цим я й прийшла до головного лікаря Арцизького району Миколи Гавриловича Чернюка.
На території лікарняного містечка я бувала і раніше. І завжди захоплююся ідеальним порядком. Влітку тут зелено, пахнуть квіти, підбілено бордюри. Неодноразово мені доводилося чути від людей: “Яке щастя, що у нас є така шикарна лікарня!” Але лише головлікарю (насамперед йому) відомо, чого варта висока оцінка пацієнтів і керівництва області, яку дають районній лікарні, – тим більше в умовах не зовсім вдалого реформування охорони здоров’я в країні. Адже в Законі про бюджет так і не виділено окремим рядком всі фінансові витрати на цю важливу галузь. Тому медицині ж, як і раніше, доводиться розраховувати і на підтримку людей.
Сумно, але на тлі, скажімо, Великої Британії, де серед соціальних програм пріоритетне місце відводиться розвиткові медицини, і на тлі США, де на медичне обслуговування однієї людини на рік відводиться три з половиною тисячі доларів, ми з нашими річними 20 доларами виглядаємо жебраками. Але жити треба! І лікуватися навіть при дуже злиденному гаманцеві теж треба. Ось тут саме лікарняна каса може стати паличкою-виручалочкою – лише стань її членом і сплачуй справно внески.
Микола Гаврилович прикидає: якщо, скажімо, членами лікарняної каси стане тисяча людей, то річна сума цих внесків (по десять гривень на місяць) складатиме 12 тисяч гривень. За статистикою, із кожної тисячі по медичну допомогу звертаються 750 осіб. І лише від 80 до 100 потребують стаціонарного лікування. Ось на них кошти лікарняної каси і витрачаються. Зрозуміло, що в будь-якому разі залишок на наступний рік перейде. І хто знає, можливо, саме ці гроші якраз і знадобляться тим, хто в попередні роки (і дякувати Богові) ними не скористався, оскільки не хворів. До речі, сам Микола Гаврилович два роки є членом лікарняної каси, акуратно сплачує внески і радий, що своєю в ній участю допомагає іншим.
На жаль, ідея створення лікарняної каси поки що належного поширення серед непрацюючих не здобула. Та й не всі працюючі про неї знають. На сьогодні із 320 її членів (і це при чисельності населення району в 47 тисяч осіб) 260, саме медпрацівники, – переважно люди середнього і низького статку – медсестри, санітарки. Для них при зарплатні у 400 гривень оплата лікування – скажімо, запалення легенів – на кошти ще й лікарняної каси (а це до 600 гривень) – чимало означає. Дізнавшись про це, згадала нещодавню розмову з одним лікарем. “Як ви гадаєте, хірург набагато більше грошей одержує за санітарку?” – спитав він і сам же відповів. – “Якщо він без категорії, без чергувань, а санітарка працює з хлоркою, має нічні, то різниця у них в оплаті праці – в гривень 50. Посадити б наших парламентарів на лікарняну зарплатню – швидко внесли б які треба корективи...” Що ж, чи варто дивуватися тому, що серед членів лікарняної каси є й лікарі?
На сьогодні в її складі люди, які винятково живуть у самому місті. Села в цьому розумінні “сплять”, і даремно. Адже правий Микола Гаврилович, коли говорив: “Куди у першу чергу звертаються по матеріальну допомогу при призначенні лікування? – до керівника підприємства. А отже, він повинен бути зацікавлений в тому, щоб якомога більше його працівників стали членами лікарняної каси. Тоді і витрати підприємства будуть меншими”. Така ось залежність.
Справді, ну хто і де сьогодні провадить на місцях роз’яснювальну роботу? Хіба що самі медики, та й то з нагоди, до слова. Чернюк же вважає, що ця тема – коник самих керівників підприємств, установ, організацій, які знають своїх людей в обличчя, а отже здатні їх переконати. Якби в Арцизі було не 320 сьогоднішніх, а тисячі три-чотири членів лікарняної каси, - ККД її був би набагато вищим. Адже за статутом Арцизької лікарняної каси (її веде лікарка Марина Миколаївна Мутовчи) 60 відсотків накопичень йде на лікування, а 40 – на придбання обладнання. Торік, наприклад, гроші дуже знадобилися на купівлю електрокардіографа, а до нього придбали ще й довгоочікуваний кальпоскоп для жіночої консультації. А скільки інших апаратів ще треба? Добре, спонсори іноді допомагають. Завдяки істотній фінансовій підтримці депутата обласної ради В’ячеслава Володимировича Маркіна купили автоклав за 24 тисячі гривень, голова ВАТ “Шампань України” Гнат Васильович Братінов і завідувачка аптеки Галина Петрівна Кискина допомогли купити кілька бойлерів. Фермер із Нової Іванівки Федір Семенович Куцарев подарував холодильник. Завжди готові допомогти голови ВАТ “Комсомолець” Геннадій Іванович Терзі, ДГ ім. Кутузова Афанасій Зіновійович Челак, директор ТОВ “СПМК” Михайло Костянтинович Лебеденко. Солідну суму із Італії надіслала на потреби районної охорони здоров’я колишній її працівник. Два тижні тому рішенням районної ради виділено 38 тисяч гривень на придбання егофагоскопа. І багато разів благополучне вирішення проблем райлікарні досягалося завдяки безпосередній участі депутата облради, заступника голови обласної ради Георгія Івановича Арабаджи. І спасибі всім цим людям за безкорисливість і розуміння: власними силами і невеликими можливостями районній охороні здоров’я поки що не впоратися з безліччю проблем. На цьому тлі чітко вимальовується важлива роль і лікарняної каси. У кожному разі я того ж дня стала її членом. Хто за мною?
