Вирушаючи на весілля, хрестини, ювілей або іншу урочистість, жительки молдавських сіл, якими б ошатними не були плаття або костюм, завбачливо беруть із собою... розношені тапочки. Тому що в туфлях, навіть дуже зручних, не витримають ноги: танцювати завзято, несамовито, невпинно належить до ранку.
Молдавани – народ життєрадісний. І все-таки весела вдача – тільки частина портрету цієї нації. Про це я думала, збираючись на свято – День молдавської культури, заснований районним національно-культурним товариством “Ізвор”.
В Ренійському районі мешкає близько 20 тисяч молдаван (49% населення), які вносять істотний внесок у його соціально-економічний розвиток. Можна назвати сотні імен людей, що досягли у своїй професії великих висот, майстерності, що заслужили на глибоку повагу земляків. Досить сказати про те, що основне підприємство району – Ренійський морський торговельний порт, очолює людина, що виросла в родині, у якій говорили молдавською – Сергій Костянтинович Строя. Три роки тому він очолив хронічно збиткове підприємство, і за нетривалий час зумів організувати колектив у 1,7 тисячі чоловік на ефективну працю. Вже в 2004-му і 2005 роках Ренійський порт спрацював із прибутком. Сергій Костянтинович має великий авторитет як у колективі, так і в районі, інтереси якого представляє в Одеській обласній раді.
…В Будинку культури звучить народна молдавська музика. У залі практично немає вільних місць. Серед глядачів впізнаю екс-голову Ренійської районної ради Івана Георгійовича Каравасилі – він теж приїхав на свято рідної культури. До колишнього керівника району, а нині фермера, який успішно веде своє господарство, підходять люди – привітатися, міцно потиснути руку.
Молдавське національно-культурне товариство “Ізвор” (“Джерело”) було зареєстровано торік. Очолила його людина з великим авторитетом – Олег Костянтинович Бурля. Жителі Ренійського району знають його, насамперед, як висококласного лікаря-невропатоло-га, який очолює відділення Центральної районної лікарні. Щодня і щогодини Бурля доводить свою вірність клятві Гіппократа: у нього завжди відкриті двері для всіх стражденних, котрих він терпляче, не шкодуючи сил, часу і просто душевного тепла виходжує, ставить на ноги. Люди відповідають Олегові Костянтиновичу взаємністю – для цієї людини теж відкриті всі двері. Не можна не відзначити, що О.К. Бурля продуктивно попрацював у ролі депутата районної ради в минулому скликанні, завдяки його старанням, зокрема, було газифіковано одну з околиць міста. Але все це – нелегкі робочі будні, а сьогодні – свято.
…Голова товариства відрекомендовує залі гостей, що приїхали до Рені. Це – голова Асоціації молдаван України Анатолій Фєтєску, директорка Бюро у справах міжетнічних відносин при уряді Республіки Молдова Ольга Гончарова, солістка оркестру “Мугурел” Кишинівської філармонії Марія Сарабаш. Втім, співачка не у гостях – жителі Рені вважають її землячкою: свого часу Марія Сарабаш навчалася в Ренійській середній школі № 4, де були класи з викладанням молдавською мовою. До речі, організатори свята приготували сюрприз для співачки – зустріч з вчителькою рідної мови Марією Василівною Арнаут, яка вже розміняла дев’ятий десяток.
Концертну програму відкриває працівник обласного Центру національних культур, іскрометна акторка Галина Нікіта-Куля. За нею – от сюрприз! – на сцену виходить Марія Катаной.
Марія Георгіївна Катаной десять років очолювала відділ культури Ренійського району. Це був період, коли культура фінансувалася за залишковим принципом, виділюваних з бюджету коштів не вистачало навіть на зарплату. Скільки сліз було пролито в її кабінеті, скільки висловлено різких слів. Однак Марії Георгіївні вдалося зберегти кадри, творчий потенціал району. Колективи продовжували працювати, особливу увагу приділяючи збереженню традицій і обрядів багатонаціонального Придунав’я. У самої Марії Георгіївни нагромадилися десятки тек етнографічних матеріалів, яким немає ціни. Робота забирала всі сили, і тільки після виходу на пенсію у Марії Георгіївни з’явився час на те, що від Бога – вона знову почала співати у супроводі ансамблю народних молдавських інструментів “Ізвораш”, який, до речі, цими днями відзначив своє 30-річчя.
В Ренійському районі – сім сіл, і п’ять з них – з компактним проживанням молдаван. Звичаї, національні традиції намагаються зберегти численні фольклорні колективи, що працюють при будинках культури. Ось і сьогодні на свято приїхав зростаючий у своїй майстерності ансамбль “Мугураший” Долинськогобудинку культури, яким керує подружжя Строя. Нова постановка у запального фольклорного колективу Плавнівського будинку культури. І, звичайно, у програмі – феєрверк усіх свят і фестивалів, знаменита “Опінкуца”, дітище Миколи Олександровича Александрова.
За освітою Александров – агроном, працює головою СВК. 25 років тому, повернувшись до села по закінченні сільгоспінституту, молодий фахівець вирішив створити хореографічний колектив. І ось вже чверть століття Орлівка – танцююче село. Творче, цікаве життя з “Опінкуцею” прожили сотні хлопців і дівчат. Народний колектив не раз виступав на сценах України, Молдови, Румунії. Микола Олександрович, батько трьох дорослих дітей, як і раніше, сам із задоволенням танцює в колективі.
Незадовго до святкування Дня молдавської культури делегація з Ренійського району побувала в Кишиневі, де взяла участь у другому Конгресі молдаван, що мешкають за межами Республіки Молдова. За участь у розвитку, взаємозбагаченні національних культур М.О. Александрова і О.К. Бурлю було відзначено Дипломами Бюро міжетнічних відносин при уряді Республіки Молдова.
…І знову звучить народна пісня. Зала ловить, всотує, вбирає кожне слово. Тому що воно – рідне. Серед глядачів – Віра Петрівна Хамурарь, яка багато років пропрацювала заступником редактора з дубляжу газети. Так, Ренійська районна газета раніше виходила двома мовами – російською і молдавською. Щоб забезпечити переклад, треба досконало володіти двома мовами, знати, відчувати все їхнє багатство. І Вірі Петрівні, яка виросла в найбільшому молдавському селі Новосільське, котра з молоком матері всотала любов до рідної мови, вдавалося нести в народ красиве, містке, влучне слово. На жаль, через фінансові проблеми дубляж газети в останні роки не здійснюється, але Віра Петрівна Хамурарь донині працює в редакції, вже як “російський” коректор.
…Четверту годину на сцені звучать мелодії. З замилуванням стежить за виступом Марії Сарабаш маленька “зірочка” із села Лиманське Аурелія Карангел. Творче життя Аурелії почалося у п’ять років, коли вона впевнено перемогла на конкурсі “Міні-міс”, вразивши журі і глядачів іскрометним виконанням народних молдавських пісень. Пісні – багатство, що дісталося Аурелії від бабусі, і до цієї спадщини 12-річна дівчинка ставиться трепетно. Це дуже важливо, що у фольклорних колективах, поряд з дорослими, виступають діти. Їм нести в майбутнє все багатство рідної культури.
Свято закінчується виступом чудової плеяди молодих вокалістів з Кишинева, який привезла із собою Ольга Гончарова – і кращого подарунка зробити не могла. Юнаки і дівчата – учасники “Слов’янського базару”, які представляли Молдову на “Євробаченні” – співають молдавською, українською, російською і англійською мовами. А мова їхнього мистецтва зрозуміла усім.
По закінченні програми багато теплих слів прозвучало на адресу організаторів свята – національно-культурного товариства “Ізвор”, обласного Центру національних культур, сільських голів сіл Новосільське, Лиманське, Плавні, а також Ренійської райдержадміністрації. Як відзначила начальниця відділу культури району Ірина Іванівна Желєзова, у двадцять першому столітті, коли дедалі більше стираються межі і зникають відстані, дуже важливо зберегти свою самобутність у всіх її проявах. І свято молдавської культури, яке стає традиційним, відіграє дуже важливу роль у цій справі.










