Чи бачили ви, як молода дівчина перекидає свій чобіток через хату? Ні? І навіть не здогадуєтесь навіщо вона це робить? Та це і не дивно. Адже теперішній юнці, щоб знайти собі пару, досить зателефонувати за номером 344 “з мобільного!”, як рекламують по телебаченню. А колись наші бабусі та прабабусі шукали наречених на “великих вечорницях”, тобто на Андрія. Таке собі своєрідне молодіжне свято, на якому співали, танцювали, розважались та, найголовніше, – ворожили, щоб дізнатись про свого судженого. Давні народні свята, обряди іноді оживають у вигляді театралізованих дійств у наших глибинках. Осички – одне з тих сіл, де на Івана Купала розпалюють багаття, де в ніч перед Старим Новим роком ходять по вулицях Дідки, Василь та Маланка, а на Андрія печуть “калиту”. Потім, співаючи та жартуючи з хлопцями, ворожать. В цей день можна почути таку приспівку:
Андрію! Андрію!
Я на тебе коноплі сію;
Спідницею волочу,
Бо дуже заміж хочу.
На знімках ви бачите фрагменти святкування Андрія в Осичках. До речі, чимало для відродження народних звичаїв, обрядів, традицій в цьому селі зробила Надія Петрівна Пуденкова, яка 18 років працювала директором Будинку культури. З ініціативи Надії Петрівни відкрито музейну кімнату, яка нагадує справжню давню українську світлицю, де зібрано старовинні предмети домашнього вжитку, вишиванки та багато інших цікавих речей, що розповідають про побут наших предків.
І дуже добре, що є такі музейні куточки, що є люди, які відроджують обряди, традиції, звичаї та свята наших пращурів. Адже в них – душа нашого народу. І нинішні та прийдешні покоління мають її пізнати, відчути велич і красу своїх земляків.
