у пошуках нової системи духовно-морального розвитку особистості
Про це йшлося на обласній науково-практичній конференції, на якій обговорювалися питання виховання учнів. Важливішої теми сьогодні для педагогів немає – про це говорили всі учасники форуму. Та це й зрозуміло: у старі часи духовність асоціювалася з ідеологією, і було вибудовано чітку систему ідейно-виховної роботи. Сьогодні говорити про неї вже не доводиться, а в самому суспільстві спостерігається криза духовності. Як у таких умовах виховати високі моральні цінності і здатність до внутрішнього удосконалення? Які нові ідеали запропонувати молоді? Ці запитання найчастіше звучали на конференції. Було помітно, що багато педагогів, і насамперед директори шкіл, чекають конкретних відповідей і рекомендацій. Вони хочуть знати, чим заповнити виховний вакуум, що використовувати замість відкинутих ідеалів.
На думку П.К. Лобазова, професора Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, підростаюче покоління кинуто напризволяще, а зі школи і родини намагаються зробити козла відпущення. Справді, хто винен, що наші діти ростуть жорстокими, цинічними, а агресія стала нормою їхньої поведінки? Адже і держава, і політики відсторонилися від цих проблем. Але святе місце, як відомо, порожнім не буває. Функції пропагандистів і агітаторів узяли на себе добровільно телеканали, які щодня демонструють насильство, ненависть, розбещеність. Справа дійшла до того, що діти вже вбивають одне одного (!) просто так, заради інтересу... Як зупинити це зло, відродити духовність?
П.К. Лобазов вважає, що резерв у педагогів є. Це – релігія. Щоправда, поки що церква прийшла до школи з чорного ходу, і багато хто не розуміє, а часом і не зважується використовувати ре-лігійні постулати у своїй роботі. Зрозуміло, що позначається і атеїстичний підхід, і відособленість церкви від громадського життя. Але перебороти цей бар’єр потрібно, і що раніше, то краще. Тим більше, що число віруючих серед учнів постійно зростає. На конференції було озвучено таку статистику: якщо в 1983 році за даними опитування серед школярів було 29 віруючих, то в 2005 році їх стало 628 чоловік. В області діє понад п’ятсот недільних шкіл. Як бачимо, діти потяглися до Бога. Для багатьох це – єдиний життєвий орієнтир, джерело моральних, етичних цінностей. І не рахуватися з цим не можна.
Тим більше, що є й інша статистика, яка підтверджує, що вплив школи, вчителів з кожним роком зменшується (порівняно з 1983 роком у три рази). Скоріше за все, немає єдиних духовних засад, які зблизили б, об’єднали тих, хто навчає і навчається. Як поставилися вчителі до заклику звернутися до Бога? Якщо судити за відповідями учасників конференції, то позитивно.
– Ми повинні використовувати будь-яку можливість для відродження моральних цінностей, - говорить директорка Миколаївської загальноосвітньої школи Ширяївського району С.А. Казьмирова. – Тим більше в умовах, коли соціальний прогрес не завжди збігається з духовними потребами наших вихованців.
Інша справа, що й у релігійному вихованні чимало спірних моментів і невирішених проблем. Про них докладно говорив протоієрей Сергій, який вважає, що насамперед потрібно переглянути навчальні програми з християнської етики, які у своїй основі атеїстичні за змістом. До того ж багато чого залежить і від вчителя: з подвійною мораллю далеко не виїдеш. Той, чия віра слабка, не може повести інших за собою.
– Проповідь, тобто настанова, може справді зміцнити духовність, - відзначила у своєму виступі А.М. Невшупа, доцентка Одеської національної академії зв’язку. – Але вибір релігії має бути вільним.
У зв’язку з цим виникає запитання, а чому мова йде про впровадження у школах саме християнської етики і як бути з іншими релігіями – ісламом, буддизмом, іудаїзмом?.. Не можна не враховувати й активність численних сект, які теж не сидять склавши руки. З усім цим вчитель зіткнеться у повсякденній практиці, і потрібно допомогти йому зайняти правильну позицію.
Тим часом, ті, хто вже визначився, не сумнівається в правильності обраного шляху. Йдеться про знамениту авторську школу М.П. Гузіка. Виступаючи на конференції, Микола Петрович згадав, з яким неприйняттям і осудом сприймали його перші спроби долучити дітей до віри. Коли на одній конференції він вимовив слово «Бог», зала обурено загула. Але часи, на щастя, змінюються. І сьогодні ця школа кожен свій день починає з молитви, а парадний вхід до неї прикрашає картина із зображенням Матері Божої з Ісусом Христом. Але справа, звичайно, не в зовнішніх відмінностях, а в тому, що школа справді сповідує новий світоглядний підхід у вихованні дітей. Вчитель тут працює з духом дитини, розвиваючи такі якості, як доброта, терпіння, толерантність, самостійність. Минуло двадцять років, і можна підбити підсумки. Отож, за цей період у цій школі не було жодного правопорушення серед учнів (не говорячи вже про злочини), а усі випускники вступають до престижних вузів. Досвід М.П. Гузіка, кандидата педнаук, члена-кореспондента АН України рекомендований Міністерством освіти і науки до поширення в інших школах.
Про те, що одним навчанням не можна домогтися успіхів у вихованні, говорили багато промовців. Тому доцентка обласного інституту удосконалення вчителів Н.О. Батюк запропонувала активніше використовувати на уроках український фольклор, а Т.В. Кисельова (Одеська школа № 8) розповіла про можливості театрального мистецтва.
До речі, всім учасникам педконференції були запропоновані майстер-класи, де вони могли запозичити найкращий досвід своїх колег. Цього разу тон задавали ізмаїльці. Чи вдасться педагогам втілити все запропоноване на своїх уроках? Чи зможе релігія привести наших дітей до моральної чистоти і висоти духу? Як говориться, час покаже. Але, як сказала О.Л. Крецул, директор Гавиноської загальноосвітньої школи (Красноокнянський район), такі зустрічі дуже потрібні педагогам, тому що не дають їм розслабитися і навчають шукати нове.
